У четвер, 2 червня, посли країн ЄС узгодили шостий пакет санкцій проти Росії, однак через позицію Угорщини окрім відмови від повноцінного нафтового ембарго із санкційного списку виключили Патріарха РПЦ Кирила. Про те, на чому зіграв Будапешт, замовивши слово за голову РПЦ, що за це отримає Орбан і чи зможе ЄС поставити проросійську угорську владу в стійло, "Апострофу" розповів політичний експерт Євген Магда.
Парадокс полягає в тому, що угорське законодавство передбачає захист близько 14 національних меншин, у тому числі і української. Тобто в Угорщині захищають і надають можливості для розвитку і ромам, і українцям, і хорватам, і русинам, наприклад. Тобто це є елементом їх внутрішньої політики. Тому можна сказати, що угорці діють у відповідності до власного законодавства. Що ж стосується захисту пана Гундяєва, у виконанні офіційного Будапешта, то угорці надають послугу, яка не може бути офіційно оплачена, але яка очевидно знаходить свою реалізацію в російсько-угорських відносинах. Тому що у даному випадку Гундяєв — це не просто предстоятель РПЦ, а людина із значним впливом, яка вмонтована в російську систему влади і зрозуміло. що коли на його захист виступають і Марія Захарова, і інші, то це має відповідні передумови.
Як на мене, Європейському союзу буде важко щось зробити проти Будапешта, з тієї простої причини, що виключити Угорщину зі складу Європейського Союзу по-перше було б безпрецедентним кроком. По-друге це створило б суттєву кризу, і якщо Польща зараз посварилася в контексті українського питання, то наприклад президент Хорватії може цілком підтримати Угорщину, і після Брекзіту, будь-який "екзіт" буде грати не на користь ЄС. Тому я думаю що ЄС буде з одного боку гладити Угорщину по голові, доки не сформулює механізм фінансових санкцій проти неї, тобто буде максимально обмежувати гроші, які передаються з загальноєвропейського фінансового "казана" на потреби Угорщини, а з другого - ЄС буде шукати якісь інші можливості (варто зазначити, що заступник глави Європарламенту Катаріна Барлі закликала позбавити Угорщину права голосу в ЄС, - "Апостроф").
Але, знову ж таки, Орбан тільки переобрався, тобто виходить, що чотири роки треба чекати, і на жаль для нас, поки що він виглядає непотоплюваним. Тому угорський прецедент для ЄС є з одного боку дуже повчальним, а з іншого боку це казка про згаяний Україною час. Тобто якби Україна здійснювала б реформи хоча б такі, які свого часу здійснювала Угорщина (до уряду Орбана), тоді б була зовсім інша ситуація. Але зараз уявити що заради підтримки України ЄС когось зі своїх членів настільки сильно дискримінує, що почнуться відцентрові тенденції - в Брюсселі не дадуть над цим реально думати. Тому, на жаль, подібна ситуація буде зберігатися і далі.
Що ж стосується ефективності прийнятого шостого пакета санкцій ЄС, то нам потрібно позбавитися ілюзій, що санкціями можна повністю економічно задушити Росію. Так само потрібно позбавитися ілюзій стосовного того, що заморожені кошти будуть легко і одразу передані Україні. Тобто санкції — це, в першу чергу, елемент політичного обмеження. Свого роду це "мазохізм із політичним підтекстом" у виконанні Європейського союзу, тобто ЄС демонструє, що він теж страждає, оскільки Брюссель обмежує свої відносини із Росією, показуючи свою солідарність із Україною.
Але не варто забувати що зростає ціна енергоресурсів і продуктів харчування, і очевидно що 7-й пакет санкцій ЄС буде сильно залежати від внутрішньої ситуації і соціальної стабільності всередині держав ЄС, і насамперед- у найбідніших з них. Наприклад середземноморські країни готуються до повторення кризи з біженцями 2015 року, і відповідно, і реагувати на це будуть по-іншому. Я б порівняв санкції із маятником, де амплітуда його коливання зменшується, але повністю зупинити цей маятник ЄС не може, тому що тоді він розпишеться у власній неспроможності якось взагалі впливати на Росію.
