Почалась ця історія у 2012 році у Латвії. Сталася гучна справа: зі складів у Юрмалі безслідно зникли 80 товарних залізничних вагонів таджицької бавовни на суму 9 мільйонів євро. Власником вантажу було естонське підприємство з єдиним власником – київським бізнесменом та громадянином України Андрієм Степовим. Справа була настільки резонансною, що навіть обговорювалася на зустрічі президентів Латвії та Таджикистану. Митний склад, на якому зберігалася бавовна, належав латвійському бізнесмену афганського походження Гуламу Мохаммаду Гуламі.
У 2018 році суд Ризького району засудив Гуламі, якого звинувачували у крадіжці бавовни, до 8 років позбавлення волі. На лаві підсудних також опинилась його дружина Валентина Гуламі, яку було засуджено до 7 років тюремного ув'язнення, а ще одна обвинувачувана, бухгалтер Лариса Карпенко, отримала 5 років ув'язнення.
Суддя Ризького району Інта Нарушка у вироку вказав (справа №11816007414), що всі троє визнані винними за третьою частиною 179 статті (розкрадання у великих розмірах) та другою частиною 275 статті (підроблення документів). При цьому суд зазначив: жоден із засуджених не буде заарештований у залі суду, однак до них буде застосовано запобіжний захід, який забороняє залишати країну. Суд також зобов'язав Гуламі виплатити власнику бавовни завдані збитки у розмірі 9 млн євро.
У 2021 році Апеляційний суд після тривалого розгляду справи залишив вирок Ризького суду у силі, як і суму завданих збитків до відшкодування.
Проте, станом на кінець 2022 року: ані бавовни, ані грошей, підозрювані на волі, а справа досі перебуває на розгляді у Верховному Суді Латвії. "Апостроф" з посиланням на УНІАН публікує інтерв'ю з бізнесменом Андрієм Степовим, громадянином України, власником компанії Logistik-Express (м. Таллінн, Естонія).
- Як взагалі могло статися таке у благополучній правовій державі Євросоюзу?
- Спочатку мною було задумано створення такого собі "бавовняного супермаркету" у Європі. Під цю програму погодилося працювати таджицьке підприємство та керівництво країни, я здійснював діяльність через свою естонську компанію як резидент Євросоюзу. Для створення такого "бавовняного супермаркету" країни Балтії було обрано невипадково – розвинена система портів і хороша логістика, як хаб до західної Європи.
Спочатку перевезення планувалися через порт "Таллінн", ми дуже маленьку частину вантажу туди і завезли, він якраз і вцілів. Але мої партнери, дуже шановані люди з Таджикистану, запропонували попрацювати з Гуламом Гуламі. З'їздили подивитися спеціалізований склад у Юрмалі під бавовну, цим митним складом і володів Гуламі. Вирішили змінити всі відправки на Латвію. Перед цим він працював по бавовні з Узбекистаном. На той момент я, на жаль, не знав, чим закінчилася історія співпраці для узбеків, дізнався її пізніше. У підсумку ми обрали місце дислокації "бавовняного супермаркету" - митний склад Гуламі у Юрмалі.
Було ухвалено рішення здійснити постачання близько 10 тисяч тон. Завдання було майже виконане. Частину бавовни ми продали. А далі почалися незрозумілі речі: з Європи мені надійшла інформація про те, що Гуламі пропонує нашу бавовну... як свій товар!
- На складі була виключно бавовна, яка належала вам?
- Так, моїй компанії. В експедиторському світі є таке поняття, як складська розписка. Вона апробована міжнародною федерацією FIATA, яка об’єднує національні експедиторські асоціації 150 країн світу. За цією складською розпискою навіть можна брати кредити у банках під товар, що знаходиться на складі. Я звернувся до митного комітету Латвії із заявою про те, що відбувається несанкціонований вивіз мого товару зі складу. Сам склад був митний, вивезти товар без дозволу латвійської митниці було неможливо, це була митна зона. У листі я просив, щоб митниця негайно зупинила всі відвантаження бавовни, бо власник вантажу дозволу не дає. Жодної відповіді від митної служби я не отримав, листа там просто "загубили", хоча надісланий він був за всіма правилами, з реєстрацією тощо. Я так розумію, митниця була, як то кажуть, "і в ділі, і в долі". Натомість була реакція кримінальних структур, які намагалися мені пояснити, що не треба нікуди писати і взагалі щось робити.
Читайте також: Чи боїться Європа залежності від Китаю?
Коли вже розпочалися судові слухання кримінальної справи, з її матеріалів я дізнався, що оформлення документів із ліцензованого митного складу здійснювалось за копіями документів, оригіналів яких не існувало! Це нонсенс – як може здійснюватись вивезення товару за копіями документів із ліцензованого митного складу?
Мені відомі й офшорні компанії Гуламі, які зрештою отримали гроші за продану бавовну.
- То ця бавовна належала безпосередньо вам як власнику компанії чи ваша компанія лише здійснювала експедицію товару?
- Моя компанія була єдиним власником цього товару, гроші Гуламі винен компанії Logistik-Express. Згодом у зв'язку із загрозою фізичного знищення мені довелося передати права на компанію іншій людині. Щоб, як то кажуть, "зняти з себе мішень".
Згідно з рішенням суду Гуламі невиїзний. Він не може залишати Латвію. Однак за час судового розгляду він неодноразово приїжджав до України, зокрема з метою фізичного та психологічного впливу, щоб я змінив свої свідчення. У суді є моя відповідна заява та офіційна інформація від Прикордонної служби України: лише у 2019-2020 роках Гуламі загалом 22 рази перетинав державний кордон України. Дуже цікаво, як на цей документ відреагують у Латвії.
- Чи правда, що після зникнення товару на складах деякий час стояв муляж, хоча сама бавовна на цей момент вже була вивезена?
- Коли партнери з Таджикистану приїхали на склад, там їм сказали – "бавовна під тентом". Коли вони підняли його, ніякої бавовни там не було, а для замилення очей стояли муляжі. Мене ж Гуламі на склад не пустив. З моменту, коли я написав претензію до митниці, він перестав спілкуватися зі мною, взагалі припинив виходити на зв'язок.
Коли я на нього подав до суду, у першій інстанції з'явився вексель, який передавав увесь товар у власність офшорної компанії, яка належить Гуламі. Він стверджував, що цим векселем я погасив борг суми, яку він мені передав для якихось комерційних потреб, у розмірі 12 млн. доларів США готівкою. Було проведено кілька експертиз, як у Латвії, так і в Європі, і було доведено – підпис на цьому векселі фальшивий. Все це є у кримінальних матеріалах справи.
Згодом ми зустрічалися вже на очній ставці у слідчого, де він сказав: "Степовий – чесна людина, він зі мною розрахувався за борги"! На що я відповів: "Я дуже хотів би побачити людину, яка мені у валізі принесла 120 кг банкнот в офіс і просто їх передала, не вимагаючи навіть розписки". Після цього у Гуламі з’явилася нова "версія", що, мовляв, гроші він передав не готівкою, а переказав на рахунки моїх компаній!
Коли ж слідство розкрило компанії, на які він нібито перераховував гроші, всі вони виявилися його офшорами або офшорами, які оформлені на його дружину та бухгалтера!
- Чому слухання справи у першій інстанції проходило за зачиненими дверима? Інформація про слухання фактично відсутня.
- Скажу більше – всі три інстанції проходять у закритому режимі. На вимогу Гуламі. Для мене це дуже дивно.
Наразі справа у Верховному Суді Латвії, розгляд щось дуже підозріло затягнувся. Напевно, рік уже минув із моменту останнього засідання. Пояснень ніхто не дає: "все йде в процесуальному руслі". А як йде – ні ми, ні громадськість не знає. Маю інформацію, що Гуламі здійснив кілька продажів свого майна, вивів гроші з ліквідного фонду фірми, на яку були оформлені склади в Юрмалі. Припускаю, на ці гроші він і "тримає ситуацію під контролем", щоб суд тривав якнайдовше, але не хочу в це вірити.
Навіть за українськими мірками кримінального провадження це надто довго. Латвія як країна для ведення бізнесу була обрана не випадково, а з надією на те, що високі стандарти Євросоюзу, в т.ч. у правовій сфері гарантуватимуть мені та моїм грошам безпеку. Я не хотів би повірити в те, що я помилився.
У зв'язку з цим я хотів би звернутися до новообраного Сейму з проханням взяти справу на свій контроль і за допомогою депутатських запитів до правоохоронних органів розібратися – чому ця справа так затягується? Впевнений, там спливе ще чимало цікавих фактів.
І це після того, як у 2019 році в Гаазі було створено міжнародну групу зі злочинів Гуламі, скоєних на території як України, так і Латвії та інших країн Євросоюзу.
- Чим завершилося це розслідування?
- Я зустрічався в Україні з людьми зі слідчих органів Нацполіції, які їздили до Гааги. Справа, до речі, стосувалася не лише бавовни – Гуламі там розглядали як міжнародного шахрая. Лише в Україні на ньому "висить" кілька справ – за махінації з податками, відмивання грошей… Але справу хтось дуже добре "гальмував" – як з українського, так і з латвійського боку. Фактично повноцінна робота групи в Гаазі так і не розпочалася, а слідчу групу неформально розвалили.
"Бавовняну справу" обговорювали на найвищому рівні: президент Таджикистану Емомалі Рахмон навіть був змушений звернутися до латвійського колеги Андріса Берзіньша з проханням посприяти у пошуку "зниклої" бавовни… Пам'ятаю, задіяний був ще й президент Естонії. Однак ці заяви потонули у бюрократичних коридорах.
- Чи правда, що після зникнення товару Таджикистан кілька років взагалі не експортував бавовну через Латвію?
- Розповім передісторію. У самому Таджикистані часто були випадки, коли одну й ту саму бавовну продавали різним людям. Приїжджали різні покупці, їм показували бавовну, вони проплачували гроші, а бавовна в результаті діставалася комусь одному з них. Іншим починали розповідати, що мовляв поставимо вам бавовну з наступної партії. Тобто починалися "кидки". Відповідно, через таку репутацію з Таджикистаном не дуже хотіли мати справу по бавовні. Тому в мене і добропорядних продавців у Таджикистані з'явилася ідея зробити "бавовняний супермаркет" у Європі, щоб кожен покупець міг приїхати і помацати руками свій товар, а таджицька бавовна могла без проблем потрапляти на європейські ринки. Але Гуламі все це благополучно поховав.
Тепер надія лише на Латвійський Суд.
