Сьогодні, 14 лютого, канцлер Німеччини Олаф Шольц відвідав Київ та зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським на інформаційній паніці з приводу можливого вторгнення РФ в Україну. Цікаво, що завтра Шольц відвідає Москву, де зустрінеться з Володимиром Путіним. Але на відміну від свого французького колеги Еммануеля Макрона, німецький політик насамперед відвідав Київ. Втім, що в цьому випадку успіхи переговорів виявилися сумнівними. Єдине – Франція виявилася набагато щедрішою за німців. Останні нададуть Україні кредит на 150 млн. євро. Про те, що означав візит німецького канцлера в Україну, і чого слід очікувати надалі "Апострофу", розповів експерт "Українського інституту майбутнього" Ілія Куса.
У певному сенсі вся ця ситуація останніх трьох місяців – це "замануха". У тому сенсі, що Україну схиляють до поступок у рамках "Мінська-2". Тут, звичайно ж, дуже важлива позиція України, бо імплементація Мінських угод — це дуже токсична та гостра тема в Україні. І багато залежить від того, яким чином український уряд і команда Зеленського це робитимуть.
У принципі, вся ця історія спочатку була про те, як схилити Україну до Мінська, але так, щоб це було прийнятно для всіх, у тому числі для Зеленського. Мабуть, за результатами переговорів із Шольцем, президент України якісь речі обговорював, і судячи з заяв, навіть готовий далі їх обговорювати та виносити на обговорення. Зрозуміло, що "Мінськ-2" – це компроміс, а компроміс означає поступки.
Загалом усе крутилося навколо Мінська. Тому порядок денний зустрічі Шольца та Зеленського здавався трохи вузьким. Наприклад, мало обговорювалися німецько-українські відносини, було багато про Україну, Мінські угоди та Донбас. І я думаю, що в цьому вся сутність місії Шольца. Вона в принципі не відрізняється від місії Макрона, але на відміну від Макрона, в основі мотивації Шольца приїхати в Україну не були вибори. Тобто Макрон мав чіткий передвиборчий вояж, бо в нього навесні вибори, і треба було показати себе і якось перехопити ініціативу у свої руки. У Шольца цей візит був безликішим, тобто тут була просто спроба донести нам, що можна зробити, почути українську позицію і повезти її до Москви.
Ми ще спостерігатимемо за тим, що говоритимуть у Москві, і від цього вже залежатиме наскільки те, що сказав Зеленський Шольцу буде прийнятним для Путіна. І з цього виходитимуть при ухваленні фінальних рішень.
Варто розуміти, що врегулювання конфлікту – на користь Німеччини, як і всього Євросоюзу. Тому що, якщо їм вдасться вирішити це питання за допомогою Мінська чи іншим способом, то для Європи це великий плюс. У такому разі це зняло б велику напруженість біля їхніх кордонів, дозволило б розблокувати торговельно-економічні відносини як з Україною, так і з Росією, повернути доступ на ринки. Тобто для Німеччини саме собою врегулювання – в їхніх інтересах.
Тому я проводжу різницю між візитом Шольца та Макроном. Тому що у Макрона крім інтересу врегулювати конфлікт, як на мене, був дуже чіткий особистий мотив: тобто приїхати і спробувати пограти в персональну дипломатію перед виборами. А Шольц, як на мене, тут більше виступає від імені ЄС, ніж навіть від себе.
