Невдоволення в суспільстві, викликане отриманням українського громадянства екс-депутатом Держдуми від фракції КПРФ Денисом Вороненковим, продовжує посилюватися. Соцмережі обурені: як людина, яка голосувала за анексію Криму, змогла в найкоротший термін стати українцем, а іноземці, що воюють на передовій в складі ЗСУ, досі не можуть заслужити наше громадянство. Чому так відбувається, розбирався "Апостроф".
Пощастило з родичами
Інформація про те, що Денис Вороненков отримав українське громадянство з’явилася 14 лютого. Про це розповів сам екс-депутат Держдуми в інтерв'ю українським ЗМІ. За словами Вороненкова, його депутатські повноваження офіційно закінчилися 4 грудня минулого року, а вже через два дні — 6 грудня, він став громадянином України. Блискавичну українізацію російського комуніста в АП пояснили родинними зв'язками Вороненкова. "Він отримав громадянство через Державну міграційну службу України на підставі родинних зв'язків", — зазначив член комісії при президенті України з питань громадянства, нардеп Валерій Пацкан.
Парламентарій підкреслив, що у Вороненкова в Херсонській області проживають родичі. Це і стало підставою для надання йому громадянства. Відповідно до закону "Про громадянство України" іноземець, чиї рідні постійно проживали або народилися в Україні до 24 серпня 1991 року, має право подати пакет документів на отримання громадянства, а вся процедура займає не більше трьох місяців.
Зміна громадянства Вороненкова могла не спричинити гучний скандал, і, ймовірно, пройшла б непоміченою, якби не антиукраїнські погляди політика, які він не соромився висловлювати в соцмережах. Так, наприклад, в Twitter новоспечений українець в травні 2014 року написав: "На карті світу з’явилася нова держава — Новоросія! Давайте привітаємо", або "Я був вражений його (Криму, — "Апостроф") красою. Повністю підтримую його приєднання до Росії". Більше того, Вороненков голосував за анексію півострова Росією. Правда потім заявив, що його карткою для голосувань просто скористалися, а сам він спочатку був проти "повернення Криму до рідної гавані". Що стосується антиукраїнських твітів, то за версією Вороненкова його профіль у Twitter зламали хакери та наповнили його провокаційними повідомленнями.
Здавалося б, що такий шлейф одіозніості, як мінімум мав викликати питання до Вороненкова у міграційної служби, але цього не сталося. Річ у тім, що екс-комуніст став цінним свідком у справі про держзраді Януковича і вже встиг дати ГПУ перші свідчення. "Його свідчення були для нас досить важливими. Виявилося, що Янукович написав два листи: один — Путіну, другий — Держдумі РФ, і вони (листи) обидва використовувалися для прикриття російської окупації Криму, а далі, агресії на території Донбасу", — підкреслив Юрій Луценко. Оцінку антиукраїнської позиції Вороненкова по Криму, Луценко пообіцяв дати пізніше.
Громадяни за указом
Крім одіозного Вороненкова блискавичними українцями свого часу стала ціла плеяда іноземних чиновників, які зайшли в Кабмін і зайняли вищі державні посади. Наприклад, Ека Згуладзе отримала наше громадянство завдяки указу президента 13 грудня 2014 року, а вже 17 грудня була призначена першим заступником керівника МВС. Українцем на швидку руку став екс-глава Міністерства економічного розвитку і торгівлі громадянин Литви Айварас Абромавічус, екс-міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі, екс-губернатор Одеської області Михайло Саакашвілі і колишня глава Мінфіну з американським паспортом Наталія Яресько.
А ось отримання українського паспорта росіянкою Марією Гайдар, яка була призначена віце-губернатором Одеської області, супроводжувалося скандалом. Через кілька днів після того, як Гайдар стала українкою, вона так і не змогла відповісти на запитання журналістів, з ким воює Україна. "Я вже відповіла на всі питання. А що ви до мене... Ви якось... Так...", — тільки й змогла видавити з себе Гайдар.
Всі варяги у владі українізувалися в спрощеному порядку указами президента. Закон дозволяє главі держави проводити таку процедуру, якщо іноземці "мають значні заслуги перед Україною, або прийняття їх до громадянства України становить державний інтерес". Зараз тільки ця норма допомагає іноземцям ставати українцями, якщо інших підстав (проживання на території країни не менше 5 років і наявність родинних зв'язків) для цього немає.
Захист територіальної цілісності України на фронті, цілком підпадає під визначення "значних заслуг" перед країною, проте багато іноземців, які воюють в АТО зізнаються, що на відміну від американо-грузинських реформаторів, їм отримати український паспорт не так просто. "Мої перші спроби отримати громадянство були ще в 2015 році, але досі не мали успіху, — розповідає "Апострофу" росіянка Ольга Симонова, яка пішла в АТО волонтером-медиком, а зараз підписала контракт з ЗСУ. — Я думаю, що проблема тут в старій системі, яка збереглася не тільки в Україні, а й у деяких інших країнах колишнього СРСР. Якби у держави було прагнення до того, щоб легалізувати таких як я, ми б зараз не обговорювали цю проблему, а так доводиться грати за старими правилами" .
Про те, якою є процедура отримання громадянства за указом президента за "значні заслуги" "Апострофу" розповів президент Першого добровольчого мобільного госпіталю ім. Пирогова Геннадій Друзенко. "Претендент повинен зібрати пакет документів, головний з них - це подання керівника центральних органів виконавчої влади, наприклад, міністра або глави ДМС. Як тільки всі документи зібрані, претендент несе їх у районну ДМС за місцем реєстрації. Далі документи пересилаються у столичну ДМС, і вони вже роблять запити в СБУ, Інтерпол, Держприкордонслужбу, щоб упевнитися, що причин для відмови немає. Після цього документи пересилаються в Адміністрацію президента, де комісія їх розглядає, а потім подає на підпис президенту", — пояснив Друзенко.
Три нюанси
Але в процедурі є три значні нюанси, які можуть перекреслити всі сподівання іноземця на отримання українського паспорта. Нюанс перший: необхідність подання на ім'я президента від керівника центрального органу влади. У випадку з росіянкою Ольгою Симонової такого подання вдалося домогтися волонтерам від в.о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун. Але далеко не всі іноземці можуть пробитися до міністрів і отримати такий документ.
Нюанс другий: до пакета документів входить довідка про несудимість. Отримати її можливо тільки в тій країні, громадянином якої є претендент на українське громадянство. "Для мене отримати таку довідку досить проблематично, адже якщо я повернуся в Росію, мене одразу ж посадять. Багато добровольців, такі як я, в Росії вже давно знаходяться в розшуку", — говорить "Апострофу" Адам Осмаєв командир чеченського батальйону в АТО їм. Джохара Дудаєва.
Нарешті третій нюанс — це терміни. Навіть, якщо іноземцю вдалося зібрати всі довідки, і документи потраплять на стіл до членів президентської комісії з питань громадянства, закон не встановлює термінів, в які комісія зобов'язана розглянути заяву претендента. Тому чекати можна і 5 років, а там вже отримувати громадянство на загальних підставах. "Є закон, а є моральна сторона питання. Якщо президент хоче, щоб Україну захищали і свої й чужі, він повинен посилати певні сигнали, і не комуністам. Юридично він не зобов’язаний приймати такі рішення, але в політичному і моральному плані — повинен", — додав Геннадій Друзенко.
Експерти, опитані "Апострофом" і самі учасники АТО з іноземними паспортами бачать вирішення проблеми приблизно однаково. "Повинен бути президентський указ, який надає громадянство учасникам АТО, які можуть документально підтвердити свою участь в бойових діях, наприклад, довідками від Міноборони і до яких немає претензій у МВС та СБУ", — говорить Адам Осмаєв.
Але указ, так само як і закон, без реальної політичної волі президента працювати не будуть. Якщо потрібно, знайдеться тисяча причин відмовити добровольцю в громадянстві і не виникне жодного питання до комуніста, який "вітає" Новоросію.
