В інтерв'ю "Апострофу" економічний експерт ОЛЕКСІЙ КУЩ спрогнозував, які шанси України продовжити співпрацю з МВФ і отримати черговий транш, розповів, чому ПриватБанк сьогодні перетворився на валізу без ручки, і яку мету насправді переслідують екс-власники "Привату", оскаржуючи націоналізацію банку в суді.
Першу частину інтерв'ю читайте тут: Зеленський - політичний кабан, якого намагаються поставити в незручну позицію два загоничі
- В Україні 21 травня на два тижні приїхала місія МВФ, яка повинна провести оцінку виконання програми співпраці України й фонду. Як, на вашу думку, минуть ці два тижні, і чи не стане скасування закону про збагачення перешкодою до того, щоб Україна отримала наступний транш?
- Насправді, контролювати виконання програми особливо не доводиться, тому що контролювати нічого - програма не виконана. Україна порушила всі структурні маяки, які були закладені меморандумом із МВФ. Попередня програма - це була програма розширеного фінансування, яка передбачала обмін грошей на реформи. Нинішня програма простіша, короткострокова. Це програма стенд-бай, розрахована на послідовне досягнення якихось структурних маяків і виділення грошей за збереження цих маяків протягом хоча б півтора року співпраці між Україною та МВФ.
Україна зараз порушила перший маяк - стосовно ПриватБанку. Квітневі судові рішення, які поставили під велике питання націоналізацію ПриватБанку, вже фактично позбавили Україну травневого траншу МВФ. Нагадаю, що минулого року ми отримали перший транш. Другий транш ми повинні були за програмою стенд-бай отримувати в травні, а третій - в листопаді.
Другий структурний маяк - стосовно антикорупційної боротьби, тобто це сумно відоме рішення Конституційного суду про визнання неконституційною норми про незаконне збагачення. Третій структурний маяк, який ми порушили - це графік підвищення тарифів на газ для населення підприємствами теплокомуненерго. Зараз склалася парадоксальна ситуація: ціна на газ на європейських ринках падає, і українські підприємства зараз вже купують імпортний газ за ціною, яка менша, ніж населення платить за газ українського видобутку. Тобто на нашому газовому ринку склалася якась цінова антиутопія. Я нагадаю, що відповідно до меморандуму з МВФ ми повинні були в травні ще на 15% підвищити ціну на газ. Але підвищувати ціну на газ, коли у світі вона падає, це було б економічним злочином.
Тому уряд і "Нафтогаз" вирішили знизити на кілька відсотків у травні ціну на газ. Але в МВФ сказали: якщо ви не хочете підвищувати ціну на газ для населення відповідно до графіка, тоді просто лібералізуйте ринок газу для населення, нехай населення, підприємства теплокомуненерго купують газ на ринку, і таким чином ліквідуйте зобов'язання "Нафтогазу" з продажу газу населенню за фіксованими цінами. У результаті вийшла досить гібридна ситуація, коли ціни зменшили, але була встановлена максимальна планка їх підвищення, що абсолютно не влаштувало МВФ. Тому що всі прекрасно розуміють, що сьогодні ціни на газ падають, і ця ситуація для уряду вигідна, а восени ціни на газ можуть піти вгору. Плюс, можливо, додасться девальвація національної валюти, і тоді населенню доведеться платити набагато більше, ніж зараз.
Звичайно, усі бояться знімати цей запобіжник із купівлею газу населенням і підприємствами теплокомуненерго, тому що в разі різкого стрибка цін на газ на ринку вони можуть опинитися в ціновій пастці, коли ніхто не зможе платити ринкову ціну на природний газ. Тому уряд прийняв такий гібридний варіант, який не влаштував МВФ. Там було два варіанти: або підвищуйте, або лібералізуйте ринок. І тепер ми бачимо порушення третього структурного маяка, і четвертий структурний маяк, про який мало зараз хто говорить - це можливе перевищення максимально допустимого дефіциту державного бюджету. За підсумками першого кварталу понад 30 мільярдів гривень дефіцит бюджету - це вже перевищує всі прогнози. Таким чином, за підсумками року дефіцит може перевищити 3%, а в бюджет закладали 2,5%. Нагадаю, що дефіцит бюджету - це основний структурний маяк, який виставляє МВФ для співпраці.
Тому Україна зараз порушила всі структурні маяки. Швидше за все, протягом літа МВФ буде відслідковувати ситуацію з ПриватБанком, відслідковувати ситуацію з цінами на газ для населення, з дефіцитом державного бюджету. Якщо ці структурні маяки будуть виконані, то, можливо, восени співпрацю відновитися. Але, я думаю, що шансів на це практично ніяких немає.
Швидше за все, новий уряд, який у нас з'явиться за результатами парламентських виборів, нова коаліція, буде вести переговори з МВФ з чистого аркуша, тобто це буде вже зовсім інша програма, не стенд-бай. Це, напевно, знову буде програма розширеного фінансування. Можна сказати, що програма завершується, практично не розпочавшись. Візит МВФ в Україну зараз має виключно ознайомчий характер.
Швидше за все, в продовж літа МВФ буде відстежувати ситуацію, яка буде складатися з Приватбанком
- Говорячи про МВФ, ми вже почали говорити про ПриватБанк. По-перше, чому суд прийняв рішення якраз тоді, коли в Україні почалася зміна влади? В Україну вже повернувся Боголюбов, повернувся Коломойський. Який варіант розвитку вигідний для української влади, яка, безумовно, бере в цьому участь, і чого хоче Коломойський?
- Необхідно сказати, що колишнім власникам навряд чи потрібен ПриватБанк як такий, тобто це вже зовсім не та фінансова установа, яка була до моменту націоналізації. Сьогодні велика частина кредитного портфеля визнана непрацюючою, тобто це проблемні кредити, які перебувають на балансі банку і обтяжують роботу цієї фінансової установи. Уся фінансова стабільність банку зараз ґрунтується на портфелі державних облігацій, які були внесені в статутний капітал у процесі націоналізації - це 155 мільярдів гривень. Тобто це абсолютно нестійка фінансова установа, яка відразу стає банкрутом, якщо зараз забрати зі статутного капіталу цей портфель облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), який внесла держава.
Зараз у банку тільки перед фізичними особами зобов'язань на суму 170 мільярдів гривень - це вклади населення і кошти до запитання, тобто це залишки на карткових рахунках, на розрахункових рахунках. А якщо ще додати кошти юридичних осіб, отримуємо майже 220 мільярдів гривень, тобто еквівалент восьми мільярдів доларів. Все це забезпечується виключно активами у вигляді облігацій, які були внесені в процесі докапіталізації в статутний капітал банку. Кредитний портфель зараз скоротився до 50 мільярдів гривень - це взагалі мізер для такої фінансової установи. І, як валіза без ручки, колишнім власникам цей банк абсолютно не потрібен.
Тому такі цілі, які були заявлені в позовних заявах, поданих до суду, це димова завіса, юридична димова завіса, за якою ховалися реальні цілі - це отримання преференцій для свого бізнесу всередині країни. Перш за все колишніх власників цікавить тема запуску ринку електроенергії. Тому що їм належить феросплавний бізнес. Феросплавний бізнес зацікавлений у дешевій електроенергії. Запуск ринку електроенергії теоретично може призвести до зростання тарифів на електроенергію для промислових підприємств. Тому їм зараз вкрай важливо максимально відстрочити запуск ринку електроенергії.
Другий момент - це контроль над "Укрнафтою". Хоча контроль повністю не втрачено, лише частково. А хотілося б його відновити повністю. Допомогти може вирішення питань стосовно ПриватБанку - це списання заборгованості за кредитами, які зараз висять на компаніях, афільованих із колишніми власниками, і припинення всіх судових переслідувань як в українських судах, так і в міжнародних. Ось ці цілі якраз і починають поступово озвучуватися. Ми вже бачимо, як представники команди Зеленського заявляють про те, що непогано було б підписати мирову угоду між колишніми власниками і державою, за якої, наприклад, вони виграють позов щодо держави і вимагатимуть компенсацію два мільярди доларів за незаконну націоналізацію банку, але відмовляться від цієї компенсації. Натомість держава списує заборгованість за кредитами їхніх компаній, які винні зараз ПриватБанку. У результаті колишні власники навіть доплатять мільярд-другий націоналізованому "Привату".
Це буде подаватися як якась казкова історія, коли держава і банк зберегла, і суди благополучно завершила, ще і якийсь мільярд-другий гривень отримала від колишніх власників, тобто просто пасторальна ідилія. Усе це буде оформлено певною мировою угодою, яка може бути як формальною, так і неформальною, коли просто десь в кулуарах буде досягнуто певний консенсус, і колишні власники відмовляться від своїх судових позовів, а держава відмовиться від своїх. Час обрано просто ідеально. Тому що, з одного боку, новий президент може сказати: це не мій політичний бекграунд, я прийшов, коли всі ці рішення були прийняті, я не несу за це політичну відповідальність. З іншого боку, колишній президент може сказати, що президентська вертикаль ослабла, скористалися моїм відходом від влади і прийняли потрібні їм рішення. Тобто кожен залишається при своїх інтересах, кожен знайде ті аргументи, які він зможе наводити на свій захист.
Тепер дуже важливо, щоб усі ці рішення були якимось чином конвертовані в певний результат протягом найближчих місяців. Тому що восени ситуація може кардинально змінитися: люди вже зрозуміють, що минуло кілька місяців правління нового президента, а війна на Сході як тривала, так і триває, люди як гинули, так і гинуть, корупційні скандали тривають - ніхто не посаджений, тарифи не те, що ні зменшено, а підвищено. Я думаю, що вся політична конструкція ЗЕ восени почне поступово, як картковий будиночок, складатися. Є кілька літніх місяців, коли Зеленському потрібно закріпити і конвертувати свої результати, зібрати побільше тузів і з досить сильних переговорних позицій диктувати свою волю новим політикам, які прийдуть до влади.
Реальні цілі - це отримання преференцій для свого бізнесу всередині країни
- У цьому році Україна повинна виплатити величезну суму за своїми боргами - шість мільярдів за зовнішнім держборгом і близько трьох мільярдів - за внутрішнім. Ми ці заборгованості будемо гасити внутрішніми резервами?
- На сьогодні виходить, що у нас уже немає страхувального троса у вигляді Міжнародного валютного фонду. Таким чином, приблизно 5-6 мільярдів доларів нам доведеться знайти або на внутрішньому ринку, або виходити із запозиченнями на приватні ринки капіталу, але там нас особливо ніхто не чекає. Україна має вкрай низькі інвестиційні рейтинги, і якщо ми вийдемо зараз на зовнішній ринок приватних запозичень, то доведеться позичати там під 10% річних. Це означає, що через десять років цей борг подвоїться. Деякі міжнародні банки вже зараз дають дуже негативні прогнози щодо українських зобов'язань, рекомендують своїм клієнтам-інвесторам не вкладати в українські облігації, тому що високі ризики технічного дефолту. Співпраця з МВФ - це була та єдина позитивна характеристика, що дозволяла залучати ще зовнішні позики, тому що інвестори розуміли, що МВФ підстрахує бюджет у разі, якщо будуть якісь сезонні просідання, і держава не зможе виплачувати зовнішні чи внутрішні борги.
Зараз цього страхувального троса немає, і будь-яка помилка Міністерства фінансів може призвести до того, що ми зриваємося вниз і розбиваємося. Я вважаю, що Мінфін проводить абсолютно авантюрну політику на внутрішньому ринку, залучаючи під 20% річних інвестиції нерезидентів в ОВДП з терміном обігу - три і шість місяців. Це відбувається від абсолютної безнадії, тому що в травні потрібно виплачувати максимальні суми зовнішніх боргів. Поки травень ми проходимо завдяки цій авантюрній політиці, грі в цю гусарську рулетку, більш-менш спокійно. Що буде восени - тут вже питання. Я думаю, що, швидше за все, загроза технічного дефолту виникне ближче до зими 2020 року.
