В адміністрації американського президента Дональда Трампа впритул підійшли до вирішення українсько-російського конфлікту. Заяви американських посадовців, наприклад, що Україна має заплатити за раніше надану допомогу, що має поступитися амбіціями стати членом НАТО, має забути про повернення до кордонів станом на 2014 рік - у той час, як до Росії ніяких вимог не висувається - все це наводить українців на песимістичні думки про майбутнє. Здається, що і Європа поки не готова розігнати темні хмари над Україною та собою. “Апостроф” поспілкувався із головою комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександром Мережком про логіку дій Дональда Трампа, гарантії безпеки, які здатні убезпечити нас від повторної збройної агресії Росії та про перспективи перемовин про мир на цьому етапі.
- Пане Олександре, як розуміти інтерес Трампа до наших рідкісноземів? Угода - це спроба змусити нас платити за грантову допомогу, надану колишнім президентом Джо Байденом, чи бажання пояснити виборцю виділення майбутньої допомоги Україні?
- Я вважаю, що Трамп - не є наївною людиною. Він дуже добре розуміє, що зараз нереально видобувати корисні копалини на території України, під час війни. Але він хоче підкреслити перед своїми виборцями різницю між собою і своїм гаслом America First, “Америка понад усе” та адміністрацією Байдена. Тобто він хоче створити медійний контраст: ось бачите, адміністрація Байдена надавала допомогу Україні безумовно, а я керуюсь інтересами Америки, я хочу мати якийсь зиск із цього. Тобто це політичний крок, на мою думку. Але для нас тут є певний плюс: було б набагато гірше, якби Трамп не цікавився цим питанням.
Нам треба донести, що ми за взаємовигідну співпрацю, ми вітаємо американських інвесторів, але все це має відбуватися в контексті нашої правової системи. Нагадаю, стаття 13 Конституції говорить, що надра України належать народу України.
- Ця угода може розглядатися як гарантія безпеки?
- Це ключове питання. Наскільки я розумію, президент не підписав, тому що не побачив там надійних гарантій безпеки. Тобто знов-таки: це нормальний бізнес, Трамп як бізнесмен хоче щось за щось, але треба пам'ятати - це здається, що допомога безоплатна. Насправді це так не є. Бо, по-перше, це питання безпеки не тільки України, а й Європи. І якщо Росія порушує її, це впливає на економічний стан Європи, на глобальну економіку й, врешті-решт, на економіку США. По-друге, який механізм допомоги, яку Сполучені Штати надають? Американська армія, Пентагон віддають зброю, а взамін отримують більш сучасну. Тобто для Пентагону, США це не є невигідно. Тобто це win-win. Тож, навіть з економічної точки зору не можна сказати, що це благодійність. Але для нас важливий політичний момент: дійсно ми готові на взаємовигідну розробку корисних копалин, проте давайте спочатку вирішимо питання безпеки - виженемо російські війська з території, де знаходяться корисні копалини в тому числі, деокупуємо цю територію, створимо умови для нормального бізнесу.
- Що відбувається у Саудівській Аравії: туди вирушає делегації США та РФ. Чому немає України?
- Тут проблеми немає. Це офіційна поїздка президента - вона планувалася за місяць чи більше. Те, що американці приїхали в той самий час - це скоріше збіг. Або американці якось запланували. Але в будь-якому разі американці мають багато двосторонніх питань, пов’язаних з Росією, з якою завжди підтримували контакти. Принаймні, раніше це була ядерна програма Ірану, питання Сирії, Північної Кореї і т.д. Ми не можемо їм заборонили вести дипломатію, у них є свої треки. Нас хвилює інше - щоб не приймалися рішення за нашою спиною, які впливають на нашу долю.
- На подібній зустрічі такі рішення можуть бути?
- Тут не можуть бути. Уявімо, що є політична, негласна угода між США та РФ. В сучасному світі немає нічого таємного, що б не стало явним. Про це буде відомо й буде дуже негативна реакція з боку Європи, американського суспільства, опозиції, демократів. Тобто це не вигідно. І головне - навіть якщо така угода буде, нав’язати її Україні неможливо. Наводжу як приклад - Революція Гідності, коли приїхали європейці, хотіли теж якусь угоду з Януковичем, а українське суспільство сказало: “ні”. З нашою армією, народом не можливо нав’язати будь-яку угоду. Тож США навіть немає сенсу вести якісь такі перемовини, щоб укласти невигідну для нас угоду.
Взагалі не бачу перспективи в цих перемовинах з однієї простої причини: щоб досягти результату, треба, щоб було щось спільне, якийсь консенсус. А його тут за визначенням не може бути між Україною та Росією. Тому що цілі протилежні: Росія хоче нас знищити, а ми цього не хочемо, ми хочемо вижити.
- Чому Кіт Келлог не є учасником американської делегації на зустрічі з росіянами в Саудівській Аравії? Він же має посаду спеціального представника з питань України та Росії…
- Не дуже зрозуміла для мене ситуація. Спочатку його позиціонували як перемовника, фахівця з [питань] України, Росії. Потім концепція в адміністрації Трампа змінилась - та людина, яка займалась Близьким Сходом (Стів Віткофф - ред.), почала… Це нормально, бо президент дає завдання, і можливо, в тій ситуації це разове завдання. А Келлог залишається таким треком переговорним з Україною. Це право Трампа - визначати, кому давати таке доручення. Келлог приїде в Україну 20-го…
- Які сподівання на цю зустріч?
- У мене сподівань немає. Тому що суперечливі заяви представників Трампа на Мюнхенській конференції, і вони самі не знають, що робити, у них немає плану. З одного боку політика правильна - те, що ми сприймаємо як компліменти на рахунок Путіна, це намагання Трампа залучити Путіна в процес перемовин. Можливо, це якась дипломатична або політична пастка… Коли вони побачать ультиматуми, вимоги про капітуляцію з боку Путіна, всім стане очевидно, що Росія не зацікавлена.
Про гарантії безпеки
- Чи дійсно, на Вашу думку, Трамп готовий зменшити геополітичний вплив США, коли заявляє, що Європа має себе захищати сама?
- Він, можливо, не до кінця розуміє, що альянси, які створили за всю історію Сполучені Штати, насамперед НАТО, - це величезний геополітичний та економічний assets - цінність. Трамп є бізнесменом. Він дивиться: у США величезний національний борг (34 трлн доларів - ред.) і кажуть, що кожні сто днів він збільшується на 1 трлн. Треба наводити лад. Для нього, як для людини з економічним мисленням, безпека - це service, послуга. США - головний провайдер цієї послуги. Питання: ми надаємо європейцям цю послугу, захищаємо їх, чому ми ще маємо за це платити? Він мислить так. Це відрізняється від мислення в категоріях геополітики.
- Виборець це підтримає?
- Це дуже важлива річ, так. Його обрали виборці, тому що дійсно є цей рух MAGA (від "Make America Great Again", його прихильники вважають, що велич Америки можна повернути протекціонізмом, антиімміграційними заходами тощо - ред.). Якщо ми хочемо щось змінити, треба не тільки комунікувати з Трампом, хоч це надзвичайно важливо теж, а треба звертатись до його виборців, переконувати їх. Вони мислять так, що мій добробут - це має турбувати державу більше, зовнішня політика має бути підпорядкована моїм особистим економічним інтересам. Треба пояснювати їм, що допомога Україні - це вигідно, що це робить Америку Great Again. Тут важлива народна дипломатія, не тільки парламентська.
- Європа вже почула, що від неї чекають більшої підтримки для України. Але заяви від деяких країн пригнічують: у Німеччині кажуть, що не направлять свої війська без участі США, У Польщі заявили, що їхнє завдання - захищати східний фланг Альянсу, тобто свою власну територію. Невже Європа зовсім не готова активізуватися?
- Це ж виборці, це ж демократії. Ніхто не хоче ризикувати. Якби країна Європи до нас звернулася, теж була б дискусія. Всі розуміють, що це ризик. Путін не зупиниться, він може вбивати. Тут йдеться про психологію стримування. Коли ми розглядаємо різні варіанти безпекових гарантій, маємо дивитися, що дійсно може стримати Путіна. Чи боїться він військ з Польщі, Франції, Німеччини? Не думаю. А ось китайських може боятись. Він боїться двох країн: США та Китай. Інші він не сприймає як рівні собі. Він живе стереотипами Холодної війни, коли було три великі держави - США, СРСР та Китай і відбувалася гра між ними. Але насправді РФ випала з цієї категорії. Один з головних результатів цієї війни - Росія перестала бути великою державою. Бо частина її території знаходиться під контролем іноземних військ (наших), бо за три роки повномасштабної агресії не спромоглась окупувати навіть ті території, які в конституції…
- Чи можна сподіватися на миротворчий контингент з КНР?
- Теоретично так, практично - ні. Бо для Китаю України не існує. Там розглядають Україну як американських проксі. Для них цікава Росія, бо там величезні ресурси, бо РФ для них стратегічний партнер, тому вони не будуть робити чогось такого, що йде всупереч інтересам РФ.
- Що ж може бути гарантією безпеки - не НАТО, бо США проти, ядерна зброя - теж ні, то може таки армія Європи?
- Ядерна зброя - це для нас, до речі, важливий аргумент. Ми віддали ядерну зброю, тож США повинні нас захищати. “Ви ж далеко!” - кажуть. Ні, вибачте, ми під тиском адміністрації Клінтона віддали ядерну зброю і сприймаємо Будапештський меморандум як обіцянку, що ви нас захищатимете. Тому ви маєте такий морально-політичний обов’язок перед нами. Це не про текст, там нічого про це немає.
Гарантії? НАТО. Що в свідомості Путіна є гарантією безпеки для України - ось ключове питання. А це тільки НАТО. Невирішальною, ненадійною гарантією є вступ України в ЄС. Фінляндія була членом ЄС, але не НАТО, і Росія не ризикувала напасти. Бо розуміла, що країни ЄС будуть змушені захищати. Там на стадії зародку є цікава річ - спільна зовнішня і оборонна політика. Для нас це питання безпеки - вступ в ЄС. Як тільки ми це зробимо, треба розвивати цю спільну оборонну політику. Можливо, ініціювати створення армії. Тобто створювати НАТО в межах ЄС.
Про те, чи все пропало
- Можна очікувати, що після виборів у Німеччині ми отримаємо сильного союзника?
- До повномасштабного вторгнення трошки спілкувався з Мерцем (голова партії Християнсько-демократичний союз - ред.). Тоді він був тіньовим канцлером, тобто в опозиції. Він вразив мене дуже приємно як людина, яка все розуміє, яка твердо на боці України. Зрозуміло, що він насамперед керується німецькими інтересами, але він розуміє важливість України для Німеччини, Європи, він за розвиток відносин в рамках НАТО, зі США. Це політика Конрада Аденауера. Я розраховую на нього. Думаю, наші позиції посиляться в Німеччині. Важливо, щоб там багато не набрали “друзі” Путіна, щоб не підривали.
- Узагальнюючи, ви згодні з думкою, що Україну зливають?
- Напередодні повномасштабного вторгнення один з моїх колег запитав: “А що, наші союзники злили нас?”. На той момент у мене не було відповіді, хоч я сказав, звісно, ні. У нас є друзі - країни Балтії, вони ніколи нас не зрадять, бо це прифронтові держави, Польща, це Норвегія, Данія, Швеція. І в США у нас дуже багато друзів - і республіканців, і демократів. Вони розуміють політичні, економічні, репутаційні наслідки для США та світу. Для мене це також питання міжнародного права: якщо агресора винагороджують за злочини, це руйнує всю систему глобальної безпеки, що небезпечно з точки зору нерозповсюдження ядерної зброї. Якщо Україна програє, я в це не вірю, але якщо уявити, то інші країни зрозуміють, що не можна покладатись на альянси, треба створювати свою ядерну зброю. А це крок до ядерної війни, небезпека розповсюдження ядерної зброї виникає. Тому агресора треба покарати як урок всім наступним агресорам.
- Насамкінець - ви ще не жалкуєте, що номінували Трампа на Нобелівську премію миру?
- Поки що ні. Я сподіваюсь. По-перше, це за реальні дії - він надав нам Джавеліни. Це був перший президент, який надав летальну зброю, це нам допомогло. По-друге, це заохочення продовжувати в тому ж дусі. Якісь кроки він робить, які я не дуже розумію, з якимись не погоджуюсь, але у мене є надія. Треба, щоб він мав позитивні асоціації з Україною. Тому це заохочення, щоб він продовжив підтримувати Україну.
