Українські ТЕС виявилися головними забруднювачами у Європі. Це не лише ускладнює взаємини нашої держави з Європейським Союзом, який з кожним роком посилює екологічні вимоги, але й шкодить здоров’ю українців, особливо тих, хто мешкає поблизу цих об’єктів. "Апостроф" з’ясовував, як зменшити шкідливі викиди, і чим замінити вугільні теплоелектростанції.
Наші ТЕС – чемпіони
Українські теплові електростанції є одними з найбільших забруднювачів повітря в Європі. Такого висновку дійшов британський аналітичний центр Ember, що займається дослідженнями в сфері енергетики та клімату.
Фахівці центру дослідили об’єми викидів зважених часток (зольного пилу), оксиду сірки та оксидів азоту на різних європейських ТЕС. Всі ці речовини є активними забруднювачами повітря і негативно впливають, як на екологічний стан місцевості, так і на здоров’я людей.
Наприклад, зважені частки можуть потрапляти в кровотік, пошкоджувати легені й серце, спричиняти інсульт та призводити до передчасної смерті. Близько 80% передчасних смертей, пов’язаних з викидами вугільних електростанцій у Європі, спричиняються впливом зольного пилу.
Оксид сірки у високих концентраціях здатен викликати небезпечне для життя накопичення рідини в легенях. Навіть одноразовий вплив високої концентрації цього газу може спричинити хронічні захворювання на зразок астми.
Оксиди азоту - це гази, які викликають запалення дихальних шляхів, порушують нормальні клітинні механізми, пошкоджують тканини, знижують імунітет.
Результати дослідження є досить невтішними для України. Наші електростанції утримують впевнену першість у Європі з викидів зольного пилу. На них припадає 72% від загальноєвропейського об’єму. В першій десятці електростанцій, які є найбільшими джерелами пилового забруднення, вісім українських.
Також наші ТЕС є найбільшими на континенті виробниками оксиду сірки. На долю України припадає 27% цих шкідливих викидів. Друге місце займає Туреччина, яка виробляє 24%. Далі йдуть Сербія (15%) та Боснія і Герцеговина (11%).
Крім того, Бурштинська ТЕС, що знаходиться в Івано-Франківській області (належить компанії ДТЕК Ріната Ахметова), утримує перше місце серед електростанцій, які викидають найбільше оксиду сірки. Правда, в першій десятці це єдина українська станція.
З викидами оксидів азоту ситуація виглядає дещо кращою для нас. В цьому списку лідером є Туреччина, що виробляє 20% цього забруднення. На другому місці Німеччина (16%). Україна, яку помістили на третє місце, виробляє близько 16% загальноєвропейського об’єму оксидів азоту.
Підвищити податки чи тарифи
"Основною причиною високого рівня шкідливих викидів українських вугільних ТЕС є той факт, що вони побудовані ще за радянських часів, - сказав в коментарі "Апострофу" виконавчий директор компанії "Кліар Енерджі", колишній голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України Сергій Савчук. - Їм мінімум 35-40 років. За цей час, звичайно, обладнання цих станцій зносилося, а технології спалювання вугілля застаріли".
На думку фахівця, значно знизити кількість шкідливих викидів в атмосферу допоможе модернізація існуючих потужностей. Проте впровадження сучасних технологій вимагає грошових вливань. У держави, якій належить компанія "Центренерго" (Трипільська, Зміївська та Вуглегірська ТЕС), вільних коштів немає. До того ж більшість теплових електростанцій в країні сьогодні належать приватним власникам (зокрема, 9 з 15-ти - під контролем Ріната Ахметова), які зовсім не поспішають вкладати гроші в модернізацію цих об’єктів.
Диспетчерська ТЕЦ
"Для того, щоб спонукати власників вугільних ТЕС проводити модернізацію, необхідно створювати для них матеріальні стимули, - розповідає Сергій Савчук. - Основним таким стимулом є впровадження екологічного податку на викиди вуглекислого газу. Такий податок існує в більшості європейських країн. І в деяких з них він складає до 50-60 євро на тону виробленого вуглекислого газу. Звичайно, це примушує власників генерації вишукувати будь які способи для мінімізації викидів".
Насправді, такий податок існує і в Україні. Правда, поки що він не надто обтяжує виробників енергії, оскільки складає всього 10 гривень за тону вуглекислого газу. Проте, за словами Сергія Савчука, сьогодні ведеться робота над законопроектом про підвищення податку до 30 гривень за тонну, що стане вже більш помітним стимулом для енергетиків. Хоча до європейського податку нам ще дуже і дуже далеко.
До речі, найближчим часом - у 2022 чи 2023 році – ЄС планує запровадити спеціальний вуглецевий експортний збір, який буде стягуватися з продукції підприємств, які виробляють вуглекислий газ, що додатково вдарить по українським виробникам і експортерам.
Ще одним механізмом, який дозволить прискорити модернізацію українських теплових станцій, є державне співфінансування відповідних проектів, вважає Сергій Савчук.
"Для цього планується створити спеціальний Фонд декарбонізації, в який буде надходити частина податку на викиди вуглекислого газу. І цей фонд буде оплачувати частину витрат на заходи, що призведуть до зниження об’ємів шкідливих викидів. Відповідний законопроект вже подано до парламенту і ми сподіваємося, він буде найближчим часом розглянутий", - розповів експерт.
Що замість вугілля
Втім, на думку екологів, модернізація теплових електростанцій хоч і дозволяє послабити проблему, та не вирішує її радикально. На сьогоднішній день багато європейських країн дійшли висновку, що вугілля, яке протягом багатьох десятиліть було основним джерелом енергії, є дуже агресивним до навколишнього середовища. І тому вони вживають заходів до того, щоб скоротити виробництво електрики на вугільних ТЕС.
Вантажівки з вугіллям
"Німеччина вже відмовилася від використання кам’яного вугілля, - розповідає керівник відділу енергетики ГО "Екодія" Костянтин Криницький. - Зараз триває планомірна відмова від бурого вугілля, а також від атомної енергетики. Греція також ухвалила рішення повністю відмовитися від вугільної генерації протягом найближчого десятиліття. Франція планує збільшити виробництво атомної енергії для того, щоб замістити нею продукцію вугільних електростанцій. Причому програми щодо відмови від використання вугілля передбачають не лише закриття електростанцій і шахт, але й розвиток населених пунктів, які знаходяться поряд з цими підприємствами і залежать від них економічно".
До того ж, використання вугілля як джерела енергії є досить сумнівним з точки зору економіки. Цей бізнес в Україні вже давно є збитковим і для підтримання свого існування потребує постійних вливань з державного бюджету.
"Зараз на контрольованій території лишилося 33 вугільних шахти, - говорить Костянтин Криницький. - 29 з них є збитковими і щороку дотуються з державного бюджету, і це дуже недешево обходиться вітчизняним платникам податків. Згідно з дослідженням європейського Енергетичного співтовариства, Україна у 2017-2019 роках витратила на підтримку виробництва електроенергії з вугілля (шахт і електростанцій) понад 751 мільйон євро бюджетних грошей".
Нагадаємо, офіційно Україна, як і більшість європейських країн, задекларувала намір поступово відмовитися від вугільної генерації.
Як зазначила у коментарі "Апострофу" експерт проекту DiXi Group Альона Корогод, ще у 2017 році уряд схвалив Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок, в якому прописані чіткі та амбітні цілі зі скорочення викидів оксиду сірки, пилу, оксидів азоту до 2029-2034 років.
"Однак його реалізація забуксувала через фінансові питання. Іншими словами, необхідно віднайти мільярди гривень для такої модернізації, а це додаткові витрати для споживачів електроенергії або ж для держави", - додала вона.
На думку екологів, майбутнє енергетики лежить у розвитку відновлювальних джерел енергії.
"Сьогодні перспективним напрямком є будівництво невеличких сонячних та вітрових електростанцій у громадах, - говорить Костянтин Криницький. - Створення широких мереж таких станцій дозволить не лише замістити вугільні потужності, але й здійснити деолігархізацію галузі, оскільки енергетика перестане залежати від великих приватних виробників".
Вітрогенератори
Непроста дилема
Проте "хоронити" теплову генерацію зарано.
Міністр енергетики часів Кучми і Ющенка Іван Плачков вважає, що в Україні теплова генерація ще знадобиться принаймні до 50-60-х років нинішнього століття.
"На сьогоднішній день теплові електростанції забезпечують можливість маневрування енергосистеми, - говорить Плачков. - Відтак, поки не будуть знайдені і реалізовані інші технічні рішення, які дають можливість маневру, ТЕС мають залишатися".
Електростанції на відновлюваних джерелах позбавлені можливості маневру (тобто збільшення генерації в час підвищення споживання і зменшення, коли споживання падає), та стабільного виробництва енергії. Сонячні електростанції виробляють енергію тільки вдень і більше влітку, ніж взимку, вітрові працюють тільки коли дме вітер. Тому при широкому використанні таких джерел потрібні технічні рішення, які забезпечать безперебійне постачання енергії, зокрема, її накопичення.
Зокрема, можна будувати блоки, які працюють на газі, який більш екологічний, ніж вугілля. Проте в України немає надлишку цього ресурсу, адже його доводиться імпортувати, а тому для нас цей шлях навряд чи є надто перспективним.
Можна також в періоди, коли енергії виробляється надміру, направляти надлишок на виробництво водню, а потім, коли виникає дефіцит, виробляти електрику, спалюючи цей газ. Також розробляються масштабні акумуляторні системи, що дозволяють запасати великі кількості енергії і в разі потреби віддавати її в мережу.
"Ще один шлях - розвиток високоманеврової генерації та систем накопичення енергії, а також стимулювання використання біомаси, - вважає Альона Корогод. - Вже зараз провідні банки розвитку готові фінансувати такі проекти, оскільки вони відмовилися від підтримки галузей, пов'язаних з викопним паливом. Також у новому механізмі ЄС з фінансування відновлюваних джерел енергії Україна може виступати як приймаюча країна і розраховувати на інвестиції".
В уряді поки не визначилися з тим, як розвиватиметься енергетика, і як знижувати частку "брудних" підприємств, проте найближчими роками під тиском обставин рішення все ж таки приймати доведеться.
"Сміливо можна сказати, що вугільна генерація доживає свого віку, - стверджує Сергій Савчук. - І зараз для України питання полягає лише в тому, чи будемо ми, як завжди, пасти задніх в цьому процесі, чи займемо активну позицію і також розпочнемо планомірно відходити від спалювання вугілля".
