У п'ятницю, 13 травня, на сайті "Миротворець" опубліковано заяву про закриття ресурсу. У своєму фінальному повідомленні творці сайту пояснили, що це рішення пов'язане з вимогами омбудсмена Валерії Лутківської, а також заклопотаністю "Євросоюзу і антиукраїнськи налаштованих журналістів на чолі з заступником міністра інформполітики України Тетяною Поповою" у зв'язку з оприлюдненням списку представників ЗМІ, акредитованих при так званій "ДНР". "Апостроф" зібрав коментарі іноземних журналістів, які одержали в різний час акредитацію в "ДНР", чиї персональні дані були викладені у відкритий доступ.
Сайт "Миротворець", який опублікував персональні дані семи тисяч співробітників ЗМІ, акредитованих у так званій "ДНР", закривається. Відповідну заяву було опубліковано 13 травня однойменним центром. "Беручи до уваги реакцію, яку викликала публікація списку журналістів, акредитованих терористичною організацією "ДНР", вимогами уповноваженого з прав людини В. Лутківської, вічно стурбованого і занепокоєного Євросоюзу, а також антиукраїнськи налаштованих журналістів України на чолі з заступником міністра інформаційної політики України Т. Поповою Центр "Миротворець" прийняв непросте рішення про закриття сайту", - йдеться в заяві.
Новину про припинення роботи ресурсу негативно сприйняв один з координаторів групи "Інформаційний опір", народний депутат Дмитро Тимчук ("Народний фронт"). "Закриття сайту "Миротворець" - це, напевно, один з найбільш сильних ударів по нашій інформаційній безпеці за останній час. А потім ми запитуємо, чому Україна програє інформаційну війну. Та тому що держструктури знищують ті проекти, які є волонтерськими та існують не за рахунок державних коштів, і при цьому роблять те, чим має займатися держава", - зазначив Тимчук на брифінгу 13 травня.
Його колега по фракції народний депутат Андрій Тетерук додав, що не вважає інформацію про журналістів, оприлюднену сайтом, їхніми персональними даними. "Коли журналіст довіряє свої дані вбивцям і терористам, він повинен усвідомлювати, що терорист може використовувати не тільки дані, а й життя журналіста. Тому були прикрі випадки, коли журналісти потрапляли до підвалів, їх катували, а деякі навіть гинули. На сайті "Миротворець" висвітлені лише прізвище, ім'я, по батькові та контактний номер телефону, а це за законом України не є персональними даними. Персональними даними є вік, віросповідання, місце проживання, освіта, стан здоров'я. Тому тут сайт "Миротворець" не порушив жодної норми українського законодавства. Але той безпрецедентний тиск, який він зазнав від Міністерства інформаційної політики, є ганебним", - сказав Тетерук журналістам.
Водночас іноземні журналісти, чиї дані опублікував "Миротворець", висловилися на рахунок цього вкрай негативно. Буквально напередодні закриття сайту "Апостроф" поспілкувався із представниками низки провідних зарубіжних ЗМІ та пропонує увазі читачів їхні коментарі. (Термінологія, якою користуються журналісти в назві непідконтрольних Україні територій і тих, хто там керує, збережена).
Летиція Альварес, International Federation of Journalists, Міжнародна федерація журналістів
- Я бачила своє ім'я, мейл і український номер телефону в цьому списку. Я працювала в Україні один рік: у Києві, Донецьку, Маріуполі, Сімферополі в Криму... І ми завжди повинні були давати особисті дані, такі як імена, паспортні дані, номер телефону та E-Mail, як владі, так і повстанцям на Донбасі (сепаратистам, як у вас прийнято їх називати). Я дійсно не розумію, для чого комусь знадобилося оприлюднити ці деталі, більшість з нас сьогодні в Україні не живе, ми – тільки журналісти, перед нами стояло завдання спробувати пояснити, що тоді відбувалося. Але найсмішніше те, що вони (активісти "Миротворця", - "Апостроф") говорять, що ми співпрацювали з терористами, що потрапили на Донбас нелегально з боку російського кордону. Це неправда. І український номер телефону в мене був, тому що я була в Україні більше дев'яти місяців, але я ніколи не перетинала кордон нелегально, і про це українська влада знає. Я лише сподіваюся, що під час нових поїздок вони тепер не будуть зупиняти нас тільки з тієї причини, що наші прізвища фігурують у цьому списку. Я б не хотіла жодних проблем. Я також сподіваюся, що вони цей список приберуть, адже я подорожую по всьому світу, іноді буваю в небезпечних регіонах, не хотілося б, щоб мене там почали ідентифікувати як колаборанта, який співпрацював з терористами.
Ендрю Крамер, газета The New York Times
- Жодного секрету в тому, що я і мої колеги з газети працювали на підконтрольних повстанцям територіях на сході України, немає. Історії, які ми публікували, датовані та чітко вказують на регіон, де готувалися репортажі. Дуже часто, наприклад, ми давали матеріали з позначенням "Донецьк, Україна", і це було вже після того, як місто опинилося під контролем ДНР. Журналісти, які проводили репортажі звідти, робили свою роботу. Той факт, що ми працювали з акредитацією, – так про це також було відомо. Іншими словами, я в цьому скандалу не бачу.
Roland Oliphant, газета The Daily Telegraph
- Так, я бачив злив з даними щодо акредитації ДНР. Ось що я можу сказати: я дійсно писав репортажі з обох сторін конфлікту на сході України з самого початку війни. І я планую робити це надалі. Крім того, оскільки ніколи не було таємницею те, що я та інші люди в списку працювали на територіях, контрольованих сепаратистами, я насправді не розумію, в чому тут суть "зливу". Звинувачення у «співпраці з терористами" очевидно ідіотські, це практично має вигляд якоїсь комічності. Але такі заяви – це наклеп, вони потенційно небезпечні, оскільки завжди знайдеться ідіот, який повірить у цей нонсенс. І це поганий дзвіночок, що обрані представники влади можуть себе пов'язувати з подібною історією.
Багато людей зі списку були заарештовані, їх били, саджали до в'язниці, в них стріляли, вони потрапляли під мінометний вогонь, та Бог знає, як ще постраждали тоді, коли проводили свої репортажі з війни на Донбасі. І знавісніле звинувачення від анонімних мешканців інтернету, які думають, що вони таким чином ведуть "інформаційну війну", не полегшує роботу (журналістів), але вже точно не змусить когось перестати цю роботу виконувати.
Себастьян Гобер, газета Libération
- Так, безумовно, це (оприлюднення бази з персональними даними, - "Апостроф") жахливо. Це показує вчинене нерозуміння того, що означає свобода преси, і того, як працює сучасна журналістика. Акредитація в ДНР і ЛНР не означає, що журналісти якось симпатизують режиму, і таврувати нас як колаборантів і путінських маріонеток просто соромно. Однак це також показує, що Україна знову намагається імітувати ті знаряддя і способи, які використовує Росія для контролю над інформацією. Вона посилає жахливе повідомлення світу: Україна насправді не та революційна країна, в якій живуть борці за свободу і реформісти з європейським світоглядом. Ця країна залишається, насамперед, пострадянською республікою, в якій західні цінності не досить глибоко вкоренилися, як можуть заявляти про це українські лідери. Заяви Банкової на кшталт "та в цьому немає жодної проблеми" підтверджують загальне враження про те, що західні стандарти просто ігноруються. Особливо я переживаю за місцевих журналістів і фіксерів – тих, хто працював у зоні (АТО). Будемо сподіватися, що з ними нічого поганого не станеться.
