Президент Росії Володимир Путін збирається відвідати окуповану Абхазію в річницю початку військового конфлікту між РФ і Грузією 8 серпня. Про запланований візит повідомили російські ЗМІ з посиланням на свої джерела. Президент РФ планує зустрітися з самопроголошеним "президентом" Абхазії Раулем Хаджимбою. Російський політичний оглядач Дмитро Галкін розповів "Апострофу", із чим може бути пов'язаний цей візит, чому Путін зацікавлений у протистоянні з Заходом і чому тема Криму та Донбасу більше не популярна в Росії.
У зв'язку з цим візитом важливо розуміти один аспект: йде виборча кампанія, і ця виборча кампанія відрізняється від будь-якої попередньої виборчої кампанії насамперед тим, що вона йде не в період економічного зростання. Усі виборчі кампанії, починаючи з 1999 року, йшли в періоди економічного зростання. Причому кампанія 2004 року взагалі була в період бурхливого економічного зростання і бурхливого підвищення рівня життя, навіть кампанія 2012 року йшла в період, коли було помітне відновлення після кризи 2008-2009 років, коли доходи громадян повернулися на докризовий рівень і навіть почали його перевершувати. А це - перша кампанія, яка йде у період тривалого багаторічного, починаючи з 2014 року, падіння економіки і рівня доходів громадян. Тому на відміну від усіх попередніх кампаній, де стояв якийсь внутрішній порядок денний (влада намагалася оголосити себе гарантом територіальної цілісності, як у 2000 році, влада оголосила себе головним борцем з олігархами, як у 2004 році, гарантом політичної стабільності, як в 2012 році), зараз на перший план виходить зовнішньополітичний порядок денний. І зрозуміло, чому: у внутрішній політиці просто нема чим хвалитися.
І тепер постає питання, а в чому полягає порядок денний? Ясна річ, що українська тематика зараз не дуже виграшна для влади, тому що є явний глухий кут з Донбасом, там абсолютно незрозуміло, що робити далі з самопроголошеними "республіками". З одного боку, не можна віддати без серйозної втрати обличчя, а з іншого боку, продовжувати ту політику, яка там велася до цього, вже неможливо у тому числі і з внутрішньополітичних міркувань, тому що є дуже сильна внутрішня втома від донбаської тематики. Так саме і Крим. Хоча Крим влада підносить як найбільше досягнення останніх років, кримська тематика теж не є сильним мобілізуючим засобом, вона не відіграє тієї ролі, яку вона відігравала в 2014 році, і тому тут залишається єдина можлива тематика – тематика відносин із Заходом.
Зрозуміло, що коли Трамп переміг на виборах у США, була надія, що на те, що кампанія буде проходити під знаком зближення із Заходом. І здавалося, що суттю кампанії буде те, що нарешті виникає можливість примиритися один з одним і почати співпрацю. Але, як ми бачимо, навіть запланована зустріч з Трампом, яка припала на початок виборчої кампанії, тобто вдалий період, була настільки беззмістовною і суперечила зближенню, що тематика примирення із Заходом пішла сама собою.
А що тоді залишається? Тільки тематика протистояння із Заходом. І тут, звичайно, Путіну потрібно виглядати головним організатором та головним натхненником цього протистояння в ім'я суверенітету. Війна з Грузією, яка стала першим серйозним кроком у конфлікті із Заходом, хоча і не призвела до серйозних суперечностей, але засвідчила потенційну можливість таких суперечностей, яка потім була реалізована навколо українських подій. І, звичайно ж, Путіну треба забрати цю тематику собі, йому треба показати, що навіть тоді, коли країною керував Медведєв, за цим стояв він.
Якщо розглядати візит Путіна як захід в рамках його виборчої кампанії, то він виглядає абсолютно логічно. Це випливає із самого характеру виборчої кампанії і тих сигналів, які російська влада намагається вкласти в основу своєї нової інформаційної політики.
У нинішній економічній ситуації і в умовах, коли будь-які перспективи виходу з економічної кризи відсутні, утримувати владу колишніми методами стає все важче і важче, тому головне – це, звичайно, внутрішньополітичний порядок денний. І ним багато в чому визначаються зовнішньополітичні кроки російської влади, починаючи з вторгнення в Крим.
Цей візит розрахований, насамперед, на внутрішню аудиторію, але головне – це не протистояння з Майком Пенсом, який приїжджав до Грузії нещодавно, навіть якщо і є якась мотивація, пов'язана з цим, вона явно на третьому плані. Головне – це показати, що не Медведєв, а Путін є головним організатором зовнішньополітичних подій. Усіх, починаючи з грузинської війни.
