Хакерські кібератаки в ході минулих виборів президента США, в організації яких Вашингтон звинувачує РФ, змусили США вийти із зони комфорту. Згідно з доповіддю американської розвідки, президент РФ Володимир Путін особисто наказав почати кампанію по втручанню в вибори в США. Через два дні після цього, майбутній начальник апарату Білого дому Райнс Прібус заявив, що обраний президент США Дональд Трамп визнає, що РФ стоїть за кібератаками на вибори в США і може вжити заходів у відповідь. При цьому новообраний президент США продовжує говорити про необхдімо хороших відносин з РФ. Таким чином, Трамп вправляється в когнітивний дисонанс, а "російський фактор" дорого обійдеться Кремлю, вважає російський політолог Лілія Шевцова.
Кремль не визнає своєї відповідальності за втручання. Але при цьому російська еліта не може приховати гордості за те, до чого, як вона стверджує, Росія не має відношення. Втім, докази причетності або непричетності Москви до спроб дискредитувати американські вибори і грати на користь Трампа вже не важливі: виникла аксіома, яка буде жити своїм життям і яка набуває політичний потенціал.
Сьогодні «Русский фактор» став аргументом у політичному протистоянні в Вашингтоні, зокрема, викликавши конфронтацію Трампа і американських спецслужб. Це вам не дурниця, коли керівники трьох основних спецслужб Америки - ЦРУ, ФБР і Агентства нацбезпеки кажуть обраному президенту, дивлячись йому в очі: ми практично впевнені, що ви обрані за сприяння нашого ворога!
Колишні американські президенти (Картер, Клінтон і Буш) також мали проблеми зі спецслужбами. Але вони ніколи не виливалися в бунт спецслужб проти президента, який може бути використаний для його імпічменту (як це було у випадку з Ніксоном). Звичайно, Трамп може почистити свої органи; але апарат, який залишився, навряд чи пробачить йому приниження.
Нарешті, найголовніше: «російський фактор» став міною, яка загрожує підірвати легітимність нового американського президента. Сьогодні Трамп і його команда намагаються пройти по лезу бритви. З одного боку, вони не можуть допустити визнання правоти спецслужб. З іншого, Трамп повинен уникнути створення враження, що він відплатить Путіну за своє обрання. Ось Трамп і вправляється в когнітивний дисонанс. Так, він висловив свою повагу до спецслужб і визнав факт хакерських факт з боку Росії, Китаю і «інших» країн. І при цьому він знову заграв на своїй флейті: «Мати хороші відносини з Росією - це хороша річ».
А поки ми можемо пишатися тим, що «російський фактор» вивів Америку зі стану самозаспокоєння і самовпевненості. Але Москва повинна бути готова: американці починають шукати відповідь на нові для них загрози, до яких вони виявилися не готові.
Нещодавно навіть на сторінках політкоректно Washington Post на адресу Трампа зазвучали звинувачення в державній зраді, Трамп і його команда будуть уникати давати підстави для того, щоб їх зовнішня політика сприймалася, як загравання з Кремлем. Варто почитати Observer, видавцем якого є Jared Kushner, зять Трампа і його основний політичний радник, який публікує статті із закликами стримати Путіна, щоб переконатися, що всередині трамповской сімейної корпорації немає обожнювання Росії. Кандидат в держсекретарі Рекс Тіллерсон ходить по Конгресу і намагається стерти пам'ять про своїх, нібито, приятельські стосунки з Кремлем. А самі законодавці, причому, від обох партій, обговорюють заходи відплати щодо Росії. Каток американського Конгресу важко змусити рухатися, але почавши рух, йому важко зупинитися.
Спроби «будівельників мостів» на чолі з Кіссінджером запропонувати нову формулу відносин з Росією, яка б зняла напруженість через «розуміння» вимог Кремля, не повинні створювати ілюзій. «Мостобудівники» намагатимуться використовувати кремлівські амбіції для вирішення власних завдань (наприклад, нейтралізації Китаю). Невже Кремлю сподобається роль бійцівського пса на повідку в грі чужих амбіцій?
Нарешті, варто врахувати професійну натуру бізнесмена, який стане господарем Білого Дому: до сих пір його успіх ґрунтувався на вмінні обдерти партнера, як липку, і викинути його в кошик для сміття. А ще Трамп відомий, як продавець повітря і натхненний актор у власному reality show, в якому немає місця для інших акторів.
Так, що будемо готові до того, що Росії доведеться платити за сьогоднішні маленькі радості, які російська еліта може відчувати, дивлячись на американську сцену, а також за надії, які не мають підстав. І ціна може виявитися чималою.
