Нове районування, запропоноване Кабміном, викликало чимало зауважень та побоювань. Зокрема, відносно створення так званих етнічних районів. Хто намагається спекулювати даними питаннями у Верховній Раді та заради чого, розбирався "Апостроф".
Чи справді існує загроза?
Після оприлюднення оприлюднення Кабінетом міністрів перспективного плану районування областей український інфопростір накрила хвиля "зради". Аналізуючи карту-план Закарпатської області і побачивши там великий Берегівський район, а також згадавши, що прямо перед оприлюдненням плану міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба їздив до Будапешта, активісти, журналісти та деякі "експерти" почали озвучувати тези в дусі "влада здає Закарпаття". Що характерно, найбільше крику здійняли проросійські ЗМІ, які до купи з Береговим знайшли у планах Кабміну "румунський" Сторожинецький район в Чернівецькій області і "болгарський" Болградський район у Одеській. Утім, при більш детальному аналізі ситуації виявилося, що подібна накачка негативом немає жодного зв’язку із реаліями планів перекроювання адміністративного устрою областей України. І для того, щоб переконатися в цьому, достатньо поглянути на карту розселення етнічних меншин в згадуваних областях.
Розпочати варто із найбільш "розкрученого" Закарпаття. Те, що Будапешт на максимально високому рівні, аж до заяв про блокування ініціатив по співпраці України та НАТО, захищає угорську меншину в Україні, зовсім не секрет. Але зовсім не зрозуміло, яким чином розширення Берегівського району за рахунок об’єднання із сусідами, грає на руку угорцям. Адже якщо в малому Берегівському районі вони дійсно становили більшість - понад 73%, то у великому об’єднаному районі їх буде менше 43%. "В цілому угорці становили більшість населення Берегівського району, хоча в самому місті Берегове трохи поступалися по чисельності. Із приєднанням сусідніх районів, того ж Виноградівського та інших, вони стануть меншістю. Тому ці крики про "загрозу угорського сепаратизму в Береговому" мені рішуче не зрозумілі. Якщо слідувати оприлюдненому плану, у великому об’єднаному Ужгородському районі етнічних угорців проживатиме в сумі не менше, ніж в Берегівському. І ні про яку загрозу в цьому районі ніхто не говорить", - пояснив "Апострофу" колишній очільник Закарпатської ОДА Геннадій Москаль.
Абсолютно аналогічна ситуація і в Чернівецькій та Одеській областях. Великий Сторожинецький район об’єднає райони з румунським населенням та українським, і в цілому українці становитимуть більшість населення. А об’єднаний Болградський район вбере в себе території компактного проживання болгар, молдаван, гагаузів, при цьому зберігаючи більшість українського населення.
Більше того, сам процес, навколо якого роздули паніку - об’єднання районів, в плані перерозподілу повноважень — ніщо в порівнянні з процесом утворення об'єднанних територіальних громад (ОТГ), які на сьогодні мають дуже великий ступінь самостійності рішень і практично відсутню систему контролю. "Координація та контроль над ОТГ мав би бути покладений на префектів. Але через недолугі дії команди чинного президента не було внесено необхідні зміни до Конституції. Разом з цими рішеннями монобільшістю було закладено абсолютно неприйнятні пропозиції, і тому голосування було провалено", - розповів “Апострофу” народний депутат, член Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Роман Лозинський.
Утім, варто зауважити, що основні процеси почалися за Петра Порошенка. І компактно проживаючі етнічні меншини у Україні стали одними з першим, які взялися до формування ОТГ фактично за національним принципом. Наприклад, Берегове за рахунок об’єднання із оточуючими селами в ОТГ "вирівняло" співвідношення українців та угорців. На Буковині теж утворилася низка ОТГ, де українці опинилися в меншості.
Загалом, цей процес вже триває останні 4 роки за фактичної відсутності контролю "згори", і ніхто ні про яку "здачу" національних інтересів і "сепаратизм" і близько не чув.
Депутати-мажоритарники за кулісами міжнародного скандалу
Наприкінці травня в деяких ЗМІ промайнув міжнародний "скандальчик". Парламент Болгарії ухвалив декларацію, в якій доручив власному уряду натиснути на Україну з метою зберегти цілісність болгарської общини в межах Болградського району Одеської області, побудувати дороги туди, відкрити в Одесі болгарську школу тощо. Але потенційно серйозна сварка з Софією затухла, не встигнувши толком початися. Адже проти збереження Болградського району в його нинішньому вигляді і за утворення ОТГ виступили самі одеські болгари. А пізніше стало відомо, що заява болгарського парламенту стала наслідком не прохання меншини про захист, а інтриг одіозного депутата-мажоритарника Антона Кіссе, чий виборчий округ знаходиться якраз в Болградському районі.
"Процес утворення ОТГ в Болградському районі дуже затягнувся через втручання нардепа-мажоритарника Антона Кіссе. Його план полягав в утворенні однієї ОТГ, яка об’єднала б увесь Болградський район, і де б він зберігав значний вплив. І саме він звернувся до болгарського уряду. Але самі голови сільських рад, етнічні болгари, виступили проти цієї ініціативи. Їх спільна заява в Києві поклала край конфлікту, а пропозиції щодо поділу району на ОТГ лягли в основу найновішого перспективного плану", - розповів про ситуацію Роман Лозинський.
Варто відзначити, що в ситуації із заявою парламенту Болгарії наслідки могли бути значно більш серйозними. Адже план "один район - одна ОТГ" Антон Кіссе почав просувати у Софії ще в грудні 2019 року. Вже у лютому залунали перші заяви з боку Болгарії. Але аж до того моменту, коли все вийшло на найвищий рівень і парламент Болгарії проголосував рішення щодо "тиску на Україну", наша влада ігнорувала проблему. І якби не ініціатива представників болгарських сіл, то далеко не факт, що історія закінчилася б безболісно для нашої держави.
Парламент Болгарії
Паніка штучна, але проблеми - реальні
В результаті, тепер Болградський район буде поділений на 5 окремих ОТГ. Але сам Болградський район, судячи з планів Кабміну, потрапить... у великий Болградський район, куди ще війде кілька інших сусідніх районів. І в новому районі етнічних болгарів буде меншість.
Такий процес відбувається не лише на Одещині, і не лише в ситуації з болгарами. Як переконує Геннадій Москаль, в Закарпатті з районуванням та врахуванням етнічних особливостей ситуація - аналогічна. "Районування області зумовлене етнічними чинниками й сформувалося історично ще з часів Австрійської Імперії. Навіть Радянський Союз його не чіпав. Є райони гуцульскі, є лемківські, є румунські. В кожної общини своя говірка, свої культурні особливості. Як вони мають співіснувати в межах великих районів — рішуче не зрозуміло. Люди, які складали в кабінетах ці плани, абсолютно проігнорували специфіку Закарпаття, і нічим хорошим це не закінчиться", - висловив переконання Геннадій Москаль.
Цілком очевидно, що такий масштабний процес, як перелаштування територіального устрою українських областей, породжує дуже багато запитань, протиріч і конфліктів. І якщо в центральних регіонах головна проблема — це місцеві “феодали”, з якими можна по-тихому розібратися, то в регіонах, де проживають етнічні меншини з адвокатами у вигляді держав-членів ЄС за спиною, ситуація потребує дуже виваженого підходу і якісної комунікації. А про те, що у нашої влади величезні проблеми з продуманою стратегією і готовністю йти на діалог, зазначало чимало експертів.
А тому є всі підстави вважати, що хоча сьогоднішня паніка навколо угорських, болгарських чи румунських районів є штучною, в майбутньому, якщо влада не змінить стиль управління і не почне оперативно реагувати на виклики, на нас чекає ще багато проблем...
