Тривалий час при описі дій Володимира Зеленського використовувалась характеристика "новообраний президент". А численні промахи глави держави та його команди списували на цю "новообраність", інакше кажучи - недосвідченість. При цьому досить обговорюваним залишалося питання, наскільки Зеленський схильний до впливу та чи зможе він стати незалежною політичною фігурою.
Зараз характеристика "новообраний" використовується все рідше. Як не як, пройшло вже півроку з моменту інавгурації, протягом яких президент мав би навчитися усвідомлювати наслідки своїх вчинків та особисту відповідальність за те, що відбувається в країні. Як і чітко продемонструвати, наскільки самостійним він є.
На жаль, щодо самостійності Зеленського сьогодні виникає все більше сумнівів. І мова навіть не про горезвісну розмову з Трампом, яка може свідчити про те, що американський старший брат диктує умови президенту незалежної України. Мова про внутрішньополітичні процеси, які свідчать про те, що обіцяна Зеленським деолігархізація українського політикуму і відсутність впливу олігархів на президента та його команду - просто слова.
Сьогодні все помітнішими стають ниточки, що ведуть з бороди одного конкретного олігарха - Ігоря Коломойського - в найвищі сфери української влади. Починаючи від управління депутатами для прийняття необхідних олігархові рішень та закінчуючи впливом на керівництво правоохоронних органів, дії якого говорять про виконання цілком певних політичних замовлень. Це істотно шкодить іміджу України та навіть ставить під удар співпрацю із зарубіжними партнерами, такими, наприклад, як Міжнародний валютний фонд.
Останнє чітко простежується після недавніх резонансних арештів двох керівників великих українських банків - "Укрексімбанку" та "Райффайзен Банк Аваль" , а також фактів неприкритого тиску на чиновників незалежного регулятора - Національного банку України (так звана "справа банкірів, - ред.). Характерно, що більшість експертів та журналістів навіть не обговорюють питання, чи причетний до цих справ Коломойський. Для них це цілком очевидно. Дискусія виникає лише щодо причин, за якими олігарх зважився на такий явну демонстрацію свого впливу, та ще й за допомогою силовиків, а також щодо його цілей та ролі в цьому процесі президента і його оточення.
У піку МВФ
Днями на закритій зустрічі з журналістами очільнику Офісу президента Андрію Богдану довелося виправдовуватися за слова Ігоря Коломойського , сказані ним в інтерв'ю виданню The New York Times, щодо непотрібності співпраці України з Міжнародним валютним фондом. Нагадаємо, олігарх заявив, що Україна не потребує грошей МВФ, а краще й простіше буде взяти їх у Росії. Важливо, що ця заява з'явилася прямо напередодні прибуття в Україну представників місії МВФ - це викликало у них відповідну негативну реакцію та, можливо, навіть зірвало найближчі плани співпраці з Фондом.
Богдану довелося заявити журналістам, що він не знає, як переконати Захід в тому, що українська влада і Коломойський - це не одне і те ж. За словами Богдана, "переконати іноземних партнерів про те, що він (Коломойський, - ред.) веде свою гру, команді президента складно".
Також Богдан зазначив, що МВФ має досить багато питань до України про долю голови правління "Райффайзен Банку Аваль" Олександра Писарука, який підозрюється в тому, що, будучи в минулому першим заступником голови НБУ, нібито, був замішаний в розкраданні стабілізаційного кредиту в розмірі 1,2 мільярди гривень. Богдан намагався запевнити журналістів, що розслідування ведеться неупереджено.
У експертів з цього приводу інша думка. Більшість з них упевнені, що арешт Писарука, чиновників НБУ, як і подальше затримання голови "Укрексімбанку" Олександра Гриценко, були ініційовані Коломойським та мають цілком конкретну мету. Розглянемо версії, якою вона може бути.
Версія розміну
Одна з версій причин арештів, яка сьогодні обговорюється в експертному середовищі - це спроба певного "обміну" з зарубіжними партнерами України справ двох згаданих банкірів на так звану справу "Приватбанку".
Нагадаємо, Захід, і, перш за все, МВФ, досить категоричні щодо необхідності боротьби з корупцією в Україні, і порушеннями в банківській сфері. Серед іншого мова йде про повернення коштів, виведених Коломойським та його партнерами з Приватбанку (сума в межах до $5,5 млрд, - ред.), А також про вирішення питання покарання винних.
У цьому ключі нинішню "справу банкірів" ряд експертів розглядають як певну "кістку", яку з подачі Коломойського українська влада запропонувала нашим зарубіжним партнерам - мовляв, подивіться - ми активно займаємося цими питаннями, а те що не конкретно "Приватом" і Коломойським - то вже вибачте, як виходить.
Втім, зазначимо, що ця версія розглядається лише умоглядно, оскільки МВФ вже досить чітко продемонстрував свою жорстку непохитність щодо необхідності вирішити саме "справу Приватбанку" та навряд чи буде серйозно сприймати подібний "розмін".
Версія "каламутної води"
Прихильники цієї версії вважають, що відкрита конфронтація Коломойського з МВФ, одним з проявів якої стала "справа банкірів", на тлі негативних заяв олігарха про Фонд, свідчить про його прагнення підтримувати певний контрольований ним хаос в країні для можливості заробляти на цьому гроші.
Аргументація прихильників цієї версії полягає в тому, що, як правило, серйозні інвестори, маючи намір вкладатися в ринки певної країни, уважно відстежують маркери, які говорять про стабільність ситуації в ній. Таким маркером, зокрема, може бути планомірне співробітництво з Міжнародним валютним фондом - адже всім відомі жорсткі умови дотримання законності та проведення реформ, які МВФ зазвичай ставить для реалізації своїх програм.
В цьому контексті затримання банкірів, спрямовані, в тому числі, на зрив співпраці з МВФ, працюють на руку Коломойському, якому абсолютно ні до чого прихід потужних іноземних конкурентів в країну, де він відчуває себе господарем.
Втім, інші опитані "Апострофом" експерти вважають, що насправді Коломойському зовсім не потрібен хаос в Україні. Його мета більш прозаїчна - натиснути на Захід і МВФ та змусити відчепитися від нього в історії з виведенням коштів з "Приватбанку", а заодно продемонструвати власний вплив на прийняття рішень найвищого рівня в Україні.
Ключова версія: відчепіться від грошей "Привату"
Саме такі причини арешту Писарука, який раніше обіймав посаду першого заступника голови НБУ, бачить інвестиційний банкір та аналітик Сергій Фурса.
"У цій історії все дуже просто. МВФ наполягає на тому, щоб Україна домоглася повернення грошей, які були виведені з банків. Оскільки про персоналії говорити вони не можуть, вони сформулювали це таким чином: потрібно зробити все, щоб гроші, виведені з банків, повернулися, а люди, які цьому сприяли - понесли покарання. Перш за все, мався на увазі "Приватбанк". Але, як ми бачимо, трапилася інша історія - у викривленому вигляді. Замість цього прийшли в НБУ ", - зазначив аналітик в коментарі "Апострофу".
На його думку, хоча всім відомо про те, що гроші з VAB Bank виводив Олег Бахматюк, (вважається, що власник банку Олег Бахматюк вивів на свою користь рефінансування, виділене НБУ, - ред.) і Нацбанк уже кілька років про це заявляє, під удар неймовірним чином потрапили співробітники самого НБУ, які просто виконували свої обов'язки.
"Як таких причин приходу правоохоронців в Нацбанк немає, адже він просто робив свою роботу. Це дика ситуація, в яку крім Писарука потрапили інші співробітники НБУ. Ця історія немов показує: ви вимагаєте від нас, щоб ми розслідували "Приватбанк", так ми прийдемо та спакуємо у цій справі весь Нацбанк. Про це, до речі, вже натякав у своєму інтерв'ю глава НАБУ Ситник. Якщо ж говорити про роль Коломойського - то ось вам стратегія його захисту: не треба мене чіпати, бо інакше я посаджу всіх ваших людей (НБУ солідарний з МВФ в питанні повернення виведених Коломойським з "Привату" грошей, - ред.) ", - зазначає Фурса.
Крім цієї причини, вважає експерт, у Коломойського не було резону вступати в жорстку конфронтацію з МВФ.
"Він наче й хотів би не вступати. Але Захід вийшов на конфлікт з Коломойським, тому що націоналізація "Приватбанку" була частиною програми МВФ. Зараз МВФ вимагає, щоб ці гроші, $5,5 млрд, були повернуті українським платникам податків. Зрозуміло, що за рахунок активів самого Коломойського. Плюс - йде розслідування щодо Коломойского в Америці, в Англії. Відповідно - він вже не рукопожатний на Заході. На цьому тлі у нього просто немає вибору, тому він і йде на таку жорстку конфронтацію. Можливо йому був би цікавий хаос як такий, але це вторинне. Первинним є те, що МВФ вимагає забрати у нього гроші, а Госдеп хоче його посадити", - вважає Фурса.
Схоже припущення щодо причин конфлікту Коломойського та МВФ висловив в коментарі "Апострофу" і економічний експерт Олексій Кущ.
"Не думаю, що в цьому випадку мова йде про розмін "справи Привату" на інші справи банкірів, і що це може бути предметом переговорів з МВФ. Якщо, умовно кажучи, МВФ хоче купити у нас кілограм яблук, то це не означає, що йому можна замість яблук продати кілограм картоплі. Справа "Приватбанку" - це маркер для МВФ, як прийнято називати - один із структурних маяків співпраці. І МВФ не обміняє фактор "Приватбанку" ні на що інше", - вважає експерт.
Він нагадав, що ще у вересні представниками української влади була зроблена спроба виконати якийсь "тотальний стриптиз" перед МВФ та спробувати обміняти ряд найбільш токсичних реформ - на кшталт відкриття ринку землі, лібералізацію трудового кодексу, тарифної політики, на транш МВФ з одночасним вирішенням питання "Приватбанку" в так званому нульовому форматі. МВФ цю пропозицію відкинув. Більш того, в своєму комюніке висловив обережне невдоволення діями керівництва України. Тому, вважає Кущ, розслідування справ щодо виведення коштів керівництва двох банків вже точно ніяк не можуть бути аргументами в торзі з МВФ - там чекають на реальні кроки щодо повернення грошей "Приватбанку" і до цього навряд чи погодяться на повноцінну співпрацю з Україною.
За версією Куща, "справу банкірів" потрібно розглядати дещо в іншому ключі. Зокрема, щодо арешту Писарука та його колишніх співробітників з НБУ, мова може йти про спроби Коломойського заблокувати роботу регулятора, що підтримує МВФ в його спробі повернути виведені Коломойським гроші.
"Подивіться, немає жодного затриманого з вищого керівництва НБУ. Натиснули на людей, які вже пішли, і які з ними були пов'язані. Це такий собі "великий привіт" Національному банку - певна демонстрація сили. І зверніть увагу - ці затримання проходять на тлі мітингів , які раптом знову почалися під Нацбанком. Це ж все не просто так. Щоб провести затримання та ці мітинги - потрібно було зробити колосальні інвестиції. І головне завдання всього цього - чинити тиск на керівництво НБУ в переддень фіналізації рішень по "Привату." Всі ці події - сприяють тому, щоб результат був таким, який потрібен Коломойському. Внаслідок цього тиску чиновники НБУ сидять та чекають, що вони будуть наступними. Відповідно, вони будуть набагато слабкіше відстоювати інтереси держави в судових баталіях, пов'язаних з "Приватом". Тобто, завдання - заблокувати їхню діяльність", - розповів експерт свою версію того, що відбувається.
Що стосується безпосередньо конфлікту Коломойського з МВФ, то експерт вважає, що він викликаний виключно позицією Фонду у справі "Привату".
"З точки зору Коломойського МВФ зараз - це просто перешкода, яка стоїть на шляху досягнення його мети. Ситуація з "Приватбанком" перейшла для нього червону лінію, бо вона загрожує його корпоративній імперії та особистій безпеці. Тому для нього ключове завдання - звести її до нульового варіанту та компромісу. Він буде катком проходити всі перешкоди, які будуть стояти на шляху досягнення його мети. Якби МВФ зараз погодився на умови Коломойського, він би зараз в своїх інтерв'ю говорив би, що не в Росії потрібно взяти $100 млрд, він би розповідав, що МВФ - це прекрасна організація, з якою потрібно співпрацювати і що це є фактор стабільності. Оскільки МВФ не погодився, Коломойський зараз буде демонізувати цю організацію через своїх людей та через ЗМІ, може навіть піднімуть серію "Слуги народу", де президент "посилає" МВФ. Це все ланки одного ланцюга. Тому я думаю, що будь-якого співробітництва з МВФ у нас найближчим часом не буде", - припускає експерт.
Версії "потрібен банк" і "особиста помста"
Якщо в ситуації з арештом Писарука, вважають експерти, так чи інакше простежується мета Коломойського натиснути на Нацбанк, то щодо затримання Олександра Гриценка експерти висловили дещо інші припущення.
Так, за версією Олексія Куща, викладеною ним ще в серпні поточного року, мета атаки на "Укрексімбанк" може бути більш прозаїчною: Коломойський хоче встановити непрямий контроль над одним з державних банків для забезпечення фінансової діяльності своїх підприємств.
"Група" Приват " - це єдина велика фінансово-промислова група, у которої немає свого банку. Навіщо їй потрібен банк? По-перше, для гарної операційної діяльності, щоб коррахунки літали. У цьому плані "Укрексім" вважається унікальним банком, з усіх банків у нього найшвидші коррахунки в Україні. По-друге, потрібен банк, який міг би кредитувати. Він - держбанк, а де є гроші? У державних банках", - відзначає експерт.
За його версією, справа навколо "Укрексімбанку" безпосередньо пов'язана з попередніми діями наближених до Коломойского осіб щодо встановлення контролю над комісією з вибору наглядових рад держбанків (нагадаємо, в цю комісію увійшов тісно пов'язаний з Коломойським Олександр Дубинський, раніше журналіст, а нині нардеп від "Слуги народу, - ред.) та, відповідно, керівників самих державних банків.
У свою чергу Сергій Фурса не виключає, що в арешті Гриценка міг зіграти роль фактор особистої помсти Коломойського Порошенку.
"Коли ми говоримо про події навколо "Ексімбанку", не думаю, що їх можна прив'язати до подій з МВФ. Хоча зв'язок з Коломойським тут є, оскільки все це - ініціатива прокурора Кулика, який, як відомо, досить тісно співпрацював з Коломойським в певний момент. Але, скоріше - це питання особистої помсти Порошенку, бо Гриценко - є його родичем. Тому, це удар по особистості, особиста маленька вендета", - вважає Фурса.
Що далі
Щодо судових перспектив "справи банкірів" то у експертів досить різні думки з цього приводу.
На думку Сергія Фурси, справа Писарука просто розвалиться.
"Щодо Писарука - абсолютно перспектив немає. Вони (Бахматюк, - ред) обдурили Нацбанк, отримали рефінансування та не повернули. В частині керівників Нацбанку - там нічого немає, пустишка, адже вони просто робили свою роботу. Відносно" Укрексімбанку "- сьогодні сказати важко - адже не зрозуміло толком, за що конкретно Гриценка затримали", - відзначає експерт.
У свою чергу Олексій Кущ вважає, що, в цих справах не стоїть завдання добитися справедливості, і вони розпадуться відразу ж, як тільки Коломойський досягне поставлених цілей.
"Все те, що зараз відбувається, слід розглядати з точки зору процесу, а не результату. Тому, як тільки необхідність в процесі відпаде, відповідно цей процес і заглохне. Як розійдуться мітинги під НБУ, так і ця справа затихне в судових інстанціях", - припускає експерт.
Всього лише фігура?
Залишається відкритим питання, як на все це дивиться президент та чи здатний він втрутитися в ситуацію.
На думку Олексія Куща, сьогодні йому складно щось зробити, оскільки у нього немає можливості реально контролювати процеси.
"Чи може Зеленський щось змінити. Він, можливо, і хотів би, але для цього йому потрібно зруйнувати центр прийняття рішень, який зараз сформувався в Офісі президента. У Зеленського немає тих ниточок, за які можна смикати судову владу та правоохоронців. Отже, поки він цей центр не зруйнує, він буде просто заручником цієї ситуації ", - вважає експерт.
Ось і виходить, що, хоча Зеленський і зумів стати, кажучи шаховою термінологією, номінальним королем на складному полі української політики, вплинути на результат гри у нього не так вже й багато можливостей. Адже в будь-який шахової партії головним є далеко не король. А той, хто сидить за столом та рухає фігури.
