Одним з ключових документів, до якого багато років апелювали політичні еліти, як до гарантії безпеки нашої країни, був Будапештський меморандум. Втім, агресія Росії - захоплення Криму і війна на Донбасі - продемонструвала всю цінність даного документа. До 26 річниці його підписання відбулася конференція "Ініціативи 16 липня", в якій взяли участь експерти, безпосередньо причетні до підготовки даного документа. Що ж зараз є Будапештський меморандум, і чи зможе він стати в нагоді Україні в доступному для огляду майбутньому, дізнавався "Апостроф".
Як зазначає колишній міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, після того, як Україна стала незалежною, ми отримали величезний потенціал ядерної зброї, який знаходився на нашій території, однак на перших етапах не контролювався Україною. Всі подальші спроби взяти його під якийсь контроль, згадує дипломат, мали половинчасті результати.
"У 1992 році політичне керівництво України не мало вичерпну інформацію про найбільш важливі аспекти цієї проблеми. Проводилися наради, де були присутні президент, прем'єр-міністр і міністр закордонних справ, які намагалися розібратися в цій ситуації. Переговори проходили дуже напружено, оскільки початкова позиція США і Російської Федерації полягала в тому, що вся ядерна зброя належить їм, і що Україна повинна віддати весь ядерний потенціал і просто забути про нього. У свою чергу, позиція України полягала в тому, що без Будапештського меморандуму наша країна не приєднається до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї", - розповідає Грищенко.
Завдання Києва спочатку будувалася на тому, щоб "прив'язати" відмову від ядерної зброї до гарантій безпеки, які підтверджувалися імперативною вимогою міжнародного права. "Саме тому в тексті Меморандуму є посилання на документи ОБСЄ, ООН, і принципи, які не вимагають ніякого додаткового обґрунтування. Всі ці імперативні вимоги міжнародного права були порушені російською стороною. Українська влада, намагаючись протидіяти Росії, дуже мало використовувала сам текст меморандуму, і ті документи на які посилається даний меморандум", - вважає Костянтин Грищенко.
Українська сторона, на думку колишнього міністра закордонних справ, не проявляє достатньої активності в цьому питанні і повинна повернутися до того, щоб на всіх міжнародних форумах, зустрічах і контактах нагадувати про цей документ і його зобов'язання.
"Це повинен бути одним з головних інструментів у протидії російській агресії. Потрібно ще раз підкреслювати значення підтримки того міжнародного світоустрою, який існував до подій 2008 року (війна РФ в Грузії, - "Апостроф") і 2014 роки (анексія РФ Криму і бойові дії на Донбасі, - "Апостроф"). І в кінцевому рахунку, більшість держав світу зацікавлені в тому, щоб всі питання вирішувалися цивілізованим способом, на основі загальноприйнятих засобів. Повернення до такого принципу є в інтересах усіх провідних держав світу. Нам же дістається надскладне завдання - переконати Росію, що в цьому є і їх інтерес. І знаходити можливості, в тому числі і для двостороннього діалогу, де повинна перемагати свідомість, розум і відповідальність, це те, чим має займатися і політичне керівництво, і дипломатія, а Будапештський меморандум в цьому сенсі є важливим інструментом досягнення мети", - вважає Костянтин Грищенко.
Ангела Меркель і Еммануель Макрон під час зустрічі в рамках Нормандське четвірки
У свою чергу, екс-глава Служби безпеки України Ігор Смешко розповів на конференції що, виконуючи обов'язки першого в незалежній Україні військового аташе в США в 1996 році, він брав участь в переговорах у Вашингтоні щодо меморандуму і знає нюанси, про які сьогодні можна і потрібно говорити.
"Вся ядерна зброя, яку ми отримали на території України, відповідно до постанови Верховної Ради України, стала власністю країни абсолютно легально. Роззброєння велося за двома напрямками, однак основні переговори йшли щодо стратегічної зброї в рамках договору СТАРТ-1, підписаного між США і СРСР. Однак Україна, отримавши незалежність, не підписувала СТАРТ-1, і мала всі можливості займати окрему позицію в цьому питанні. Більш того, в рамках СТАРТ-1, необхідно було передати лише певний відсоток ядерної зброї, а не весь потенціал. Україна могла залишитися ядерною державою, до того ж юридично не порушуючи договір СТАРТ-1, але США і Росія використовували всі свої можливості, і дотиснули на Україну в цьому питанні. При цьому, треба розуміти, ми стартували в умовах, коли уряд щиро вірив, що Холодна війна закінчилася, і що Україна йде по прозахідного шляху, а наші західні партнери не обійдуться з нами несправедливо. Як видно, очікування не зовсім виправдалися", - вважає Ігор Смешко. Втім, за його словами, і зараз цей меморандум може послужити Україні за умов його правильного використання.
З тим, що Будапештський меморандум має величезний потенціал для подальших маневрів погоджується колишній перший заступник міністра закордонних справ України і Державний секретар МЗС України з питань європейської інтеграції Олександр Чалий. "Унікальність і сила Будапештського меморандуму полягає в тому, що він безпосередньо пов'язаний з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), і даний документ має величезний потенціал. Однак це як скрипка Страдіварі - в руках професіонала вона виконує свою мету, а в руках недостатньо компетентних - цей інструмент перетворюється на молоток", - відзначає він.
Олександр Чалий підкреслив, що ДНЯЗ - один з ключових викликів майбутнього світового порядку. Тому Україна має юридичне, моральне, і політичне право вийти з ДНЯЗ, якщо не виконуються гарантії Будапештського меморандуму. Тому в першу чергу, відповідно до положень меморандуму, ми повинні вимагати консультацій на найвищому рівні з усіма гарантами виконання Будапештського меморандуму, включно з Російською Федерацією. У разі, якщо подібні консультації не відбудуться, то, на думку експерта, слід поставити питання про вихід з Договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї.
Офіс президента
"Також, слід пам'ятати, що крім Росії, яка несе негативну міжнародно-правову відповідальність за порушення територіальної цілісності України, США, і що приєдналися до цього процесу Великобританія, Франція і Китай також несуть позитивну правову відповідальність. Тому необхідно пропрацювати вимоги до всіх країн-гарантів виконання Будапештського меморандуму. Інші країни-гаранти виконання меморандуму не зацікавлені конкретизувати будь-які дії у відповідь на порушення територіальної цілісності України, тому українська сторона повинна сама підготувати і надати свої вимоги", - заявив Олександр Чалий.
Водночас, Андрій Єрмолаєв, директор Стратегічної групи "Софія", вважає, що Будапештський меморандум - це одна з тих важливих і суттєвих декорацій, які супроводжували куди більш складний процес, пов'язаний із становленням пострадянських держав, де у фокусі знаходилося не тільки питання зброї. На думку експерта, після розпаду СРСР система балансу сил змінилася на спробу перейти до системи балансу інтересів. До 1991 року було відкрите питання про те, хто ж стане наступником СРСР з новоутворених держав, і мова йшла не тільки про ядерну зброю.
"Україна і Росія були двома потенційними наступниками СРСР, оскільки в обох країн був необхідний набір характеристик для цього. І Будапештський меморандум слід розглядати як нову спробу визначити місце України в системі балансу інтересів. Крім відповідальності країн-гарантів Будапештського меморандуму, є ще і відповідальність України, оскільки мова йшла про позаблоковий статус. Ситуація змінилася в 2002 році, після проголошення президентом Кучми про те, що ми йдемо в НАТО, і в тому ж році був утворений ОДКБ. З цього моменту ситуація стала більш напруженою. в даний момент, мова йде про формування нового балансу інтересів на континенті. Стара Гельсінська модель не працює, тому куди більш ефективним було б проведення нового Гельсінкського процесу, з встановленням нової моделі безпеки в світі. І в цьому процесі головна місія України полягає в тому, щоб повернути собі статус активного суб'єкта міжнародних відносин в новій системі балансу інтересів держави", - підсумував Андрій Єрмолаєв.
