За останні два тижні у медіа-просторі України галасу наробило "розслідування" про роботу "Інтерпайпу" Віктора Пінчука у Росії. На адресу компанії летіли звинувачення у тому, що "Інтерпайп" продовжує працювати у Росії (до речі, навіть не на пряму, а всього лише через свою дочірню структуру) і сплачувати там податки. "Інтерпайп" звинуватили ледь не у фінансуванні війни проти України, абсолютно не розібравшись, у чому полягає ситуація, чому "Інтерпайп" не закрив російський офіс і чому компанія вимушено сплачує податки до російського бюджету.
Давайте спробуємо піднятися над ситуацією, подивитися комплексно на проблемне питання і не робити завчасних висновків.
Коли чуємо, що "Інтерпайп" після широкомасштабного вторгнення продовжив працювати в Росії", треба для початку розібратися, що значить "продовжив працювати". По-перше, не варто забувати, що є довгострокові контракти, які кожний бізнес має виконувати. Особливо, якщо це велика міжнародна публічна компанія, до надійності і спроможності виконувати зобов’язання якої придивляються рейтингові агентства у всьому світі. Більше того, це ж не особисто "Інтерпайп Україна" чи Віктор Пінчук сплачують податки в Росії. Це робить російська дочірня структура, яка є відокремленою юридичною особою і окремим господарюючим суб’єктом.
Віктор Пінчук напряму не володіє російською компанією "Інтерпайм-М". У структурі власності між самим Пінчуком і "Інтерпайм-М" присутні компанії з інших юрисдикцій, для яких не встановлено обмежень на бізнес-активність в Росії, передбачених законодавством України. І так працює великий бізнес у всьому світі. Індія та Пакистан давно ворогують одна з одною. Компанії, які продають товари військового призначення чи подвійного використання у ці країни, створюють окремі юридичні особи, щоб їхня господарська діяльність жодним чином не перетиналися. І всі про це знають і це є звичною практикою.
Тому всі розмови про те, що "український "Інтерпайп" Віктора Пінчука" сплачує податки в Росії – чиста нісенітниця. Немає там ніякої "української" компанії, яка "сплачує податки в Росії". Зареєстрована у Росії ТОВ "Інтерпайп-М" - окрема структура, яка через низку іноземних компаній просто входить в структуру власності "Інтерпайпу".
Можна тільки уявити, у яких складних умовах працює сьогодні бізнес в Україні. Функціонуючі підприємства – на вагу золота. Рентабельність суттєво впала. Доступ до дешевих кредитних ресурсів обмежено. Обсяги промислового виробництва скоротилися. Ті, хто все життя в Україні причиною всіх бід бачили так званих "олігархів" (насправді – просто крупних бізнесменів), сьогодні зрозуміли, що ворог у України один, і це – росія, а не ті великі підприємці, які навпаки розвивали економіку України. І сьогодні ці великі підприємці змушені шукати шляхи, як вижити у скрутні часи, як зберегти свій бізнес та робочі місця. Адже на них лежить велика відповідальність ще й за людей та промислові об'єкти, які вони роками розвивали і в які вкладали чималі інвестиції.
Якщо хтось думає, що той самий "Інтерпайп" не постраждав від війни, то дуже глибоко помиляється. Дохід від реалізації продукції "Інтерпайп" зменшився на 13% і склав усього $981 млн, і це навіть попри те, що компанія була змушена збільшити ціну на трубну продукцію в середньому на 50%. Так, це більше, ніж виторг у 2020 році ($865 млн), але не варто забувати, що якби не війна, "Інтерпайп" міг би заробляти ще більше і приносити ще більше податків Україні.
Тільки за 1 півріччі 2023 року "Інтерпайп" сплатив в Україні більше податків, ніж у росії за 2 роки! А саме з цих коштів фінансується армія.
Ті, хто наполягають, що 24 лютого 2022 року "Інтерпайп" мав закрити московський офіс, зняти табличку і всіх розпустити, просто не розуміють, як працює бізнес. Закрити велику компанію за один-два дні просто неможливо. Можна нарватися на штрафи, позови, кримінальні справи, які врешті-решт вдарять по іншим напрямам бізнесу. А від цього постраждає міжнародний авторитет компанії, її прибуток зменшиться, впадуть рейтинги.
А що робити великій компанії, якщо через такі різкі рухи буде зменшено її кредитний рейтинг і вона буде змушена брати кредити не під 1-2%, а під 5 і вище? Миттєво закрити офіс в Росії означає підірвати свій кредитний рейтинг і позбавити себе доступу до дешевих кредитів, які дозволяють масштабувати бізнес. Тільки від нерозуміння бізнес-процесів можна висувати примітивну вимогу, що російський підрозділ Інтерпайпу мав закритися за один день за помахом чарівної палички.
Навіть якщо б і сьогодні "Інтерпайп" вів бізнес в Росії, то переваги для України і державного бюджету України набагато переважали б теоретичні ризики від сплати незначних податків у Росії. "Розслідувачі" нарікають, що за результатами 2022 року "Інтерпайп" сплатив до російського бюджету 36 мільйонів рублів податків на прибуток. Але що таке для російського бюджету сума у 36 мільйонів? Дрібниці, які суттєво вплинути на перебіг війни не можуть.
Український Кабмін після початку війни запровадив заборону на експорт українських товарів з України на митну територію Росії. Але ж давайте відверто: це означає лише заборону вести торговельні операції на пряму (потрапляння товарів з митної території України на митну територію Росії). І це не означає, що якісь товари з України не можуть потрапити в Росію взагалі. Заборона встановлена на безпосередні торгові відносини. Навряд чи когось здивуємо, якщо скажемо, що у росії можна купити і кока-колу, і iphone, і меблі IKEA.
Можна побитися об заклад, що українські компанії групи "Інтерпайп" після початку великої війни прямих контрактів із Росією не укладали, а кордон між Україною і Росією продукція "Інтерпайп" на пряму не перетинала. "Інтерпайп" не може нести відповідальність за кордон Росії з іншими країнами. Ставити запитання, а чи може так статися, що продукція "Інтерпайпу" опиняється в Росії настільки ж безглуздо, як і ставити запитання, чи може опинитися в Росії пляшка Кока-Коли і чи має Кока-Кола за це відповідати. Що і як потрапляє в Росію з різних країн (Казахстану чи інших) не може бути предметом запитань до самого "Інтерпайпу Україна". А компанії групи "Інтерпайп", що зареєстровані на Кіпрі, наприклад, чи в ОАЕ не підпадають під дію українського законодавства. Подобається це нам чи ні, але так влаштований світ. Так працює бізнес.
Ми не раз чули, що від Росії непублічні перемовини з Україною та Заходом веде Роман Абрамович. А звідки ми знаємо, що від України так само немає представника приватного сектору, який ефективно та результативно веде перемовини по чутливим темам, але вже з Росією? Віктор Пінчук ніколи у питаннях зовнішньої політики не був яструбом. Він послідовно (як це і має робити бізнесмен) виступав за дипломатію. У 2017 році Пінчук навіть був готовий прийняти на себе удар за статтю у The Wall Street Journal "Україна має піти на болісні компроміси заради миру з Росією". Коли є необхідність у спілкуванні ворогів, які не довіряють один одному та відверто один одного не сприймають, персоналія перемовника має безапеляційно сприйматися усіма сторонами. Ще раз. Ми не стверджуємо, що такий перемовник від України дійсно є, а тим більше, що це – Віктор Пінчук. Ні. Але якщо у такому перемовнику у України була б потреба, то більш вдалої кандидатури ніж Пінчук годі було б і шукати.
Не варто забувати, що Віктор Пінчук просуває інтереси України за кордоном ("Ялтинська європейська стратегія", "Український сніданок у Давосі"). На різних майданчиках він контактує з бізнесменами з усього світу. Україні потрібні свої агенти впливу у ділових колах та бізнес-середовищі. Тим більше у російських. А ніхто не подумав, що формальне володіння компанією у Росії і мінімальна бізнес-активність могли б давати можливість Віктору Пінчуку привід зустрічатися із російськими бізнесменами і схиляти їх на сторону України? Зараз йде війна. Будь-яка можливість наблизити перемогу України має бути використана. Якщо для цього треба формально утримувати офіс у Росії, то переваги переважають над недоліками, як ми побачили, щонайменше у сто разів.
Звинувачення "Інтерпайпу" у роботі в Росії – тест на зрілість і невігластво.
Іванна Сенявська
