Юрій Луценко обіймає посаду генерального прокурора два роки - з травня 2016-го. За цей час він продемонстрував на практиці, як людина без юридичної освіти може успішно втілювати "реформу" і виконувати побажання влади щодо закриття кримінальних справ. Є кілька аспектів, згідно з якими можна твердо заявити, що нинішня посада Луценка - не його.
Юридичний аспект
12 травня 2016 року депутати Верховної Ради ухвалили президентську постанову про призначення Юрія Луценка на посаду генерального прокурора. В цей же день парламент ухвалив законопроект №4645 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо діяльності Генеральної прокуратури України". Вперше за всю історію незалежної України все робилося дуже швидко.
За зміни до закону, що дозволяють людині без досвіду і юридичної освіти очолити ГПУ, депутати проголосували опівдні, а вже о пів на першу спікер його підписав. За 45 хвилин закон підписав президент. О 14:50 Петро Порошенко зробив подання про призначення Луценка генпрокурором. За 15 хвилин його подали на розгляд керівництву Верховної Ради, а о 18:15 Юрій Луценко став генеральним прокурором.
Альтернативний проект про призначення генпрокурора шляхом конкурсу не розглядався, і нардеп Олена Сотник тоді заявила, що терміновість призначення саме Луценка диктувалася необхідністю заморозити кримінальні справи деяких народних депутатів, які два роки не розглядалися в ГПУ. Вони ж, на її думку, беззастережно підтримали кандидатуру Луценка на посаду генпрокурора.
Тоді ж лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко, а також багато юристів заявили, що практично кожне положення законопроекту №4645 порушує права людини, особливо в частині заочного судочинства, яке буде застосовуватися за 32-ма статтями Кримінального кодексу.
18 травня 2018 року прес-служба Конституційного суду України повідомила, що закон, який дозволив призначити Юрія Луценка генеральним прокурором, перевірять на відповідність Конституції. До суду надійшло подання від 45 народних депутатів. Суб'єкти права на подання посилаються на те, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо діяльності Генеральної прокуратури України" не відповідає Конституції України, тому що була порушена процедура його розгляду, ухвалення і набрання чинності.
Народний депутат Віктор Чумак, який представляє групу депутатів, що підписали подання до КСУ, розповів "Апострофу", що було аналогічне рішення Конституційного суду щодо порушення регламенту пыд час ухвалення так званого закону "Колесніченка-Ківалова". Рішення про визнання його неконституційним було ухвалене 28 лютого 2018 року.
"Подати подання до КСУ щодо частини порушення регламенту будь-якого закону досить складно, тому що існують дуже суперечливі рішення цього суду щодо визнання таких ось законів неконституційними. Тому після аналогічного рішення щодо мовного закону ми подали саме цей проект закону. Він цинічно підготовлений і цинічно ухвалений навіть не з точки зору призначення саме Луценка, а з точки зору порушення регламенту для досягнення певної мети. Так, мета була призначити Луценка, але за один день він повністю пройшов процедуру призначення", - сказав Чумак. Нардеп також повідомив, що протягом трьох місяців ми побачимо позицію Конституційного суду з цього питання.
Професійний аспект
У попередника Луценка Віктора Шокіна "справою честі" було довести до логічного завершення "справу Гонгадзе". Юрій Луценко 30 травня 2016 року пообіцяв, що протягом місяця він розповість про те, що відбувається у справі замовників вбивства журналіста. За місяць громадськість нічого не отримала, а у прес-службі генпрокурора послалися на те, що "справа Онищенка" зараз важливіша.
Дійсно, в середині червня 2016 року голова САП Назар Холодницький передав генпрокурору матеріали для подання на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання і арешт нардепа Олександра Онищенка. На початку липня Рада зняла з нього недоторканність, а також дала дозвіл на його арешт. А потім почалися якісь дивні речі: більше тижня відомство Луценка вовтузилося з текстом переданого їм повідомлення про підозру Онищенку, потім в ГПУ повідомили, що текст цей не відповідає вимогам і нормам КПК. В результаті - за 20 днів у ГПУ створили всі передумови для продовження перебування Онищенка на волі, дали йому можливість безперешкодно покинути країну і виключили можливість оголошення парламентаря в міжнародний розшук.
Другим яскравим вже піар-проколом Луценка за перші місяці на посаді Генерального прокурора була заява, що низькі зарплати прокурорів є міфом.
"Я вимагав дані про те, скільки отримують на руки працівники прокурорських структур. Наприклад, моя зарплата - 35 тисяч гривень. Це серйозне підвищення зарплати після Верховної Ради. Низовий прокурор отримує не менше 12 тисяч гривень", - міркував на початку своєї кар'єри Луценко. Непрофесіоналізм проявився в завищених цифрах зарплат, що "Апострофу" підтвердили співробітники місцевих прокуратур, які працювали в 2016 році.
Повертаючись до аналізу справ щодо чиновників, зокрема й віп-представників минулого режиму, можна зробити висновок, що не тільки пан Онищенко "кладе на лопатки" нинішню владу в судах з-за кордону. Луценко обіцяв до минулого року передати до суду справи екс-міністра доходів і зборів Олександра Клименка, екс-міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, бізнесмена Сергія Курченка, екс-віце-прем'єра Сергія Арбузова, екс-прем'єр-міністра Миколи Азарова; вже цього року - внести в Раду подання на зняття депутатської недоторканності з Євгена Бакуліна.
У березні 2018 року Луценко заявив про те, що в справі екс-міністра юстиції Олени Лукаш не знайшлося достатньо доказів для пред'явлення звинувачення. Нагадаємо, в 2015 році Лукаш підозрювали в скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 і ч. 2 ст. 366 КК України. Їй інкримінували заволодіння під час перебування на посаді коштами держбюджету в розмірі 2,5 млн грн.
У своє виправдання Луценко заявляє, що ніяк не впливає на роботу Департаменту спецрозслідувань ГПУ (про це мова трохи нижче). Найголовніше - генпрокурор нарікає, що, маючи вироки чиновникам категорії "Б", він постійно зазнає звинувачень у відсутності результатів щодо категорії "А" (підслідність НАБУ).
Міжвідомчий аспект
Через непрофесіоналізм, про який часто говорять, і небажання його проявити професійні якості у важливих кримінальних справах, цілком логічно випливає конфронтація Луценка з керівниками інших відомств. Наприклад, у перші півроку своєї роботи він вирішив, що потрібно закрити доступ до ЄРДР для співробітників НАБУ (на підставі закону про НАБУ, доступ був відкритий ще Віктором Шокіним, - "Апостроф"). Це було зроблено після низки конфліктів з обшуками в самому бюро, зокрема й після звинувачень з боку ГПУ у незаконному прослуховуванні детективами НАБУ за одним із кримінальних проваджень.
Восени 2017 року Луценко заявив, що НАБУ відмовляється приймати справи ГПУ. Конфлікт з передачею справ тривав не один місяць.
Серйозним конфліктом із втручанням в роботу НАБУ була справа екс-першого заступника голови Держміграційної служби Діни Пимахової, коли Луценко на брифінгу в Києві заявив, що детективи не мали права пропонувати їй хабар. У НАБУ відреагували таким чином: "Вважаємо неприпустимою ситуацію, коли генеральний прокурор свідомо вводить суспільство в оману, повідомляючи неправдиві факти і пропонуючи "довільно" трактувати законодавство. Таким чином він фактично дає "зелене світло" подальшим атакам на нові антикорупційні органи".
Прес-служба НАБУ відповіла на звинувачення щодо агентів таким чином: "Генпрокурор не в повній мірі ознайомлений з базовими правовими принципами проведення оперативно-розшукових дій" (ОРД).
Не встиг згаснути цей скандал, як у березні 2018 року стало відомо, що ГПУ дала санкцію на прослуховування керівника САП Назара Холодницького. Багато експертів зійшлися на думці, що відомство Луценка зробило це не без живого інтересу з боку Банкової. САП процесуально курує НАБУ, і Холодницький візує повідомлення підозр вищим посадовим особам.
Зокрема, третього травня спеціалізована прокуратура відкрила кримінальне провадження за матеріалами плівок нардепа-втікача Олександра Онищенка про корупцію за участю президента України Петра Порошенка. У відповідь було рішення Печерського райсуду, який зобов'язав ГПУ відкрити справу проти НАБУ за позовом екс-глави ДФС Романа Насірова, який оголосив про свої політичні амбіції.
Крім того, Луценко не може почати нормально працювати з начальником Департаменту спецрозслідувань ГПУ Сергієм Горбатюком.
Зокрема, Горбатюк постійно заявляє про спроби тиску на слідчих свого департаменту. Це позначилося на справі згаданої Олени Лукаш. Горбанюк підкреслив, що рік і два місяці Луценко не підписував їй повідомлення, хоча сам Горбатюк і його слідчі писали скарги та проводили наради. Не було названо жодної причини затягування розслідування, що призвело до звинувачення в тому, що Горбатюк нічого не зібрав і справу довелося закрити.
Іміджевий аспект
Сергій Горбатюк поділився з "Апострофом" важливою інформацією, що стосується іміджу Генеральної прокуратури України. Зокрема, в справі Пола Манафорта, колишнього консультанта Віктора Януковича і Партії регіонів, а також екс-керівника виборчого штабу Дональда Трампа, американські ЗМІ заявили, що Україна гальмує розслідування зі свого боку. У США вважають, що причиною цього є небажання України псувати відносини з Трампом в світлі надання США військової допомоги нашій країні. 4 травня сенатори з Демократичної партії США написали лист генпрокурору Юрію Луценку, висловивши стурбованість з приводу повідомлень про те, що ГПУ зробила кроки, що перешкоджають розслідуванню спецпрокурора Мюллера.
Насправді, як розповідає Горбатюк, ніякого гальмування з його боку не було.
"34 наших провадження за корупційними злочинами екс-топ-чиновників за день до вступу змін в судовому провадженні (15 грудня 2017 року, - ред.) генпрокурор Луценко віддав в НАБУ, зокрема й ті, де згадується Манафорт. Він перевірявся на зв'язок з високопосадовцями, які скоювали злочини в Україні - окремо по ньому справ немає. У січні САП повернула всі ці справи нам (Департаменту спецрозслідувань, - "Апостроф") назад, але ми це заперечували. Ці 34 справи ходили туди-сюди", - розповів Горбатюк.
Він також розповів, що після другого повернення з САП його Департаменту доручили розслідувати ці справи. А справи, пов'язані з американським політтехнологом, залишалися "висіти".
"Ми написали доповідну генпрокурору, що нам це теж потрібно розслідувати, оскільки ім'я Манафорта пов'язане з розслідуванням щодо злочинної організації. Він же відправив чергову вказівку, що всі справи, зареєстровані після 15 листопада 2015 року, мають бути передані до НАБУ. Ми знову написали доповідну записку з проханням про передачу цих справ нам. Але протягом усього квітня не було ніякої реакції. І тільки після статті в газеті New York Times від 5 травня нам було доручено розслідувати й ці провадження. Ми втратили час із листопада по травень", - розповів Горбатюк про причину гальмування справ зі згадуванням Манафорта, задаючи при цьому риторичне питання: для чого і кому була потрібна ця "гра".
На думку юриста Анни Маляр, Луценко пішов на поводу в еліти (тобто АП) для збереження статус-кво найбільш наближених до влади. А нещодавня заява глави ГПУ про те, що задля перемоги над корупцією повинна сісти "велика риба", за яку відповідає НАБУ, говорить про уникнення відповідальності за свою роботу.
Разом з тим, журналіст, експерт з правоохоронної тематики Володимир Бойко стверджує, що Луценка спеціально поставили в ГПУ, щоб за гроші закривати кримінальні провадження і продавати справи.
В результаті рівень недовіри населення до прокуратури, згідно з опитуванням, проведеним наприкінці минулого року в усіх областях України, окрім Криму і окупованої частини Донбасу становить понад 74%.
Олександр Леменов, головний експерт Антикорупційної групи РПР заявив, що Луценко нічим не відрізняється від усіх своїх попередників: має сумнівні успіхи, не провів жодного реформування, а зараз ще виявився не в змозі почати набір в департамент, який процесуально координуватиме слідство Держбюро розслідувань.
Це також підтверджує й те, що Луценку вже нецікава посада Генерального прокурора. Вже більше двох місяців в експертних колах обговорюють те, як глава ГПУ веде торги за посаду прем'єр-міністра, зокрема, з представниками "Народного фронту". Це також пояснює часті польоти Луценка в США і Європу під виглядом робочих візитів.
Виникає слушне питання: навіщо країні такий генеральний прокурор? Втім, на момент, коли Луценко прокладе шлях в політику, має з'явитися рішення КСУ.
