30 червня, під час першого засідання Нацради реформ президент Володимир Зеленський підтримав ідею відмовитися від податку на прибуток, замінивши його податком на виведений капітал. Податок на виведений капітал передбачає, що бізнесу не потрібно платити 20% державі, а можна вкласти ці гроші в розвиток своєї компанії. Для іноземних інвесторів це означає, що податкова ставка буде фіксованою - 15%, хоча зараз податкове навантаження на компанії може становити до 25%. Чи має ініціатива президента право на життя, "Апострофу" розповів аналітик з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян.
Будь-які ініціативи і реформи подібного роду краще запускати під час зростання економіки в країні, а не під час кризи. В даному випадку, ініціатива, звичайно, заслуговує на увагу, але доводиться констатувати, що влада здійснює такі зміни для галочки - аби зробити, без урахування нинішніх реалій. Аналогічна ситуація склалася з підписанням угоди з Міжнародним валютним фондом навесні: ми взяли зобов'язання під час кризи приватизувати частину державних підприємств. Тобто, продати наші активи в самий невдалий момент, коли вони коштують копійки.
Зараз в Україні виникло складне економічне становище, пов'язане з коронакризою, яке призвело до економічної рецесії. Під час турбулентності, запровадження будь-яких реформ, особливо таких значних, як введення податку на виведений капітал, може призвести до негативних економічних наслідків. Інвестори і бізнес в цілому звикли діяти в стабільному законодавчому полі, а коли таке відбувається в умовах кризи, коли в країні і без того проблеми - це додає невизначеності, і може лише погіршити економічну ситуацію.
До того ж сам податок на виведений капітал несе в собі чимало невизначеностей, незважаючи на те, що він буде гарантувати реінвестицію коштів в самі підприємства, і в перспективі бізнес отримає можливість оновити свої структурні фонди. Але державний бюджет України отримає негативний ефект. Згідно з прогнозами Світового банку, таке рішення скоротить дохідну частину бюджету країни на 1,5% ВВП.
Правда, в перспективі - буквально через кілька років - це створить позитивний ефект: підприємства проведуть реновацію, збільшиться виробництво, і тоді це дасть поштовх економіці та зростанню ВВП. Але ключова проблема полягає в тому, що вже зараз під час кризи у нас спостерігаються величезні дефіцити в бюджеті, для того, щоб їх нівелювати, ми беремо гроші в борг у міжнародних партнерів, ще більше збільшуючи дефіцит.
Ми маємо таку ж ситуацію з податком на виведений капітал. Мені це нагадує класичну ситуацію - спочатку постелити асфальт на дорозі, а буквально через місяць з`ясувати, що під новеньким покриттям - стара теплотраса, після чого асфальт знову розривають, щоб замінити трубу та заново стелять дорогу. На жаль, в українській економіці все відбувається аналогічним чином. У влади, у Кабміну немає бачення майбутнього, немає стратегії розвитку. А якщо у Кабінету міністрів немає бачення майбутнього, то про яке економічне зростання ми можемо говорити?
