Більшість громадян вважають корупцію найбільшою проблемою України, що заважає розвитку країни. Про це свідчать дані опитування, проведеного нещодавно Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із Київським міжнародним інститутом соціології. Так, згідно з дослідженням, корупцію як найбільшу проблему назвали 79% опитаних. Причому війна на Донбасі зібрала менше голосів – 55%. Про причини такої оцінки, та про те, чому кількість борців збільшується без шкоди корупціонерам, «Апостроф» поспілкувався з заступником Голови комітету з питань протидії і запобігання корупції Верховної Ради України, народним депутатом Ігорем Поповим.
- Пане Ігорю, на вашу думку, чи є корупція справді настільки серйозною проблемою, та чи є вона більш важливою за війну на Донбасі?
- Насправді, і війна, і корупція – дві серйозні проблеми українського суспільства. Проте останнім часом у нас, слава Богу, не було масштабних військових трагедій на фронті. І в той же час, щодня ідуть новини про корупційні скандали та схеми розкрадання. Дані опитувань відображають стан інформаційного поля. А насправді корупція – фактично єдиний резерв коштів для економічного розвитку. Перекривши корупційні схеми можна звільнити від 100 мільярдів гривень щороку для соціальних і економічних програм.
- Великі сподівання у подоланні корупції покладалися на новостворені антикорупційні органи, як ви оціните їх роботу?
- Багато піару і мало посадок – якщо коротко. Борців з корупцією стає все більше, корупціонери вже змучилися ділитися вкраденим з усіма новими державними органами, активістами та викривачами (сміється). Але результатів – все одно недостатньо. Головний індикатор роботи антикорупційного органу – доведені до суду справи по "великій рибі" та суми повернутих до бюджету коштів. Натомість ми бачимо купу новин про оголошення підозр, ефектні затримання в прямому ефірі, яскраві прес-конференції і інтриги "чарівних" агентів – але до суду передаються лише дрібні справи. По великих справах нові органи намагаються гратися в політику, але невдало, в результаті воюють між собою, але не з корупціонерами.
- Можливо, створення Вищого антикорупційного суду виправить ситуацію?
- Хотілося би, але шансів на це мало. Справжня проблема – не у відсутності такого суду, а в обґрунтованості переданих до судової системи справ. Можемо прогнозувати, що перші вироки ВАКСу будуть виправдувальними. Справи, які розвалюються в нормальних судах, не матимуть перспективи і в особливому суді. А потім на ВАКС почнуть політично тиснути, збирати компромат на суддів, і він замість незалежної інстанції стане стороною політичних баталій.
- То може, парламент винуватий? От, ваш комітет нещодавно обговорював резонансну справу першого заступника Служби зовнішньої розвідки Сергій Семочко, які будуть заходи здійснені по цій справі?
- Ця справа є не такою однозначною, як декому здається. Як і в інших подібних справах, в ній багато хайпу і піару, які навіть заважають системній роботі. Що повинен зробити парламент – поставити на парламентський контроль роботу спеціалізованих органів по перевірці інформації, оприлюдненої в журналістському розслідуванні. НАЗК має перевірити декларацію, НАБУ – наявність ознак незаконного збагачення, СБУ і СЗР – питання родичів у Криму.
- А наявність родичів у Криму – це вже стало вважатися злочином в Україні?
- Звичайно ні, ми ж не в сталінські часи живемо, я ще пам’ятаю, як заповнював анкети "Чи перебували ваші родичі на окупованих територіях?". Спецслужби мають свої механізми перевірки співробітників щодо можливих контактів, а депутати мають свої допуски до держтаємниці, щоб у закритому режимі ознайомитись із результатами перевірок.
- Чи потрібно на час розслідування відсторонювати від посад Семочко чи інших фігурантів скандальних справ?
- Це складне питання, і суспільство бажає негайної розправи над посадовцями, які бодай якось згадані в публікаціях про корупцію. Проте, Україна все-таки є правовою державою і презумпцію невинуватості ніхто не відміняв. І тут має бути єдиний підхід. Якщо відсторонювати – то всіх фігурантів, а зараз у нас в результаті політичних розборок зареєстровані провадження на половину членів Кабміну, половину керівництва спецслужб та інших посадових осіб. Ви знаєте, що у нас зареєстровано більше двох мільйонів кримінальних проваджень в країні? Тобто тоді треба відсторонити третину керівників всіх ланок? А потім їх справи будуть закриті, і всім виплатити компенсацію, як Бочковському? Тому всі ці вимоги відсторонення – як правило, частина технології по заміні посадовця на свою лояльну людину, яка потім в статусі виконуючого обов’язки буде приймати "правильні" рішення.
- Які зараз пріоритетні завдання стоять перед антикорупційним комітетом?
- Почнемо з глобального – в країні немає затвердженої антикорупційної стратегії на 2018-2020 роки, хоча 2018-й вже закінчується. Є розроблений НАЗК проект, він далеко не ідеальний, але ми не можемо добитися в Раді розгляду навіть цього документу, щоб його прийняти або відправити на доопрацювання. У нас не відбулися парламентські слухання щодо стану антикорупційної діяльності, які ми мали провести ще навесні. Потребує перегляду список осіб, які подають електронні декларації. Є законопроекти по легалізації інституту таємних агентів, які подають лише паперові декларації. Цілком можна вивести з-під декларування депутатів сільрад. На основі практики застосування треба переглянути ряд норм, в тому числі покарання за незаконне збагачення. За три з половиною роки дії статті в даній редакції – жодного вироку і всього три справи в суді, які розвалюються. Статтю використовують лише для політичних розборок, далі оголошення підозри, як правило, справа не рухається. А ми повинні дати правоохоронцям дієвий і однозначний інструмент по роботі з отриманням активів корупційним шляхом.
- Чи справляється антикорупційний комітет з такими викликами?
- Не зовсім, і до виборів уже і не справиться. Серед членів нашого комітету вже три заявлених кандидати в президенти (Деревянко, Добродомов, Чумак – ред.). У нас і раніше було забагато політичних дебатів, що забирало час і консенсус для вирішення питань реформ та експертиз. А тепер тим більше все частіше зривається кворум. Комітет політично розділений. І якщо одна половина пропонує приймати політичні рішення, які не подобаються опонентам – ті "голосують ногами". Наступного разу партнери міняються позиціями, а страждає знову результат. Я пропонував просте правило: якщо хтось має 13 живих голосів за політичне рішення (це кворум) – пропонуйте і приймайте, якщо ні – не зривайте кворум. Проте, під час виборчих кампаній управлінська логіка не діє.
Народний депутат Ігор Попов
- Яку допомогу надають міжнародні партнери в боротьбі з корупцією?
- В основному передовий досвід, проте якось не системно. От, до прикладу, я вже рік прошу провідний антикорупційний мегапроект допомогти нам розробити прозору методику аудиту НАБУ. Наче кивають, але - не розробляють. Міжнародники поставили пріоритетом інформування суспільства про важливість проблеми корупції. Так у нас кожна собака і так знає, що корупція – це зло і важлива проблема для суспільства. А по великому рахунку, головна допомога від міжнародних партнерів – нехай арештують активи наших корупціонерів і повернуть Україні. Їх спецслужби працюють професійно і все знають, з номерами рахунків і кожною віллою. І по попередникам, і по нинішнім. І правова база дозволяє все це "хлопнути" за відмивання коштів, іноземну корупцію та фінансові махінації. Це десятки мільярдів доларів. Вистачить віддати зовнішній борг і ще на побудову нової економіки та модернової армії. Натомість компроматом на корупціонерів їх шантажують на якісь політичні поступки, замість того, щоб карати і конфіскувати. Якщо благородний Захід так поступає, то чому ми дивуємося політичним іграм наших антикорупціонерів?
- То що ж нам робити, невже все так запущено?
- Звичайно, опускати руки не потрібно. І в багатьох країнах корупцію якщо не подолали, то значно знизили, частину легалізували через лобізм, найбільш цинічні схеми закрили через реформи. І для цього потрібна зміна суспільного договору, насамперед нова "понятійка" між олігархами та політичними вождями. В пострадянських країнах такі закриті угоди вже укладалися, і результати зараз помітні навіть на вулицях, а не лише у статистиці та даних опитувань. Закони у нас в більшості нормальні, інституції створені, громадянське суспільство сильне і готове. І проведення виборів – чудовий час для зміни правил гри. Але до виборів – чекайте війни компромату, щоденні корупційні скандали і зневіру виборців. А потім настане новий день і сподіваюсь нові правила.
