Туреччина поряд з США і Великобританією залишається важливим партнером України, який не тільки декларує підтримку територіальної цілісності нашої країни, а й надає військово-технічне сприяння нашим Збройним силам. Київ і Анкара налагодили взаємовигідну співпрацю в сфері сучасних озброєнь. Поставки в Україну турецьких бойових безпілотників Bayraktar - важливий політичний жест, основним адресатом якого є Москва. Разом з тим, є низка "червоних ліній", які Анкара намагається не перетинати, аби надмірно не загострювати відносини з росіянами. На що може розраховувати Київ у співпраці з Туреччиною, читайте в матеріалі "Апострофа".
"Морський" безпілотник
Минулого тижня в Збройні сили України надійшов перший турецький безпілотний комплекс Bayraktar TB2. "Перший безпілотний комплекс Bayraktar TB2 для Військово-морських сил поставлений в Україну", - повідомив глава Міноборони Андрій Таран. Керівник оборонного відомства уточнив, що в даний час тривають приймальні випробування комплексу в місці базування.
Безпілотник планують використовувати для спостереження та прикриття узбережжя і акваторій Чорного та Азовського морів. Також в Міністерстві оборони відзначають, що Bayraktar TB2 може бути використаний для ураження надводних і наземних об'єктів супротивника високоточними засобами.
Турецькі ударні БПЛА показали свою ефективність під час боїв в Сирії, Лівії та в Нагірному Карабаху, де вони активно використовувалися. ЗСУ раніше також встигли протестувати можливості нової машини. У квітні поточного року Bayraktar TB2 провів першу наглядову місію на Донбасі.
Як відзначають фахівці, військово-технічне співробітництво Києва та Анкари не обмежується тільки безпілотниками Bayraktar.
"Взаємодія з Туреччиною йде по декількох напрямках. Серед них спільний проект з будівництва корветів для українського флоту та співробітництво в ракетній сфері. Є бажання турецької сторони налагодити спільне виробництво керованих ракет. Також Київ закуповує турецькі тепловізори. Крім цього, ЗСУ оснащуються турецькими цифровими радіостанціями", - розповів "Апострофу" експерт з озброєнь, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
Стратегічна угода
Кабінет міністрів на початку поточного місяця схвалив законопроект про ратифікацію рамкової військової угоди з Туреччиною. Згідно зі статтею 4 міжнародної угоди, співпраця Києва і Анкари у військовій сфері планується розвивати по 21 напрямку. У їх числі військова підготовка, оборонна промисловість, обмін секретною військовою інформацією, миротворчі операції, протидія піратству, а також співробітництво в сфері досліджень, розробок і технологій.
Хоча в тексті йдеться про те, що договір не передбачає проведення спільних бойових дій (крім миротворчих операцій), угода має стратегічне значення для Києва.
Після затвердження Кабміном, законопроект направили до Верховної Ради. Судячи з зацікавленості Офісу президента, проект, швидше за все, без особливих проблем пройде через парламент.
Військова угода була підписана за результатами зустрічі Володимира Зеленського з турецьким колегою Реджепом Ердоганом 16 жовтня 2020 року. Документ підписав міністр оборони України Андрій Таран і міністр національної оборони Туреччини Хулуси Акар. Крім цього, український міністр і голова турецького Держагентства з питань оборонної промисловості Ісмаїл Демір підписали меморандум про наміри в області оборонно-промислових проектів.
Незважаючи на те, що рамкова військова угода з Туреччиною поки ще не стала законом, співпраця двох країні в питаннях оборони і технологій йде повним ходом. Ще в 2019 році "Укрспецекспорт" і турецька компанія Baykar Defence створили спільне підприємство з виробництва високоточної зброї.
Наприкінці минулого місяця стало відомо, що українське підприємство "Мотор-Січ" і турецька компанія Turkish Aerospace Industries підписали угоду на постачання 14 двигунів для бойових вертольотів важкого класу Atak-II. Сама машина знаходиться в стадії розробки. Випробувальні польоти заплановані на 2023 рік, але перші двигуни мають надійти вже в наступному році.
Інтерес турецької сторони, в тому числі, обумовлений тим, що двигуни українського виробництва відмінно себе показали при випробуванні літальних апаратів. Наприклад, турецький безпілотник Akinci (розроблений компанією Bayraktar), оснащений українським двигуном, побив рекорд висоти. БПЛА піднявся на 11594 метрів, що є найвищим показником для літальних апаратів, вироблених в Туреччині.
Підтримка на море
Наступний важливий аспект військово-технічного співробітництва - проект з будівництва серії корветів типу Ada для українського військового флоту. Президент Володимир Зеленський, виступаючи з нагоди дня Військово-морських сил, повідомив, що перше судно вже будується в Туреччині, але добудують корвет в Україні. Перший корвет Київ повинен отримати до кінця 2023 року.
Контракт на будівництво корветів уклали в грудні минулого року, але поки Міноборони не розкриває деталі угоди: ціна, а також озброєння, якими оснастять корвети. Також залишається відкритим питання, наскільки проект співвідноситься зі стратегією розвитку "москитного флоту", в основі якого лежить використання катерів, а не відносно великих корветів. Незважаючи на ці нюанси, важливим для Києва є те, що Туреччина поряд з Великобританією реально зацікавлена в посиленні українського бойового флоту.
Частина спостерігачів вважає, що технічне співробітництво Анкари і Києва у військово-морській сфері стане відповіддю на російські безчинства в українських територіальних водах. На жаль, але оптимізм щодо впливу Туреччини в Чорному морі і її здатності натиснути на окупаційний флот РФ дещо перебільшені.
Формально турецький флот перевершує за кількістю кораблів Чорноморський флот РФ, але основне місце їх базування - Егейське море і Середземне. Саме в цьому регіоні сконцентровані економічні інтереси Анкари, які вона, відповідно до чинної військової стратегії, має намір захищати, зазначив в розмові з "Апострофу" військово-політичний експерт Микола Белесков.
"Туреччина не планує врівноважити РФ в Чорному морі, де у Анкари немає навіть своїх баз. У тому числі, тому США змушені тут робити ставку на Румунію. Турки також відкрито говорять, що безпека Чорноморського басейну - це питання прибережних держав, а не глобальних гравців. Такий підхід в деякому сенсі ближче до позиції РФ, ніж колективного Заходу. Єдине, що в перспективі може змусити Анкару переглянути свою стратегію в регіоні - знаходження в Чорному морі великих запасів газу. Але навіть у разі виявлення покладів вуглеводнів, військово-політичному керівництву Туреччини потрібен буде час для коригування своєї стратегії", - говорить Микола Белесков.
Корабль турецьких ВМС під час навчань "Блакитна Батьківщина-2019"
Кремлівське роздратування
Незважаючи на те, що Анкара поки не має наміру витісняти росіян в акваторії Чорного і Азовського морів, Москва кожного разу нервово реагує на будь-які українсько-турецькі контакти. Основний дратівливий чинник - публічна позиція турецького керівництва з російської окупації Криму, яку Реджеп Ердоган і турецький уряд демонстративно засуджують.
Навесні російський МЗС вибухнув гнівними заявами щодо продажу Києву безпілотників Bayraktar.
"Я відразу скажу, що ми всім відповідальним країнам, з якими спілкуємося, - Туреччина одна з них - настійно рекомендуємо проаналізувати ситуацію, вічні войовничі заяви київського режиму і застерігаємо їх від того, щоб вони підживлювали ці мілітаристські настрої", - заявив глава відомства Сергій Лавров.
Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу у відповідь заперечив: якщо Кремль поставляє ракети сирійському режиму Башара Асада, то чому Анкара не може продавати Києву безпілотники?
У цій бочці меду є своя ложка дьогтю. Так, поставки зброї і підписання військових угод - важливі дії в підтримку України. Разом з тим, на тлі українсько-турецького зближення, у росіян все одно залишається поле для контргри, сказав в бесіді з "Апострофом" політичний експерт, голова Центру сприяння реформам Георгій Чижов.
"Між Москвою і Анкарою виникають розбіжності, але обидва політичних режими (президентів Реджепа Ердогана і Володимира Путіна - "Апостроф") є, в деякому сенсі, братніми. Кремль зацікавлений у взаємодії з Туреччиною на Близькому Сході, в Африці та в Закавказзі. Володимир Путін не може запропонувати американцям жодних "розмінів" навколо України, а ось з Туреччиною такий варіант за певних обставин можливий", - зазначив Георгій Чижов.
У цьому контексті завдання Києва виглядає вельми непростим - зацікавити Анкару в своїй безумовній цінності і важливості під час ведення своєї геополітичної гри. В іншому випадку в будь-який момент Ердоган зможе домовитися про Україну з Кремлем за нашою спиною.
