5 грудня виповнюється 30 років з дня підписання Будапештського меморандуму, який передбачав гарантії безпеки для України у зв’язку з її відмовою від ядерного статусу. У ньому Російська Федерація зобов’язувалася поважати наші суверенітет та існуючі кордони. Проте вже за 20 років РФ вторглася в Україну і тепер погрожує ядерною зброєю. Чи можемо і чи варто за таких умов повернути собі ядерний статус, з’ясував “Апостроф”.
Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї у 1994-му році у Будапешті підписали президент України Леонід Кучма, президент США Білл Клінтон, президент Росії Борис Єльцин та прем’єр Великої Британії Джон Мейджор. У документі, зокрема, йшлось, що “Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй”.
Проте в лютому 2014-го РФ вторглась в Крим, навесні того ж року почала окупацію Донбасу, а в 2022-му здійснила відкритий воєнний напад. Крім того, Кремль раз по раз вдається до погроз застосувати ядерну зброю, аби завадити підтримці України з боку союзників. Так, після того, як Білий дім дозволив Україні бити вглиб РФ своєю зброєю, Владімір Путін оновив ядерну доктрину. Коментуючи зміни, його прессекретар Дмітрій Пєсков зазначив, що використання неядерних ракет Україною може спричинити ядерну відповідь.
Словом, Україна вже не раз пошкодувала, що підписала меморандум.
РФ напала: як (не) запрацював меморандум
“Будапештський меморандум не містить ніяких гарантійних механізмів, - розповідає “Апострофу” політолог Віталій Кулик. - Ми отримали запевнення, а не гарантії. Гарантійного механізму там немає. Відповідно, Росія і Китай відмовляються виконувати меморандум, вказуючи на цю невідповідність. А інші країни не здатні його забезпечити. Це нікчемний документ”.
Ця горезвісна домовленість стала уроком на багатьох країн. “Це був злочин українського керівництва, коли ми віддавали ядерну зброю під такий документ. І в цього злочину є прізвище - Олександр Олександрович Чалий, колишній дипломат і його команда, які готували документ”, - каже Кулик.
Політолог, доктор політичних наук Ігор Петренко іншої думки. “Ми говоримо про Будапештський меморандум у ретроспективі - бачимо, що є зараз і намагаємось накласти на те, що було тоді. Це неправильно, - пояснює експерт. - Завданням меморандуму не були гарантії безпеки, згідно з міжнародним правом. Фактично Україна обміняла свою ядерну зброю на визнання як суб’єкта міжнародного права. Сказати, чи це було правильно - з точки зору сьогодення, можливо, не найкраще. З іншого боку, утримувати й забезпечувати ядерне озброєння було вкрай складно країні, яка опинилась у скрутних умовах тих років”.
Загалом не можна стверджувати, що Будапештський меморандум не спрацював, продовжує Петренко. “Ми отримали допомогу і від США, і від Британії, Франції і напевно, навіть більше, ніж передбачалося, - каже він. - Так, ми не отримали [гарантії] від Росії, вона його порушила, так само й Китай, який потім долучився до меморандуму… Але можливо, стримання від більшої допомоги Росії можемо розглядати як виконання ним Будапештського меморандуму”.
Утім, навряд документ був основним аргументом країн Заходу підтримувати український спротив російській агресії. Ключову роль все ж зіграли стійкість нашого народу та небажання повертатися в колоніальне ярмо. Проте як бути з погрозами російського диктатора? Чи варто Україні замислитися про ядерний самозахист?
Україна - знову ядерна?
Нещодавно британське видання The Times, написало: Україна може розробити елементарну ядерну бомбу з використанням плутонію впродовж кількох місяців, якщо Дональд Трамп припинить військову допомогу США. Водночас ядерна бомба могла б стати “дуже потужним стимулом” для НАТО дати Україні захисну парасольку у вигляді членства. Таку думку висловив Євген Дикий, колишній командир взводу батальйону "Айдар". “Коли вона у нас буде, то НАТО нічого не залишиться, як покликати нас стати членом Альянсу, щоб далі контролювати, як ми цю бомбу використовуємо”, - зауважив він.
Юрій Костенко, міністр охорони довкілля та ядерної безпеки України у 1992-1998 роках, вважає, що Україна безповоротно втратила ядерний потенціал. “Україна була дуже активно своїми ресурсами, інтелектуальними, виробничими, науково-технічними, дуже щільно пов'язана із виробництвом ядерної зброї СРСР. У нас був уран на території України найбільш доступний… У нас були науково-дослідні інститути… “Південмаш” як виробництво для носіїв для ядерних боєголовок, при чому дальність, як ви знаєте, найбільша в світі вироблялася “Південмашем” і Росія так і не може опанувати ці технології до сьогоднішнього дня… Але після того, як Україна відмовилася від ядерних озброєнь…поступово весь цей арсенал, придатний для виробництва ядерної зброї в Україні, почав згасати”, - сказав він.
Іншої думки політолог Віталій Кулик. “В Україні дійсно є необхідний потенціал і можливості в достатньо короткий строк виготовити ядерний заряд і навіть його обслуговувати, - коментує він “Апострофу”. - Більш того, гіпотетично в Україні може бути ракетоносій, здатний донести цей заряд до місця призначення… Теоретично є така можливість”.
Проте з точки зору політичної доцільності це ризиковано. “У випадку екзистенційної загрози існуванню нашої держави я не виключаю такої можливості. Вона буде виправданою. А чи зустрінуть наші західні партнери це з розумінням на даній фазі війни з Росією? Ні”, - припустив політолог.
У зовнішньополітичному відомстві заперечили ймовірність виготовлення в Україні ядерної зброї. “Україна дотримується ДНЯЗ (Договір про нерозповсюдження ядерної зброї); ми не володіємо, не розробляємо і не маємо наміру створювати ядерну зброю. Україна тісно співпрацює з МАГАТЕ і є повністю прозорою для її моніторингу, що виключає використання ядерних матеріалів у військових цілях”, - написав речник МЗС Георгій Тихий.
Між тим публікації в західних ЗМІ про те, що Київ може розробляти ядерну зброю, часто є російським “вкидом”. “Це виключно російське ІПСО, вони це роблять навмисно, щоб дискредитувати Україну і знайти виправдання для продовження агресії, - переконаний Ігор Петренко. - Сильна українська позиція полягає в тому, щоб нагадувати всьому світу, що ми відмовилися від четвертого ядерного арсеналу у світі. Про це ми маємо говорити. Ми показали приклад: шановні дивіться, у нас була ядерна зброя, ми від неї відмовились, ми стали жертвою агресії, давайте думати, як не допускати до такої ситуації”.
Співрозмовник видання наголосив: наявність у нас ядерної зброї не стримала б РФ від нападу. “Створювати неядерний щит захисту, відповідні системи ОТРК, балістичні ракети і т.д. - це може бути нашими гарантіями безпеки”, - резюмував експерт.
