На окупованих територіях Донбасу зростає градус соціальної напруги. Шахтарі на непідконтрольних територіях на знак протесту все частіше відмовляються підніматися на поверхню, вимагаючи у так званої влади погасити мільйонні борги із заробітної плати, які тягнуться ще з 2019 року. Останній резонансний страйк спалахнув на початку червня на шахті "Комсомольська" в Луганській області. Чи є потенціал у протестів гірників, чи вигідні вони Україні та як виступи шахтарів намагаються задушити окупанти, в інтерв'ю "Апострофу" розповів представник омбудсмена в Луганській і Донецькій області ПАВЛО ЛИСЯНСЬКИЙ.
- Яка зараз ситуація на шахті "Комсомольська"? Протест уже придушено?
- На сьогодні робітники продовжують перебувати під землею. Новий генеральний директор Шатохін каже, що він як роботодавець не має відношення до цих боргів, але шахтарі та профспілка стоять на своїй позиції - що їм все одно, що їм винні гроші.
До протесту приєдналися комуністичні сили Російської Федерації, які намагаються розвернути ситуацію в свою сторону. Вони вже давно борються за вагомі посади в незаконних збройних формуваннях (НЗФ) ЛНР і ДНР, щоб надалі мати вплив на розподіл бюджету, який виділяється РФ.
Тому на сьогодні протести є, але і МДБ працює по повній програмі. Я вважаю, що це той випадок, коли всім спецслужбам України, які займаються деокупацією, необхідно взяти на замітку, що соціально-економічні проблеми - головне в деокупації. Адже ніхто не змушував людей вийти на протести, крім як відчуття несправедливості, відчуття незабезпеченість своєї сім'ї. Але вони пішли на протест, незважаючи на серйозні репресії в ЛНР і ДНР. Шахтарі виходять на протести, і окупанти з ними нічого зробити не можуть, адже побоюються ланцюгової реакції.
- Ланцюгової реакції? Тобто й інші робочі колективи готові виходити на протести?
- Так. За моєю інформацією, в колективах залізничників, металургів, дії шахтарів сприймаються позитивно. Люди кажуть: а що ще робити? Їм не платять зарплату, але вони працюють і в руки зброю не беруть. Тому в деокупації це дуже важливий момент.
Одного разу в розмові з директором "Східної правозахисної групи" Вірою Ястребовою, вона мені сказала, що якби у її організації була достатня кількість фінансових ресурсів, то вони б зробили там робітничу революцію. Соціальні протести там дуже великі, просто тут ми не все бачимо, тому що далеко не все відбивається в інформаційному полі.
- Ви говорите, що МДБ активно протидіє протестам. Якими методами?
- МДБ веде роз'яснювальну роботу з родичами протестувальників, допитує їх, просить, щоб родичі зв'язалися з шахтою і попросили своїх чоловіків, синів вийти на поверхню. Також вони переконують родичів, що протести мають політичні мотиви. У свою чергу, працівники шахт кажуть: віддайте нам гроші, і ми тут же вийдемо. Тобто апелювати нічим. Відповідно, люди знайшли болючу жилу незаконних збройних формувань.
Листівки на окупованих територіях
- Таких протестів, як на шахті "Комсомольська", останнім часом стало більше на окупованих територіях?
- Свого часу, в 2016-2017 роках, були протести в Ровеньках, Свердловську. Були локальні протести на шахті "Комсомольська" перед так званими виборами "лідерів" незаконних збройних формувань. Коли я був громадським діячем і директором "Східної правозахисної групи" мені вдалося організувати в центрі Луганська протест сімей ув'язнених. Тоді вийшло близько 35 осіб, і про це навіть писали сепаратистські ЗМІ.
Зараз - це протести на шахті "Никонор-Нова" і "Комсомольська". Але у цих протестів є одна особливість: вони виникають на тих шахтах, де була не одна профспілка. Наприклад, у мирний час на шахті "Никонор-Нова" було дві профспілки: незалежна профспілка гірників України в місті Зоринську і звичайна. На шахті "Білоріченська" - теж протестні настрої. Свого часу там була створена організація незалежної профспілки гірників Донбасу. На шахті "Комсомольська" було дві профспілки. Тому на протест йдуть там, де був альтернативний робітничий рух. А там, де його не було, шахти закривалися, але протестів не виникало.
- Люди можуть чогось досягти шляхом таких протестів? Їм йдуть на поступки?
- Як правило, домагаються виплат, але не досягають своїх повноцінних цілей, так як діють локально, не організовано, і у них відсутня колективна солідарність з іншими підприємствами. Адже сила профспілок - у колективній солідарності: коли протестує одне підприємство, то його підтримують всі. Ось цього і побоюються лідери незаконних збройних формувань.
- У квітні самопроголошений "глава" ЛНР Леонід Пасічник видав так званий указ про ліквідацію збиткових підприємств із видобутку вугілля. Чому окупанти закривають шахти? Росії більше не потрібне вугілля Донбасу?
- Були закриті шахти, на яких видобувається вугілля марки П. Це енергетичне вугілля низької якості, яке РФ у принципі нікуди дівати. Залишили тільки ті шахти, з яких ще щось можна було взяти. Коли НЗФ захопили частину Донецької і Луганської області, Україна залишила на шахтах дуже хороше обладнання, дуже хороші підготовчі ділянки. Наприклад, на "Краснодонвугіллі" залишилося чотири шахти - там коксівне вугілля, що йде на металургію, і на нього попит є. "Свердловантрацит" і "Ровенькиантрацит" - це ті вугільні пласти, де видобувається найчистіший антрацит - енергетичне вугілля, якому немає аналогів у світі. Воно дуже чисте і якісне. Крім того, на цих пластах немає газу, а це зменшення витрат на собівартість видобутку вугілля. Але я думаю, що ще два-три роки - і цих шахт теж не буде. Усі гірники це розуміють, тому й змушені виходити на протести.
- Яка доля закритих шахт? Їх просто ріжуть на метал?
- Так. Ріжуть на метал, вивозять. Із деяких - не відкачують воду... Загалом, коментарі зайві.
Листівка на окупованому Донбасі
- А яка доля звільнених шахтарів?
- Усім відразу рекомендують йти в лави "народної міліції". Там їм пропонують 15 тисяч рублів на місяць і повний соціальний пакет.
- І шахтарі йдуть?
- А ви знаєте, не йдуть. Багато з них просто виїжджають на заробітки до Росії на копанки, які активно зараз діють у Ростовській області. Справа в тому, що населення протверезіло. Адже шостий рік війни триває, і всі розуміють, що місцеві - це перші загони, які йдуть для того, щоб кулі не потрапляли в росіян. Усі розуміють, що місцеві - гарматне м'ясо, і мало хто хоче ставити на кін своє життя.
- А які зарплати на шахтах в окупації? Пам'ятається, що до війни шахтарі заробляли вельми пристойно.
- Зараз на шахті "Комсомольська" платять 15-18 тисяч рублів. Це на передовій - на видобутку або на проходці. Це 7-8 тисяч гривень. У кращі часи ця шахта видобувала 2,5-3 тисячі тонн вугілля на добу, і там були зарплати по 30 тисяч гривень при курсі 8-12 гривень за долар. Це була дуже хороша шахта, і це дійсно було дуже передове виробництво.
- За якими схемами вугілля з окупованих територій надходить до Росії? Свою діяльність продовжує "Зовнішторгсервіс" Сергія Курченка?
- Наскільки мені відомо, "Зовнішторгсервіс" припинив своє існування. Була проведена реорганізація. Раніше "Зовнішторгсервіс" займався зовнішнім управлінням підприємствами, зокрема тими, які були у власності Ріната Ахметова. На сьогодні ЛНР і ДНР відмовилися від послуг "Зовнішторгсервісу" і взяли управління підприємствами під свій контроль, тому було організовано підприємство "Східвугілля", куди зайшли всі підприємства "Зовнішторгсервісу". Це пов'язано з тим, що змінилися куратори Донбасу в Кремлі: став Дмитро Козак, а був Владислав Сурков. Курченко повністю дистанціювався від цього проекту.
- Наскільки взагалі скоротилася вугільна галузь регіону після окупації?
- Там залишилося 13 шахт. На кожній шахті працює в середньому близько тисячі осіб, з усім апаратом управління. Тобто залишилося 13 тисяч шахтарів. А в мирний час, при Україні, тільки на "Луганськантрациті" працювало 15 тисяч робітників. На "Донбасантрациті" працювало ще 5 тисяч людей. На ДП "Антрацит" - теж 5 тисяч.
- На вашу думку, у шахтарських протестів в окупації є якийсь потенціал?
- Протестний потенціал є завжди, якщо його розвивати. Будь-який протест необхідно підживлювати фінансово, організаційно та інформаційно. Але зараз ми бачимо, як загін робітників пручається армії окупантів. Який би крутий цей загін не був, але це лише загін. Він за чисельністю не перевищує армію супротивника. Якби ми зі сторони України це підтримували, інформаційно висвітлювали, то, напевно, був би результат. А так цей протест може просто захлинутися. Розірвані профспілкові зв'язки. Федерація профспілок України розірвала профспілкові зв'язки з окупованою територією. Незалежний профспілковий рух також розірвав зв'язки. Ми не підтримуємо цих шахтарів. Просто не підтримуємо.
У мене, наприклад, залишився великий протестний досвід. У мирний час я організував не один протест. І я розумію, що, як мінімум, робочим потрібно доставити продукти, щоб вони, сидячи в шахті, з голоду не померли. Без підтримки сам собою ні в що серйозне цей протест не переросте. З'явився "зародок", і для нас це вже сигнал: ми повинні звернути увагу, що є соціально-економічна справедливість, на яку люди реагують, об'єднуються і виходять. Значить, нам потрібно рухатися в цьому напрямку: піднімати соціальну сферу, згадувати, які зарплати були у шахтарів до 2014 року. Нам потрібно бити на соціально-економічні права.
