Пандемія коронавірусу змусила українську владу переглянути підходи до системи громадського здоров'я. Так, з 1 липня в країні починає працювати мережа Центрів з контролю та профілактики хвороб (за аналогією з інституцією Centers for Disease Control and Prevention (CDC), яка з кінця 40-х років діє в США). Чи допоможе новий контролюючий орган загасити чергову хвилю ковіду, яка насувається на Україну в зв'язку з поширенням штаму "Дельта" - з'ясовував "Апостроф".
Закону немає - центри є
Створення Центрів контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ) передбачено законопроектом №4142 "Про систему громадського здоров'я". Але ситуація виглядає досить дивно: сам законопроект проголосований лише у першому читанні, а ЦКПЗ, як повідомляють у МОЗ, починають роботу вже 1 липня.
Але навіщо чіплятися до таких "дрібниць", якщо "Нова система громадського здоров'я спрямована насамперед на побудову потужної вертикалі епідемічного контролю в регіонах", - запевняють у МОЗ. А "епідемічний контроль" в період пандемії - це те, що всій країні так необхідно. Адже після ліквідації санітарно-епідеміологічної служби повний обсяг функцій інфекційного контролю в Україні не взяла на себе жодна інституція.
Чим же займатимуться Центри контролю і профілактики хвороб? Як зазначають у МОЗ, нові структури забезпечать епідеміологічний нагляд і захист населення від інфекційних хвороб.
"Центри будуть повністю відповідальні за контроль над захворюваннями в регіоні - від рутинного моніторингу показників, до прогнозування, виявлення надзвичайних ситуацій, спалахів і реагування на них", - повідомляють в МОЗ.
Читайте: В Україні з 1 липня вводять COVID-паспорти: що треба знати для отримання і виїзду за кордон
Відповідно до типового статуту ЦКПХ, до кола їх завдань увійдуть проведення епідемічних розслідувань, ліквідація спалахів інфекційних захворювань в осередках, вакцинація, освітня робота серед населення. Загалом, Центри контролю в теорії повинні стати серйозним адміністративним інструментом на місцях для боротьби з епідеміями.
"По суті будуть розширені повноваження лабораторних центрів: це організація імунопрофілактики, контроль за отриманням вакцини, планування закупівель вакцин, їх розподіл, робота в осередках, епідемрозслідування", - пояснив "Апострофу" директор Центру контролю і профілактики хвороб в Донецькій області Василь Гончаренко.
Але є тут один нюанс. Всі ЦКПХ створювалися на базі існуючих лабораторних центрів МОЗ в регіонах. Сайти лабораторних центрів і облдержадміністрацій так повідомляли про цю подію: "Змінилася назва державної установи "Волинський обласний лабораторний центр МОЗ України", або "Змінено назву установи з ГУ "Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України" на ДУ "Одеський обласний центр контролю і профілактики хвороб МОЗ України". І це повідомлення на офіційних ресурсах місцевої влади.
Більш того, в наказі МОЗ №1103 від 2 червня так і записано: "змінити назву державних установ - лабораторних центрів МОЗ на Центри контролю і профілактики хвороб МОЗ".
Це не CDC
Таким чином, очікувати, що після простого перейменування ЦКПХ стануть ефективним інструментом в боротьбі з пандемією - марно. З цим погоджуються й експерти.
"Це просто зміна табличок, а за фактом, як не виконувався закон "Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення", так і не буде. Законом передбачено існування державної санітарно-епідеміологічної служби, а її немає. Це питання я озвучував і доносив мінімум до двох сотень народних депутатів і державних службовців першого рангу, але результату немає. Це в чистому вигляді цілеспрямована деконструкція української державності, - коментує ситуацію "Апостроф" епідеміолог Олексій Галімський. - Для порівняння: у нас є закон про СБУ. Уявіть, що до влади завтра прийде якась партія і скаже навіщо нам СБУ, давайте краще створимо мережу охоронних держустанов при президенті України і вони будуть виконувати функції СБУ, а закон про СБУ ніхто не скасує".
Керівник Національної експертної групи з інфекційного контролю Андрій Александрін запевняє, що ЦКПХ не стане аналогом американської CDC.
"Віктор Ляшко переформатував усі обласні центри та витратив купу міжнародних грошей на створення обласних центрів громадського здоров'я. Тепер обласним ЦГЗ фінансування припинено і на базах обласних лабораторних центрів робитимуть Центри з контролю і профілактики хвороб. Там залишаються працювати ті ж самі люди, які працювали в санепідемслужбі. Тому нічого не зміниться крім назви", - пояснив "Апострофу" Александрін.
Злий жарт з Міністерством охорони здоров'я зіграв і зайвий поспіх.
"У нас немає відповідного законодавства. Законопроект 4142 не ухвалений. Що сталося: МОЗ просто перейменував обласні лабораторні центри, але функціонально Центри з контролю і профілактики хвороб абсолютно безпорадні, так як немає нового спеціалізованого законодавства, а чинне законодавство не регламентує діяльність такого роду структурних підрозділів. Наш МОЗ поставив воза попереду коня. У них немає повноважень, так як вони не є територіальними органами виконавчої влади. Це просто державні установи. Ну, проводитимуть тестування лабораторні - не більше і не менше", - додає "Апострофу" епідеміолог Сергій Кравченко.
Для того, щоб Центри з контролю і профілактики хвороб дійсно могли протистояти пандемії, у них повинна бути одна важлива функція - проведення епідеміологічного розслідування, тобто виявлення та ізоляція контактних осіб.
"Функція епідрозслідування була і в лабораторних центрах. Це один з основних напрямків роботи", - зазначає Гончаренко.
Але лабораторні центри цю роботу відверто провалили.
"У березні вся моя сім'я захворіла на коронавірус: брат, його дружина, дитина, мама, - розповідає "Апострофу" киянка Юлія. - Я, мій чоловік, син, всі ми, природно, контактували з родиною. Але, коли я звернулася до сімейного лікаря, щоб якось перевіритися, здати тести, мені порадили самій їхати в лабораторію. А це поїздка громадським транспортом, де я могла заразити ще десятки осіб".
Формально завдання з епідемрозслідування тепер виконуватимуть ЦКПХ.
"Але самі по собі ці центри, без взаємодії з первинною ланкою, не зможуть вплинути на поширення пандемії, - запевняє "Апостроф" епідеміолог Ірина Колесник. - епідемрозслідування поодиноких випадків проводить первинна ланка. Але, по-перше, сімейних лікарів потрібно навчити це робити . Всю епідеміологію в рамках додипломної освіти лікарі вивчають лише протягом тижня, а в післядипломній освіті у сімейних лікарів буквально 6 годин, присвячених питанням епідеміології. По-друге, хто відслідковуватиме контакти, якщо з 2015 року у нас немає факультету і випуску епідеміологів? Нарешті, сімейний лікар може встановити коло контактних осіб у свого пацієнта, а ці контактні можуть бути задекларовані не у нього, а у іншого сімейного лікаря. І як він шукатиме і повідомлятиме іншого лікаря, що у нього серед пацієнтів є контактні і за ними потрібно стежити".
Тобто виходить по-українськи: хотіли зробити як краще, а вийшло...
