У Білорусі заявляють, що вийшли з Росією на фінішну пряму щодо погодження всіх союзних програм. Сам проект Союзного держави обговорюється вже понад 20 років, однак Лукашенко постійно відтягує момент його реалізації, не бажаючи розлучатися з одноосібною владою і контролем над державою. Однак з кожною новою витівкою "останнього диктатора Європи" друзів у офіційного Мінська все менше, а санкцій - все більше. "Апостроф" розбирався, чи буде Союзну державу створено найближчим часом, або ж Лукашенко зуміє утримати кермо влади і тим самим уникнути чіпких лап Кремля?
У вівторок, 1 червня, прем'єр-міністр Білорусі Роман Головченко після наради у самопроголошеного президента Олександра Лукашенка з питань білорусько-російського співробітництва, заявив, що переговори по Союзній державі підходять до фінальної стадії.
"Фактично ми виходимо на фінішну пряму за погодженням всіх союзних програм, які охоплюють побудову єдиного економічного простору двох країн для того, щоб забезпечити рівні умови роботи суб'єктів господарювання Білорусі та Росії", - заявив білоруський прем'єр-міністр.
За його словами, Білорусі залишилося "дошліфувати" трохи питань з тим, "щоб не пізніше літа завершити всю роботу і внести главам держав підготовлені рішення з цього приводу".
Ці заяви відбуваються на тлі перманентної політичної кризи в Білорусі, а також спроб Росії примусити сусідню державу до здійснення повномасштабної інтеграції. В інформаційному просторі точиться багато розмов про Союзну державу. Однак цей проект не можуть реалізувати вже багато років. У дорожній карті було кілька етапів інтеграції, які тривають з 1999 року, але в Мінську максимально блокували цей процес. Однак справи у режиму Лукашенка з кожним місяцем йдуть все гірше і гірше - країни ЄС, а з ними і Україна регулярно "обдаровують" санкціями "бацьку" через його витівки.
До особливих методів боротьби Лукашенка з опозицією відноситься недавній арешт екс-редактора опозиційного телеграм-каналу Роман Протасевича "NEXTA", шляхом перехоплення літака авіа-компанії "Ryanair", коли повітряний транспортний засіб було посаджено в Білорусі під приводом усунення терористичної загрози на борту літака. Однак якщо для ключових країн Євросоюзу - Німеччини і Франції - санкції і загострення з офіційним Мінськом не несуть великих ризиків, то в ситуації з Україною йдеться про досить щільну інтегрованість економік і більш ніж 1000 кілометрів спільного кордону, яку можуть почати контролювати російські силовики, в разі створення Союзної держави Білорусі і Росії.
Лукашенко вже в кишені?
Як розповів "Апострофу" білоруський журналіст Денис Стаджі, Лукашенко вже понад 20 років говорить про Союзну державу, а віз і нині там.
"Досі кожна така заява про те, що Білорусь готова до інтеграції в Союзну державу, означала, що Лукашенко знайшов тисячу відмовок, чому він зараз не може підписати дорожні карти і дійсно добудувати Союзну державу. Тобто Лукашенко каже, що Білорусь готова, а потім виявляється, що десь з'являються неприйнятні умови - заявляє, що ми (Білорусь - "Апостроф") втратимо свій суверенітет. І в результаті все залишається незавершеним", - розповів Денис Стаджі.
Лукашенко знаходить тисячі відмовок
Як відзначає аналітик "Українського інституту майбутнього" Ігар Тишкевич, заяви, подібні до тих, що зробив недавно білоруський прем'єр-міністр Головченко, звучать ще з 2018 року, і поки що це повністю вкладається в логіку затягування часу з боку офіційного Мінська, оскільки не досягнуто компромісу з ключових питань.
"Зараз Росія тисне набагато сильніше, тобто, вона створює відразу кілька політичних і економічних пасток для подальшого втягування Мінська в свою зону впливу. Але, судячи з усього, поки що офіційний Мінськ хоче отримати економічну підтримку, не дуже ділячись політичними важелями влади, щоб не втратити контроль над ситуацією. Тому заява Головченка - одна із заяв, яка часто звучить після зустрічі Лукашенко і Путіна - розмови про прогрес. Поки що я б не став надавати йому якогось більшого значення. Судячи з інтенсивності роботи і зустрічей міжвідомчих комісій - до якогось компромісу з ключових питань поки що відносно далеко. Для Росії ключовими питаннями є податки, митниця, і кілька спільних програм в промисловості, коли фактично нові російські власники в особі російського бізнесу отримують контроль або безпосередньо над білоруським експортом, або над білоруськими експортними потоками. У цьому відношенні компроміс між Москвою і Мінськом досі що не досягнутий. Якщо ж говорити з точки зору політичної інтеграції, то Москва наразі відіграє іншу гру: не педалює питання саме в політичній прив'язці, а намагається створити ситуацію, при якій за будь-якої влади в Білорусі офіційному Мінську буде дуже складно вийти з-під впливу Російської Федерації . Це дещо інша і трохи довша операція, але вона не передбачає жорсткого політичного тиску на даному етапі", - пояснив "Апострофу" експерт.
Чому Захід сам штовхає Білорусь в руки Кремля
Насправді Захід досі ні разу не ввів серйозних санкцій проти Лукашенка. Заборони на в'їзд чиновникам неефективні. Лукашенку теж не заважали їздити в Європу: він відвідував і Італію, і Австрію, і навіть їздив до Ватикану до Папи Римського. На думку білоруського журналіста Денис Стаджі, подібні санкції сміховинні. А нововведена заборона польотів - це дуже обмежені санкції, яка вдарила більше по людям, ніж по державі, вважає Денис Стаджі.
"Втрати "Бєлавіа" - десятки мільйонів доларів, але це не цифри в масштабах держави. Інші санкції - більш жорсткі - це заборона на те, що Європа буде купувати білоруські добрива, але їх купує Індія, Китай, Бразилія, а Європа купує їх трохи. Ну і так далі. Найважчою санкцією, звичайно, може стати відмова європейців і українців від покупки білоруських нафтопродуктів з російської нафти. Але Лукашенко може просто оголосити дефолт за зовнішніми боргами, і сказати: ви самі бачите, як зі мною поводять. Водночас незалежна Білорусь куди потрібніша дуже багатьом баштам в Кремлі і Брюсселі, просто як така "тіньова" країна, через яку робиться дуже багато тіньових оборудкок. У цьому плані вона цінніша. Хочу звернути увагу, що кілька днів тому Лукашенко був на зустрічі з Путіним в Сочі, де російський президент йому прямим текстом заявив, що будівництво Союзної держави - це не та тема, де треба поспішати, мовляв, давайте все робити розмірено і спокійно. Вважаю, що Лукашенко сам був цим приголомшений, бо колись Кремль вів себе зовсім інакше. З 2018 року він продавлював всіляко підписання всіх дорожніх карт і об'єднання, а тепер раптом перестав", - розповів "Апострофу" Денис Стаджі.
Однак аналітик "Українського інституту майбутнього" Ігар Тишкевич звертає увагу, на те, що для розуміння позиції Заходу щодо ролі РФ у вирішенні білоруської кризи доречно згадати резолюцію Бундестагу від 3 листопада 2020 року Білорусі, де пункт 11 безпосередньо вказує на бажаність участі Кремля як ключового актора з "можливістю, в кращому випадку" оформлення своєї ролі через ОБСЄ. Іншими словами, позиції Євросоюзу і низки ключових держав-членів ЄС полягають у тому, щоб просто не звертати увагу на проблеми, які відбуваються під носом.
"І це не новина. Можна згадати один приклад з історії. З 2008 по 2010 роки у Білорусі було політичне потепління, поліпшення відносин з ЄС, проводилися реальні (а не на папері) реформи. І, якщо говорити про інтеграцію, то на початку 2010 року Медведєв заявляв, що Митний союз може запрацювати без Білорусі. У жовтні цю тезу повторив Путін. Але в грудні пройшли президентські вибори. Були акції протесту, розгін, репресії. І в 2011 році Білорусь потрапила під санкції ЄС, і буквально чотирьох місяців під санкціями і фінансової підтримки з боку Росії вистачило на те, щоб Білорусь увійшла не тільки в Митний союз, але і в Євразійське економічне співтовариство. Таке вже було в історії", - пояснив експерт.
Байден не буде провокувати Путіна
У відносинах Вашингтона і Москви дуже багато дуже гострих і конфліктних питань, всі з яких навряд чи вдасться охопити на майбутній зустрічі Байдена і Путіна в Швейцарії. Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков вважає, що Байдена цікавлять глобальні проблеми, в тому числі ядерної зброї, Сирії, і проблеми двосторонніх американо-російських відносин. На тлі ціього глобального порядку денного, тема Білорусі можливо і буде звучати, але акцент на ній робитися не буде.
"Те, що Білорусь не буде знаходиться в епіцентрі дискусії, мені видається, цілком очевидним. Тим більше, що на сьогоднішній день формується порядок денний НАТО і ЄС в цілому по Європі, і те, що позиції європейських лідерів чітко визначилися з Білорусі, це теж очевидно. Байден навряд чи буде вносити якусь проблематичність в співробітництво з європейськими партнерами, йдучи на якісь поступки щодо Білорусі. в той же час, Байден розуміє, що для Росії ця тема не просто важлива, а ключова. Тому створювати зайвий трек конфлікту - малоймовірно. Захід не піде на прямий відкритий конфлікт з Росією через Білорусь. Будуть застосовані інші методи, за принципом "Закону Магнітського". Також, судячи з усього, США з ЄС будуть орієнтуватися на підтримку громадянського суспільства Білорусі, при збереженні санкцій проти режиму Лукашенка і їх посилення. Справа в тому, що ситуація з посадкою літака компанії "Ryanair" - це Захід просто промовчати не зможе, тому тут позиція буде чітко позначена. Але те, що вона буде радикальною, і що вона буде визначати порядок денний переговорів Путіна і Байдена, я думаю, що це малоймовірно", - розповів він.
Рука Піднебесної
Синхронно із заявами про фінішній прямій, у вівторок, 1 червня, під Мінськом в Китайсько-білоруському індустріальному парку відкрилася виставка "Белагро-2021", яка традиційно є одним з наймасштабніших подій для агропромислового комплексу Білорусі. У виставці взяли участь понад 350 компаній з 16 країн: Білорусі, Китаю, Росії, Італії, Йорданії, Німеччини, Литви, Нідерландів, Польщі, Франції, Чехії, Великобританії, Сербії, Швеції, Бельгії, Австрії. Головним організатором заходу був Пекін.
Під час десятків тематичних конференцій та семінарів обговорюються питання щодо забезпечення конкурентоспроможності сільгосппродукції, використання земельних ресурсів, розвитку племінного тваринництва, перспективи міжнародного співробітництва Білорусі в сфері виробництва інноваційних технологій в сільському господарстві. У зв'язку з цим, слід виділити роль Китаю, який, незважаючи на всі санкції і міжнародний тиск на режим Лукашенка, по суті, легалізує "бацьку", демонструючи міжнародне співробітництво з Білоруссю з боку різних держав. Таким чином, Піднебесна залишає для Лукашенка "китайський коридор", що дає йому можливість для маневру.
