Днями Верховна Рада України підтримала урядову ініціативу щодо врегулювання питання постановки на облік призовників. Звісно, це важливий нюанс у межах запровадження базової загальновійськової підготовки замість строкової. Проте якщо Україна готується воювати довго, в жодному разі не можна цим обмежуватись. Про це — у матеріалі "Апострофа".
9 січня народні депутати проголосували за урядовий законопроєкт №12076, пов’язаний із запровадженням в Україні базової військової підготовки - для чоловіків в обов’язковому, для жінок - у добровільному порядку. Згідно з пояснювальною запискою, його реалізація стосується проблемних питань щодо постановки громадян на військовий облік призовників. “Необхідність удосконалення законодавства виникла у зв’язку з тим, що в умовах дії правового режиму воєнного стану не усі громадяни України призовного віку мають можливість особисто прибути у визначений час до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для постановки на військовий облік призовників (перебувають за кордоном, на тимчасово окупованій території, на території, де ведуться бойові дії або за інших поважних причин)”, - йдеться у документі.
Зокрема, зазначається, що щороку з 1 січня до 31 липня громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, беруться на військовий облік призовників із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів шляхом:
●проходження електронної ідентифікації;
●особистого прибуття до районного (міського) ТЦК.
При цьому законодавець передбачає поважні причини не стати на облік вчасно, зокрема:
:
●хвороба;
●перешкода стихійного характеру;
●проживання (перебування) на тимчасово окупованій території України або території України, де ведуться бойові дії;
●інші обставини, що позбавили можливості уточнити свої персональні дані онлайн чи офлайн.
Громадяни, які не стали на військовий облік призовників без поважних причин, беруться на облік тільки після особистого прибуття до ТЦК, для них також передбачена адміністративна відповідальність згідно з законом. Разом з тим, законодавець уточнив, що перед проходженням практичних занять з базової загальновійськової підготовки потрібно пройти медичний огляд.
“Закон дозволяє юнакам, яким виповнюється 17 років, стати на військовий облік за допомогою застосунку “Резерв+”, де автоматично згенерується військово-обліковий документ, - пояснює “Апострофу” адвокат АО Evrikalaw Мирослава Мостова. - Також унормовано питання, що стосується жінок-добровольців. Визначено, що після проходження базової військової служби звільнені з військової служби жінки за їх бажанням беруться на військовий облік військовозобов’язаних. При цьому змін щодо призовного віку не передбачено”.
Законом також внесено зміни до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” та надано можливість військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували і висловили готовність продовжити військову службу, добровільно прибути до відповідних військових частин не пізніше 1 березня 2025 року, уточнила Мирослава Мостова.
Хто проходитиме й де базову військову підготовку
Згідно із раніше прийнятим законом, базова загальновійськова підготовка “проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України”. Базова загальновійськова підготовка в Україні стартує у вересні цього року й буде розгорнута у закладах вищої освіти всіх форм власності, а також вишах, що готують поліцейських. Крім того, пройти підготовку можна у навчальних частинах Збройних Сил України. Базова загальновійськова підготовка включається до навчальних планів усіх вишів як окрема навчальна дисципліна, яку розробляє та затверджує Генеральний штаб ЗСУ за погодженням з МОН. При цьому від проходження базової загальновійськової підготовки у закладах вищої освіти всіх форм власності звільняються громадяни, які:
●визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби;
●до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах;
●вже проходили військову службу.
Проходження такої підготовки обов’язкове для тих, хто планує вступити на державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, зайняти посади в органах прокуратури.
До проведення базової підготовки насамперед залучатимуться звільнені з військової служби, ветерани війни або ветерани військової служби. Теоретична частина покладається на МОН, а організація практичної підготовки - на Генштаб. Практична підготовка базової підготовки проводиться після опанування теоретичної у поточному навчальному році строком до одного місяця протягом травня - жовтня за рахунок часу, відведеного на канікулярну відпустку здобувачів вищої освіти, сказано у затвердженому КМУ Порядку. Загалом така підготовка триватиме у період воєнного стану - 3 місяці, у мирний час – 5.
Відмова здобувача освіти чоловічої статі, який визнаний придатним до військової служби, від проходження такої підготовки, є підставою для його відрахування із вишу. Після практичної підготовки студенти пройдуть підсумковий контроль, за результатами якого визначається готовність до проходження військової служби за військово-обліковою спеціальністю.
Чи достатньо цього для країни, яка воює
На думку воєнного експерта Олега Жданова, впровадження підготовки до війська ще у вишах варто вітати. “Це початок для створення системи. Якщо у всіх вишах - ви ж розумієте, яка кількість буде військовозобов’язаних! Кожного року випускатиметься така кількість людей, які пройдуть цю підготовку” - коментує він “Апострофу”.
Попри ризик тривалий час жити у стані війни, в Україні, здається, підготовку всього суспільства до викликів віддаляють. Оскільки проходження курсу у вишах для жінок добровільне, їх підготовка до життя під час війни базується на знаннях зі шкільного предмету “Медико-санітарна підготовка”. Проте у межах останнього донедавна дівчата штудіювали назви збудників хворіб та їх ознак, що мало допоможе в ситуації, коли від тебе залежить спасіння цивільного від наслідків російської атаки. Заступник командира 3 ОШБР Родіон Кудрящов звертає увагу на те, що вишколи, “які потрібні, щоб не тільки вчитися тримати зброю, а й розуміти, що робити в екстрених ситуаціях”, беруть на себе волонтери і громадські організації, і проводять їх для тих, хто відчуває у цьому потребу. “Сьогодні повинні бути системні рішення на всіх етапах освіти. Потрібно не тільки виховувати освічених цивільних громадян, а й захисників, незважаючи на їх стать”, - каже він “Апострофу”.
“Треба вводити повноцінну підготовку, відновлювати її, починаючи зі шкіл, займатися патріотичним вихованням, що базуються на історичних, козацьких традиціях, і розповсюджувати це на всі заклади", - зазначає в коментарі “Апострофу” генерал, заступник начальника Генерального штабу України у 2006–2010 роках Ігор Романенко. І додає: за взірець для безпекової підготовки треба брати досвід Ізраїлю та Швейцарії.
У згаданих країнах інші підходи. У Швейцарії, як відомо, чоловіки після служби в армії щороку проходять обов'язкову перепідготовку по кілька тижнів. “В Ізраїлі є закон про загальний військовий обов’язок - там однаково служать і жінки, при чому обов’язково, і чоловіки, - розповідає Жданов. - Вони не проводять навчальну військову підготовку - у 18 років отримують повістку і йдуть у військкомат. Єдине - Ізраїль в політичному й соціальному плані зробив це почесний обов’язком. Там юнак чи дівчина, коли отримують повістку, для них це свято”.
Вводити загальний військовий обов’язок в Україні не варто, переконаний співрозмовник видання, адже “кількість населення достатня, щоб мати відповідний резерв у чоловіках”.
Проте патріотичне виховання – це те, що нам не зайве взяти в ізраїльтян. “Почуття патріотизму потрібно виховувати у дітей навіть не з дитсадка, а з народження, - міркує вихователька дитячого садочка Любов Салюк. - Якщо батьки змалечку читають дітям українські казки, вірші, розповідають про свій родовід, традиції тощо, тоді у молодого покоління формуватиметься висока патріотична свідомості, готовності стати на захист своєї країни. На прикладі Ізраїлю бачимо, яке значення має виховання почуття патріотизму. На захист стають всі, в тому числі діти топ-посадовців країни”.
Усім іншим, кому почуття патріотизму прищеплювати запізно, час усвідомити: якщо не стати на захист своєї держави, ризикуємо стати м’ясом для реалізації імперських амбіцій Кремля. Адже хто сказав, що ми не повторимо долю північних корейців, і нас не відправлять умирати за ідею реставрації СРСР?
