Українські надра багаті літієвими рудами, але, незважаючи на це, видобуток "металу майбутнього" в нашій країні не ведеться. У цьому нам могла б допомогти Європа, яка вкрай зацікавлена в літії, оскільки він є основним елементом у виробництві акумуляторних батарей електромобілів. "Апостроф" з'ясовував, чи є в України перспективи налагодити промисловий видобуток літію та інших рідкісних металів, а також виробництво з їх використанням товарів з високою доданою вартістю.
Європейський Союз зацікавлений у співпраці з Україною у видобутку рідкісних металів, зокрема, літію, який використовується у виробництві акумуляторних батарей для електромобілів.
Про це повідомив прем'єр-міністр Денис Шмигаль в одному з інтерв'ю незабаром після повернення з Брюсселя, де 11 лютого відбулося засідання Ради асоціації Україна-ЄС.
Глава уряду нагадав, що Україна має найбільші в Європі поклади літію, потреба в якому весь час зростає через те, що цей метал є ключовим елементом у виробництві акумуляторних батарей. З огляду на те, що Європа знаходиться в авангарді "зеленого" руху, вона особливо зацікавлена в наявності такої сировини.
Крім того, зазначив Шмигаль, Україна може запропонувати ЄС співпрацю у видобутку інших рідкісних металів, таких як кобальт і титан.
При цьому, за його словами, Україна зацікавлена не тільки у видобутку цих металів, а й в їх "переробці в продукти високої доданої вартості" всередині країни.
Перші в Європі, але не в світі
Це далеко не перший випадок, коли в Україні заходить мова про "літієвий Клондайк". Мовляв, у нас у всіх буквально під ногами незліченні багатства, і потрібно лише простягнути руку (або, в даному випадку, просвердлити свердловину), щоб ці багатства набути.
Але в реальності все трохи інакше.
В Україні дійсно є великі поклади літію, і вони, швидше за все, найбільші в Європі. Точних даних немає - вони засекречені, оскільки запаси літію розглядаються як стратегічні. Однак оцінки коливаються від 500 тисяч тонн, що цілком непогано, до 5 мільйонів тонн, що було б просто чудово, оскільки це можна порівняти із запасами незаперечних лідерів за цим показником. При тому, що загальносвітові запаси літію оцінюються в більш ніж 50 мільйонів тонн (хоча ця цифра також оцінна, тобто приблизна і, насправді, може бути набагато більше).
Інша справа, що Європа, в принципі, не може похвалитися великими родовищами "металу майбутнього", з чим, очевидно, і пов'язаний її підвищений інтерес до потенційної ресурсної бази по сусідству - тобто в Україні.
На сьогодні найбільші запаси літію зосереджені в Аргентині, Чилі, Болівії, Китаї, Австралії. За різними оцінками, непогана ситуація з літієм також в США, Канаді, Конго, Росії. З європейських країн найчастіше називають Сербію, а також Португалію, Іспанію та Чехію.
Конкретні цифри наводити безглуздо, тому що вони залежать від оцінок, які часто різняться між собою в рази.
Найбільшим постачальником літію на світовий ринок сьогодні є Австралія, на яку припадає приблизно 60% усього видобутку. Слідом за нею йдуть Чилі, Аргентина і Китай.
Літій є, видобутку немає
Але повернемося в Україну.
Більше двох років тому "Апостроф" звертався до Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) із запитом про ситуацію з видобутком літію і ще деяких інших металів, які також використовуються у виробництві електробатарей. Відповідь була досить докладної, проте невтішною.
Так, станом на кінець 2018 року, видобуток літію в нашій країні, незважаючи на великі запаси, не вівся..
Але і з того часу він так і не почався.
"У нас не дуже рентабельні родовища, - сказала в розмові з "Апострофом" професор Інституту геології Київського національного університету (КНУ), доктор геолого-мінералогічних наук Василь Загнітко. - При цьому, як не дивно, вони недостатньо вивчені".
За його словами, кілька років тому був здійснений проект з розвідки родовищ, але він виявився невдалим.
На сьогодні можна говорити про три підтверджені родовища літію в Україні - Полохівське і Станкуватське в Кіровоградській області та Шевченківське в Донецькій області. Також є літієва ділянка рудного родовища "Крута Балка" в Донецькій області.
При цьому Станкуватське родовище мало вивчено.
Літієва руда
Ліцензією на розробку Полохівського родовища володіє ТОВ "Укрлітійвидобування". Раніше компанію пов'язували з сином колишнього українського прем'єра Миколи Азарова Олексієм і впливовим "регіоналом" Юрієм Іванющенком. Після Революції гідності засновники змінилися, причому кілька разів, і на сьогодні головним бенефіціаром "Укрлітійвидобування" є компанія Harsam Ores FZE з ОАЕ (85%). Крім того, 10% компанії належать українському бізнесмену Ігорю Воронову, а 5% - ТОВ "Касл Браво", записаному на жителя Києва Ігоря Ржавічева.
На сайті компанії говориться, що розвідка на родовищі вже завершена, а початок промислового видобутку на ньому планується в 2021-2022 роках.
Непроста ситуація з Шевченківським родовищем. У лютому 2018 року ліцензію на його розробку без конкурсу отримало ТОВ "Петро-Консалтинг", яке пов'язували з товаришем екс-президента Петра Порошенка Ігорем Кононенком.
У 2019 "Петро-Консалтинг" перейшов під контроль Михайла Жернова, керуючого партнера українсько-польської інвестиційної компанії Millstone&Co.
На сайті компанії говориться, що одним з її проектів є залучення інвестицій в розробку літієвих родовищ (а не сама розробка). Видобуток на Шевченківському родовищі планувалося почати в 2021 році.
Однак у квітні 2020 року за клопотанням Генпрокуратури Верховний суд України скасував спецдозвіл на розробку родовища, видане ТОВ "Петро-Консалтинг".
Але компанія не здалася без бою, в результаті чого в кінці минулого року Господарський суд Києва заборонив надавати третім особам ліцензії на родовище, і тепер Держгеонадра не може проводити аукціони з продажу спецдозволів на видобуток на Шевченківському родовищі.
Титан - плюс, кобальт - мінус
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль, нагадаємо, крім літію заявив про перспективи видобутку титану і кобальту. Які справи з цими металами?
Титан є в деякому роді теж "металом майбутнього", при цьому він вже використовується в багатьох галузях, в тому числі в літакобудуванні, оборонній та космічній промисловості, а тому попит на нього найближчим часом буде високим.
"Що стосується титану, то його у нас вже давно видобувають, тому перспективи дуже непогані", - говорить Василь Загнітко.
Дійсно, на сьогодні в Україні є кілька десятків титанових родовищ. На нашу країну припадає близько 20% світових запасів титанових руд. Крім того, Україна стабільно займає п'яте-шосте місце за обсягами видобутку титану в світі.
А ось з кобальтом, який поряд з літієм використовується у виробництві акумуляторів, справа гірше. Набагато гірше.
"Що стосується кобальту, то перспектив я не бачу взагалі", - зазначив Василь Загнітко.
На жаль, але поклади нікелю і кобальту (нікелеві руди) в нашій країні або вичерпані, або нерентабельні. Тобто, або глава уряду не в курсі, або він видає бажане за дійсне.
У гонитві за інвестором
Але, в будь-якому випадку, для здійснення геологорозвідки і видобутку, в тому числі, літію, необхідні технології та гроші.
І, по ідеї, їх може надати Євросоюз. І про це, мабуть, виходячи зі слів прем'єра Шмигаля, українська влада буде домовлятися з європейськими партнерами.
При цьому такі переговори, насправді, вже ведуться, зазначив в розмові з "Апострофом" генеральний директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів Олег Назаренко.
"Але веде їх зовсім не Кабінет міністрів. Переговори ведуть приватні особи, і від держави в цих переговорах, фактично, нічого не залежить", - сказав він.
І тут є певна складність, яка полягає в тому, що західні інвестори вкрай неохоче йдуть на створення спільних підприємств з українськими приватними партнерами, і такої обережності їх навчили ті самі СП, які створювалися на початку 90-х минулого століття.
"Тому що наш народ вважав, що капіталісти повинні платити, а партнер повинен їх дурити. Тому інвестори хочуть бути самостійними. Вони не хочуть залежати від примх українських партнерів", - пояснив Олег Назаренко.
Одним з невдалих прикладів спільного підприємства, за його словами, було СП "АвтоЗАЗ-Daewoo", що існувало в 1998-2003 роках: "Сторони не могли прийти до спільного знаменника".
Не сприяє приходу інвесторів і вітчизняна судова система, яку ніяк не можуть (або не хочуть) реформувати. З нашими судами іноземні інвестори просто не відчувають себе захищеними.
Сировинне прокляття
Але надія все ж є.
При цьому йтися може не тільки про видобуток літію, а й про виробництво літієвих акумуляторних батарей. Тобто про ті самі "продукти високої доданої вартості", про які говорив Денис Шмигаль.
"Щоб не тільки вивозили, а й віробляли тут, - каже Олег Назаренко. - А тут вигідно виробляти".
Так, за його словами, якщо говорити про автопром, в нашій країні є підприємства з виробництва запчастин, які з нульовим митом поставляються в країни ЄС і не тільки.
"Кабельні джгути, які "Леоні" (завод німецької компанії Leoni AG у Львівській області з виробництва електроустаткування для автомобільних двигунів - "Апостроф") виробляє в Україні, використовуються автозаводами по всьому світу, вони навіть до Мексики йдуть", - розповів експерт.
До речі, акумуляторні батареї - це не тільки електрокари.
Економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ в розмові з виданням зазначив, що для української енергетики однією з ключових проблем є нестача маневрених і акумулюючих потужностей, і ця проблема буде тільки посилюватися (особливо в світлі запланованої автономної роботи вітчизняної енергосистеми протягом 2022 року перед інтеграцією з європейською енергосистемою в 2023 році - "Апостроф").
І це має стати додатковим стимулом для створення в нашій країні виробництва акумуляторів.
"Нам потрібно створити умови, щоб іноземні інвестори, які хочуть використовувати нашу сировину, вкладали гроші в створення виробничих потужностей. Тобто сировина має стати певною приманкою. Під таку модель можуть бути дійсно мільярдні інвестиції", - говорить Олексій Кущ.
За словами експерта, це дійсно унікальний шанс для України, який ми не маємо втратити. Але, на жаль, не виключено, що все обмежиться видобутком, і наша країна тільки зміцнить свій статус сировинної економіки.
"Якщо ми віддамо ці літієві родовища, сировина - при цьому, зі знищенням нашої екології - буде вивозитися за кордон, де буде використовуватися для виробництва акумуляторних систем, які ми будемо потім купувати за величезні гроші, в тому числі, кредитні", - резюмував Кущ.
