Досягнення миру на Донбасі, до якого так прагне Офіс президента Володимира Зеленського, передбачає не тільки формальне відновлення територіальної цілісності країни, а й соціально-політичну реінтеграцію. Разом з ОРДЛО назад в Україну має повернутися населення, яке кілька років перебувало під тотальним пропагандистським пресингом РФ. Якщо відкинути бойовиків, "поліцейських", "суддів", співробітників "МГБ" і працівників окупаційної адміністрації, залишається ще солідна частина співгромадян, залучених до функціонування "республік" або просто лояльних ідеям "русского міра". Як саме влада може з ними чинити, читайте в матеріалі "Апострофа".
Соціальна міна
Одне з найбільш гострих питань, на яке поки що немає однозначної відповіді, полягає в тому, що робити з тими, хто в тій чи іншій формі (не обов'язково зі зброєю в руках) підтримав російську агресію, брав участь у створенні і функціонуванні терористичних "республік" на Донбасі. Кремлівська пропаганда постійно лякає жителів ОРДЛО і окупованого Криму тим, що повернення цих територій назад під контроль Києва нібито призведе до переслідувань й навіть до "масової різанини". Для президента РФ Володимира Путіна це одна з основних відмовок, чому Москва не збирається передавати контроль над кордоном з "республіками", поки Київ не виконає Мінські домовленості, згідно з російським трактуванням.
Ситуація для української влади - більш ніж слизька. Необхідно вже зараз думати, що робити з "нелояльним" населенням Донбасу, не порушуючи при цьому норми міжнародного права та основоположні принципи прав людини. Відкласти питання до початку формальної деокупації не можна. Великий ризик виникнення гострих соціальних катаклізмів, як на території колишніх "республік", так і на решті частини України, де противники "капітуляції" і записні ура-патріоти вимагатимуть покарання для "зрадників".
В тому числі, з цієї причини в Офісі президента і в профільному міністерстві намагаються уникати прямих погроз на адресу жителів ОРДЛО, але водночас, наполягають, що особи, які служили окупантам, повинні відповісти за свої вчинки.
"Поразка в правах"
Віце-прем'єр-міністр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков в недавньому інтерв'ю заявив, що ступінь відповідальності повинен визначатися в комплексі і з урахуванням всіх обставин проживання тієї чи іншої особи на окупованій території.
"Мені не подобається слово "люстрація". Я віддаю перевагу терміну "поразка в правах". Є випадки, коли люди служать окупаційному режиму, не здійснюючи прямих злочинів. Але сам факт колаборації - це вже відмова від визнання влади країни, громадянами якої вони є. Це теж правопорушення. Ось, наприклад, в окупованих Луганську і Донецьку сьогодні працюють пожежні, чиє завдання - рятувати життя людей і гасити пожежі. Питання: так що, їм цього не робити? Вони ж там живуть. У них немає варіантів переїхати сюди. Є лікарі, які лікують і також рятують людей. До них теж не може бути ніяких претензій", - сказав Олексій Резніков.
Поразка в правах, за словами міністра, має на увазі тимчасову заборону на заняття певною професійною діяльністю (наприклад, для вчителів в ОРДЛО, що насаджували українофобію) або обмеження в праві обиратися і бути обраними до органів місцевої та центральної влади для осіб, які добровільно перебували в окупації.
"Ми не можемо довірити цим людям служити в публічній сфері в відновленої України, оскільки вони легко пішли служити окупаційному режиму. Але знову ж про це треба відкрито говорити вже сьогодні", - додав чиновник.
Саме цей аспект найбільше насторожує чиновників і правознавців, коли мова заходить про політичну реінтеграцію окупованих територій. Держава фізично не здатна посадити до в'язниці всіх, хто мав відношення до створення та функціонування окупаційних "республік", але й допускати їх до активного політичного процесу - в тому числі, заборону на участь у виборах в якості кандидатів і виборців - також не можна.
"Немає жодних юридичних перешкод для ухвалення закону, який встановлює відповідальність за співпрацю з окупантами. Питання назріло і перезріло настільки, що вже є ризики для національної безпеки. Причин, через які такий потрібний законопроект за роки війни з Росією так і не був ухвалений, дві: відсутність політичної волі та вплив кремлівської "п'ятої колони", якій такий нормативний акт вкрай невигідний", - говорить "Апострофу" глава Ради адвокатів Київської області Петро Бойко.
"Тотальний" колабораціонізм
Під час президентства Петра Порошенка влада, коли мова заходила про жителів окупованих територій, більшою мірою махала шашкою, вимагаючи жорстко карати за найменші "прояви колабораціонізму", але це нічим не закінчилося. У парламенті минулого скликання було зареєстровано кілька законопроектів, але вони були відхилені. В тому числі, в силу правової та політичної неадекватності існуючим реаліям.
Типовий приклад - проект №6170 "Про заборону колабораціонізму", зареєстрований депутатом від "Народного фронту" Ігорем Лапіним. Автор запропонував доповнити Кримінальний кодекс статтею 111-1 "колабораціонізм", яка передбачає до 15 років в'язниці з конфіскацією.
Сам термін в проекті розумівся вкрай широко: співпраця громадян України з російської окупаційною "владою" в Криму і ОРДЛО, озброєна підтримка агресора, дезертирство, публічні заклики на підтримку РФ, ведення господарської діяльності разом з окупантами, участь в проросійських мітингах і навіть отримання окупаційних "паспортів".
Останній пункт суперечив чинному закону України щодо забезпечення прав і свобод на тимчасово окупованій території, згідно з яким російські "документи", видані в Криму, не несуть для їх одержувачів ніяких юридичних наслідків.
Два інших проекти №7425 "Про захист української державності від проявів колабораціонізму" і №7426 "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо колабораціонізму і посилення відповідальності за державну зраду)" за своїм змістом нагадували попередній, а також передбачали боротьбу з "зрадниками" по всій території країни. У підсумку всі три проекти були відхилені, оскільки в разі їх прийняття в "колабораціоністів" могли виявитися мало не всі жителі Криму і ОРДЛО.
Як зазначив в коментарі "Апострофу" адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Тимочко, більшість законодавчих ініціатив, які стосувалися боротьби з колабораціонізмом, виходили з поділу осіб, які сприяли утвердженню ворожого режиму, на кілька категорій. У їх числі військове і політичне керівництво окупаційних адміністрацій, представники збройних сил, персонал "державних" установ, так званих правоохоронних органів, судів тощо.
Разом з тим, ясного розуміння, кого саме вважати "колабораціоністами", досі немає.
"Потрібно визначитися з тим, що ми маємо на увазі під терміном "колабораціонізм". У широкому сенсі - це добровільне і умисне співробітництво з ворогом під час війни. Виходячи з такої широкої трактування цього поняття, суспільство, як правило, зараховує до колаборантів всіх, хто займав посади в органах окупаційної адміністрації або брав участь в її збройних формуваннях. У більш вузькому, кримінально-правовому сенсі цього слова, воно означає злочин проти національної безпеки, наприклад, посягання на територіальну цілісність і суверенітет України або державна зрада", - говорить Максим Тимочко.
Амністія, але не для всіх
Досі триває дискусія навколо ключових питань: хто підлягає кримінальній відповідальності, який вид покарань повинен їй відповідати, а хто підлягає амністії у зв'язку з масштабністю злочинів проти національної безпеки та громадського порядку. Передбачається, що відповіді на ці питання будуть дані в проекті закону про перехідний період на Донбасі, який міністерство Олексія Резнікова планує представити парламенту на початку наступного року.
Ще до ухвалення зазначеного закону, ясно, що певна категорія жителів ОРДЛО точно не отримає ніяких поблажок.
"Особи, які вчинили воєнні злочини під час збройного конфлікту не можуть бути амністовані. Міжнародне право безпосередньо зобов'язує держави переслідувати таких злочинців. Відступ від цього зобов'язання неприпустимий. Вони повинні бути притягнуті до суду відповідно до кримінального та кримінально-процесуального законодавства", - наполягає Максим Тимочко .
За словами адвоката, люди, які вчинили злочини, пов'язані з заподіянням шкоди національній безпеці і громадському порядку (державна зрада, участь в терористичних або незаконних збройних формуваннях) можуть бути амністовані повністю або частково. Разом з тим амністія не є "прощенням злочину". Амністовані громадяни, скоріше за все, будуть вражені в правах. Питання тільки наскільки серйозно...
Перший заступник представника президента України в Криму Дарина Свиридова також наполягає, що персони, які вчинили воєнні злочини, в будь-якому разі повинні понести відповідальність. Формулювання "протидія колабораціонізму" чиновниця вважає невдалим в силу низки юридичних та політичних тонкощів (слово "колабораціонізм" допускає кілька тлумачень), пропонуючи сконцентруватися саме на воєнних злочинах.
Злочини проти людяності
"У кримінальному законодавстві є статті, які дозволяють переслідувати людей, котрі здійснювали злочини на окупованих територіях, але вони потребують доопрацювання. Питання необхідно розглядати в рамках концепції перехідного правосуддя, над якою, в тому числі, працює і наше представництво. На законодавчому рівні має бути закріплено диференційований підхід до визначення міри відповідальності за різні форми співпраці з окупантом. Умовний Сергій Аксьонов (окупаційний "глава" Криму - "Апостроф"), який реально сприяв в реалізації агресивних планів Кремля, повинен понести відповідальність, відмінну від, наприклад, головного лікаря або начальника ЖЕКу, які працювали на окупаційну адміністрацію", - говорить Дар'я Свиридова.
У цілому такий підхід відповідає позиції, озвученій Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Як наполягають чиновники, законодавці і експерти, акцент повинен бути зроблений саме на воєнних злочинах та злочинах проти людяності.
Останнього пункту, незважаючи на шість років війни на Донбасі, у вітчизняному Кримінальному кодексі немає взагалі. В даний час українські правоохоронці можуть переслідувати громадян, які вчинили воєнні злочини, тільки за статтею 438 Кримінального кодексу "порушення законів і звичаїв війни". Склад деяких злочинів не вписаний в кодекс, що відкриває лазівку для злочинців.
З прицілом на вирішення цієї проблеми був розроблений законопроект №2689 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права". У вересні проект був проголосований в першому читанні.
У разі остаточного прийняття, у прокуратури і СБУ з'являться додаткові інструменти для переслідування учасників незаконних збройних формувань, які утримують і катують людей на окупованих територіях.
