Росія тримає на мінімумі обсяги газу, які вона постачає до Європи через газотранспортну систему України, відмовляючись збільшити транзит, незважаючи на попит на паливо в країнах Євросоюзу та більш ніж достатні для цього можливості вітчизняної ГТС. Однак у лютому обсяги прокачування з боку РФ зненацька зросли. Крім того, президент РФ Володимир Путін робить натяки на те, що транзит через нашу країну може зберегтися і після 2024 року, коли дія нинішнього контракту закінчиться. "Апостроф" розбирався, що змусило Кремль піти на такі кроки, що відбувається зараз із транзитом, і до чого Україні слід готуватися.
Транзитні гойдалки
Росія послідовно скорочує об’єми транспортування природного газу через українські трубопроводи. В січні цього року зафіксовано найнижчий за останні роки рівень завантаження нашої газотранспотрної системи (ГТС).
"За перші 16 діб у січні 2019 року середньодобовий обсяг транзиту складав понад 250 мільйонів кубометрів газу, у "ковідному" 2020 році - 83,4 мільйони кубометрів, у 2021 році - 124,6 мільйони кубометрів, а у 2022 - лише 52,4 мільйони кубометрів," - повідомив на своїй сторінці у Facebook генеральний директор ТОВ "Оператор ГТС України" Сергій Макогон.
Середньодобовий об’єм транзиту через Україну в січні складав 54 мільйони кубометрів (мінімально 43 мільйони, максимум - 74 мільйони). При тому, що за умов контракту, виходячи з того, що річний об’єм не може бути менше 40 мільярдів кубів, середньодобові поставки мають бути на рівні близько 109 мільйонів кубометрів.
На думку Сергія Макогона, така ситуація свідчить про те, що "Газпром" не зацікавлений допомагати країнам ЄС у кризовий період, і тиск на Європу з метою найскорішого запуску газопроводу "Північний потік-2" в обхід України триває.
Правда, на початку лютого "Газпром" несподівано різко збільшив об’єми транспортування. 7 лютого через українські газогони пройшло 107,8 мільйона кубометрів газу, що майже дорівнює тому, що передбачено контрактом.
Проте чи збирається Росія зберігати такі об’єми і в подальшому, наразі невідомо.
"На основі декількох днів дуже важко робити висновки, - сказав у коментарі "Апострофу" радник прем’єр-міністра України Юрій Бойко. - Ми вже бачили, як через різні політичні обставини ситуація з російським транзитом різко змінювалася. Тож говорити про те, що "Газпром" переглянув свою позицію і вирішив повернутися до контрактних об’ємів транспортування газу, можна буде лише після того, як нинішній рівень транспортування протримається кілька тижнів".
До речі, не протримався - номінації на 8 та 9 лютого вже було знижено – відповідно до 84,7 і 78,9 мільйона кубів, а на поточному тижні вони впали ще більше.
Тим часом ситуація на ринку газу Європи залишається нестабільною. В кінці нинішнього року європейські споживачі, налякані захмарними цінами, що склалися на газових хабах (нагадаємо, що на максимумі вони перевищували 2000 доларів за тисячу кубометрів), значною мірою перейшли на споживання запасів з підземних сховищ. Завдяки цьому ціну вдалося збити вдвічі - приблизно до 1000 доларів.
"Запаси газу в підземних сховищах помітно знизилися, і тому з початку лютого почав зростати попит на російський газ. А зростання заявок на імпорт спричинило збільшення транзиту через Україну", - пояснив у розмові з виданням керівник спеціальних проєктів науково-технічного центру "Псіхея" Геннадій Рябцев.
Боротьба за ринок
Проте "Газпром" навряд чи буде збільшувати об’єми транспортування газу. Російський монополіст напевно продовжить тримати ціни на високому рівні протягом найближчих місяців, здійснюючи таким чином тиск на європейських споживачів з метою забезпечення запуску "Північного потоку-2".
Сьогодні навколо цього газогону точаться запеклі суперечки, і навряд чи можна точно спрогнозувати, коли він запрацює. В усякому разі, НАК "Нафтогаз України", зацікавлений в збереженні українського транзиту, докладає зусиль для того, щоб це сталося якомога пізніше. Німецький регулятор Bundesnetzagentur (BNetzA) наприкінці 2021 року допустив "Нафтогаз" до процесу сертифікації "Північного потоку-2", а, що стосується самої сертифікації, то вона, як каже регулятор, навряд чи завершиться раніше літа цього року.
Тобто поки що транзит через Україну збережеться, але заспокоюватися з цього приводу не варто.
"Якими б не були поточні коливання об’ємів транзиту, загальна довгострокова тенденція полягає в тому, що Росія щороку послідовно скорочує загальний щорічний об’єм транспортування нашою територією", - говорить Юрій Бойко.
До 2024 року український інтерес певною мірою захищений діючим контрактом, який передбачає мінімальний об’єм транспортування на рівні не менш, ніж 40 мільярдів кубів на рік. Причому в контракті застосований принцип "качай або плати", тобто навіть якщо реальний об’єм прокачки виявиться нижчим, то "Газпром" все одно повинен заплатити за 40 мільярдів кубів.
"Треба визнати, що "Газпром" досить сумлінно виконує формальні умови контракту з НАКом, - каже Юрій Бойко. - Тому до закінчення терміну дії контракту російська сторона навряд чи вдасться до дій, які можуть бути трактовані як порушення його умов".
Але й це не точно. Наразі Росія знаходиться в певному трикутнику можливих рішень. З одного боку, високі ціни дозволяють їй добре заробляти на продажі палива поза межами довгоcтрокових контрактів з європейськими контрагентами. З іншого боку, Кремль не має бажання збільшувати прокачку через українську ГТС, оскільки його метою є позбавлення нас транзиту як такого. Втім, згаданий вже не один раз газопровід "Північний потік-2" досі не працює, а тому обійтися наразі без українського маршруту неможна.
Також важливо те, що скорочення обсягів постачання, в тому числі українським маршрутом, призводить до того, що Росія, хоч і потроху, але ж втрачає свою частку на європейському ринку. Так, якщо 2020 року в газовому імпорті ЄС вона склала 49%, то в 2021 році – вже 42%.
В умовах, коли скраплений газ з Америки та Катара, що є найбільшми постачальниками СПГ у світі, йшов переважно до Азії, де ціни традиційно вищі, ніж у Європі, Росії було простіше маніпулювати на ринку. Але газовози все частіше розвертаються в бік Європи – не в останню чергу через скоординовані дії Європи, Америки, Австралії та, навіть, Японії, яка погодилась допомогти європейським партнерам у скрутні часи, надіславши їм надлишки газу.
Зокрема, у січні 2022 року поставки скрапленого газу до Європи побили рекорд для цього місяця за весь час спостережень з 2011 року. Можливо це як раз і стало, принаймні, однією з причин того, що Росія збільшила обсяги постачання на початку лютого, - щоб не втратити свої позиції на європейському ринку ще більше.
Але навесні через потеплення попит на газ зменшиться, і це означає, що Росія знов зможе "прикрутити кран". Окрім цього, є значні шанси, особливо, якщо російські війська не вторгнуться на українську територію, що "Північний потік-2" рано чи пізно все ж таки запрацює. А це дозволить "Газпрому" знизити обсяги постачання через Україну.
Життя без транзиту
Головною загрозою є те, що Росія може свідомо піти на те, щоб транспортувати нашою ГТС обсяги на рівнях менш ніж 40 мільярдів кубометрів на рік, як це обумовлено контрактом, і платити за неіснуючий транзит, аби тільки зробити Україні гірше. Це призведе до певних збитків "Газпрому", але давно вже відомо, що російський державний монополіст – це не про бізнес, а про політику, а газ Кремлем використовується в якості зброї.
Суттєве зменшення обсягів транзиту призведе, у свою чергу, до зниження тиску у "трубі", і це є однією з головних проблем для нас.
"Газотранспортна система України побудована таким чином, що можливість постачання газу споживачам на сході та півдні країни залежить від тиску в магістральному трубопроводі, - говорить Геннадій Рябцев. - Тож, якщо цей тиск значно знизиться, газ просто не буде доходити до кінцевих споживачів".
Іншою проблемою є те, що у разі скорочення транзиту Україні стане важче отримувати газ через так званий "віртуальний реверс", що по факту є російським газом, який йде до Європи, але залишається на нашій території.
Тож, ситуація, за якій транзит через Україну впаде навіть під час дії поточного контракту, цілком можлива.
Проте, коли його термін спливе наприкінці 2024 року, це станеться майже напевно. Якщо тільки не трапиться чогось дуже несподіваного. Наприклад, якщо Росія вирішить продовжити транзит після цієї дати. Принаймні президент РФ Володимир Путін припускає таку можливість. "Ми готові продовжити постачання газу через Україну навіть після 2024 року, коли закінчується термін чинного контракту на транзит. Звичайно, якщо на це буде попит європейських імпортерів, і це буде рентабельно, а сама ГТС України перебуватиме у справному технічному стані", - сказав він на прес-конференції з канцлером Німеччини Олафом Шольцем під час візиту останнього до Москви 15 лютого.
Але всім чудово відома ціна слова Путіна, а значить, розраховувати на сказане їм всерйоз не варто.
Саме тому треба шукати – і знаходити – альтернативний російському газ вже зараз. Європейський Союз також налаштований позбавитися газової залежності від Росії, але він, на відміну від України, може собі дозволити купувати паливо в РФ.
"Територіально найближчим традиційним постачальником газу для України є Росія, - говорить Юрій Бойко. - Проте через відомі причини укладення контракту з "Газпромом" навряд чи можливе".
Як раніше писав "Апостроф", для нашої країни існують можливості налагодження постачання газу з різних напрямків, але для цього потрібно вжити певних заходів. Крім того, щоб, в принципі, знизити залежність від будь-якого імпорту, треба нарощувати власний газовидобуток, і це для вітчизняної влади має стати щоденною мантрою.
