Росія не хотіла відпускати Україну без крові ще у 1991 році, але на той час у неї не було можливостей через внутрішні проблеми. Всі ці роки РФ нарощувала сили і нарешті вдарила по сусідній мирній країні. Тепер же мета Кремля – захоплення України, Білорусі та Молдови та поділення сфер впливу в Європі. Для цього вони навіть можуть напасти на Польщу. Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів народний депутат I скликання, перший посол України в Росії (1992-1994 роки) Володимир КРИЖАНІВСЬКИЙ.
Читайте также: Сибирская народная республика и другие "обезьяны" с гранатой: каким будет развал России
– Захід попереджав Україну про ймовірність вторгнення Росії ще за декілька місяців до початку війни. Ви особисто вірили, що це може статися?
– Я в це вірив з 1991 року. Я чекав, коли вони врешті-решт визвіряться на нас. Чому вони не зробили це у 1991 році? У них не було потуги для цього. Барель нафти коштував 10 доларів і вони не знали як прогодувати країну.
Та поступово вони нарощували свої сили і вирішили напасти, але не один Путін вирішував, а й увесь російський народ. Як собаці кажуть: "К ноге", так і нас вирішили поставити на місце. Тому я, в принципі, чекав цього практично 31 рік.
– Тобто коли ви туди приїхали послом, ви вже розуміли, що спокою нам з таким сусідом не буде, що буде війна?
– Тоді я ще не зовсім розумів. Ще юнаком я часто бував у Росії та працював робітничим в Бурятії. Та за декілька років, що я вже працював послом у Москві, я зрозумів, що врешті-решт вони обов'язково колись повернуться назад.
Вони відпустили нас без крові у 1991 році. Але тоді їм було не до нас, вони не були готові ні морально, ні фізично, ні матеріально.
І вони готувалися. І не треба говорили лише про Путіна, це все є у російському народі.
– Якщо у них не вийшло у 1991 році влаштувати війну через брак можливостей, то що їх зупинило у 2014 році, коли вони захопили Крим та розв'язали війну на Донбасі? Тоді ж у них були вже більші сили.
– Ні, вони і тоді не були готові. Вони не розраховували на такий супротив, тому що ми на той час вже встигли оговтатися після захвату Криму. Півострів ми здали практично без бою, нас дуже вмовляли не лізти, тому що на Заході боялися серйозної війни. І ми були не готові, тому що армія була розваленою.
Але віддати просто так ще й увесь Донбас – ні, ми не могли. Росіяни ж хотіли завоювати Донбас силами місцевих бандитів, таких як Гіркін та інші. І вони не могли піти далі, практично одразу ж з'явилися "кіборги" – хлопці, які захищали Донецький аеропорт.
І на той час вони не мали такої потуги і навіть морально не були готовими лізти у таку тяжку війну. Але поступово вони зрозуміли, а чого ж ми зупинилися? Потрібно йти далі.
– То 8 років вони нарощували можливості?
– Так, вони нарощували сили та нарощували внутрішнє єство. Вони перестали дбати про добробут народу, до чорта його, вони дбали про озброєння: "Кинжали", С-300, С-400, вони про це дбали. І коли вони озброїлися до зубів, вони прийняли рішення.
– А чи могли ми запобігти цій війні?
– З російської сторони це не було раптово, це готувалося протягом всієї їхньої тисячолітньої історії.
Інші народи входили у 19 століття з розумінням, що імперії не мають права на існування. Британська, Французька, Іспанська, Португальська імперії розпалися, тому що вони зрозуміли, що вже стає складно забезпечувати колонії, думати як прогодувати людей. Нехай самі про себе думають, а ми будемо з ними торгувати.
До того ж ми бачимо, що майже всі колишні колонії розмовляють мовою їхніх колонізаторів. "Зачем красотку красть, если ее можно уговорить?". Для чого мати імперію, забезпечувати її власними силами, якщо можна просто дбати про неї, допомагати ставати на ноги, щоб вони могли торгувати.
– Росія цього не розуміє?
– Ні, вони не розуміють. Вони відстали на декілька століть, і їм потрібно швидко пройти цей шлях. Але для чого, якщо можна робити те, що вони роблять. Жахливо, але Михайло Ломоносов сказав одну фразу, яку вони дуже люблять: "Богатство России будет прирастать Сибирью". Не розумом, не руками, а Сибіром, тобто територіями та копалинами.
От подивімося на Німеччину, у них майже нічого не було, лише трохи вугілля і невеликі поклади уранової руди, у них навіть колоній не було. Але вони розуміли, що тільки одним чином можуть чогось досягнути, і вони виробили свою ментальність так, що треба працювати, працювати головою та руками.
А в Росії для чого працювати головою? Загарбати, завоювати і все.
– Росія зараз у дуже складному економічному стані через санкції, а своєю війною в Україні вона породила до себе і свого народу ненависть з боку українців. Як вона збирається тримати території, якщо уявити, що вона їх захопить?
– Ми повинні розуміти, ми інший народ, ми не такі, як вони. Я погоджуюся із сентенцією Збигнева Бжезинського, що поки Росія не буде тримати Україну за рівноправного партнера, вона ніколи не буде демократично та заможною, ніколи. І тому, ми як інший народ, я хочу відверто сказати, ми говоримо про два-три покоління, якщо ми з їхньої сторони побачимо бажання змінитися, ми підем їм назустріч. Не дивлячись на величезні втрати, на зруйновані міста та селища, на це горе – ми все рівно зможемо. Ми інші, ми європейський народ, а не азіатський.
– Можливо, колись вони захочуть змінитися, але саме зараз, чого добивається Путін? Знищити Україну? Бо ми ж не скоримося, зробити з усієї країни Донбас не вдасться.
– Вони хочуть васалітету, щоб ми стали васалами. Вони хочуть розділити Європу на сфери впливу, вони хочуть "Ялту-2", поділити сфери впливу у Європі. Вони хочуть зробити сусідні країни своїми васалами та розпоряджатися ними, вони хочуть розділу Європи.
– Але Європа навпаки об'єдналася, хоча ще є певні країни, які намагаються підігрувати Росії, та все ж.
– Так, але вони хочуть чітко встановити, що Білорусь, Україна, Молдова і, в принципі, Прибалтика – це їхня сфера впливу. І тому наступне, що вони хочуть, можливо, напасти і на Польщу. Вони хочуть повернутися до того, що було.
Завоювавши Білорусь та Україну і зробивши нас васалами, вони розраховують на те, що інші будуть прислухатися до них та зважати на їхню точку зору. Вони знову хочуть стати великою державою, бензоколонкою з ракетами.
– Але зважаючи на те, що відбувається зараз, їм вдасться досягнути своєї мети?
– Ні, не вдасться. Не вдасться, тому що світ не дасть їм цього зробити. Їх придушать і санкції, іх придушать, зрештою, наші воїни.
Закінчиться все, чим має закінчитися – Російська імперія впаде. Я не розраховую на те, що вона розпадеться на дрібні друзки. Але вона позбавиться того впливу і втратить своє нинішнє значення в світі… Ну, 2,5% від світового ВВП, про що ми взагалі говоримо?
– Тобто Україна стала таким собі айсбергом для російського воєнного корабля?
– Так, вони не чекали супротиву, вони вважали, що їх зустрінуть із квітами, та все відбулося інакше.
– У Росії є якісь варіанти, як вийти з цієї ситуації та зберегти себе?
– Єдиний варіант, який вони бачать, – замороження конфлікту. Вони вже зараз не так інтенсивно пробиваються у Миколаїв та Одесу, не дотягнуть вони до Придністров'я. Натомість вони матимуть сухопутний коридор у Крим.
Зрозуміло, що вони хотіли захопити Слобожанщину, тобто Сумську та Харківську області, захопити всю Донецьку та Луганську області і триматися. Перейти до стану ні миру, ні війни. Тримати нас у такому стані та поступово примусити Захід адаптуватися до цього та зняти санкції.
– Але чи адаптується Україна?
– Якщо ми не будемо мати достатньої моральної та фінансової підтримки Заходу, то буде дуже тяжко долати Росію.
Я хочу щоб їх задушили санкціями, але це дуже важко. Якщо Захід буде послідовним, а не почне знімати санкції у період замороження конфлікту. Але, я думаю, що Штати дуже не хочуть мати таку Росію, вони хочуть, щоб Росія перетворилася на більш менш цивілізовану державу, яка не відіграє особливої ролі, як Бразилія, наприклад. У Бразилії зараз населення більше, ніж в Росії, в Індонезії більше населення. От такою країною, можливо, трошки заможнішою, щоб утримувати такі величезні території.
– Яким ви бачите розвиток подій у найближчому майбутньому?
– Вони будуть намагатися заморозити конфлікт, і тягнути, тягнути. Санкції їх будуть придушувати, ми не будемо здаватися і їм доведеться звільнити території, і, можливо, навіть Донбас. Та щодо Криму вони будуть робити все можливе, щоб він залишився у них.
– Тобто це вже буде найближчим часом, у цьому році?
– Так, місяць-два, не більше.
