У березні цього року президент України Володимир Зеленський своїм указом затвердив рамковий документ "Стратегія деокупації і реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь". "Життя" в неї повинен був вдихнути український уряд, розробивши відповідний план заходів. І в останні дні вересня Кабмін затвердив цей план. Які конкретно кроки влада збирається робити для деокупації півострова - з'ясовував "Апостроф".
Від захисту прав до оборони
План заходів щодо деокупації Криму в Кабміні розділили на 10 основних напрямків: захист прав і свобод, правовий захист громадян та юросіб, які постраждали в результаті анексії, економічна політика, соціальна та гуманітарна політика, екологія, інформаційна політика, зміцнення національної стійкості, міжнародне співробітництво, оборона і безпека, модернізація законодавства.
Захист прав і свобод. Оскільки на території Криму українські органи влади не можуть здійснювати своїх повноважень, то механізм захисту прав і свобод українських громадян в Кабміні бачать тільки через моніторинг та документування фактів порушення прав людини на півострові. Для цих цілей навіть планується створити "Український національний центр побудови миру". Задокументовані факти держава направлятиме до Міжнародного кримінального суду і паралельно ініціюватиме санкції проти людей, відповідальних за порушення прав людини.
Правовий захист. Тут влада планує підрахувати збитки від анексії Криму як для держави, так і для громадян. Також Кабмін залучатиме абітурієнтів з півострова для навчання на материковій Україні.
Економіка. У цьому блоці влада націлена синхронізувати національні санкції за анексію Криму з санкціями міжнародних партнерів і залучати інвестиції в південні регіони країни, які межують з окупованими територіями, наприклад, для ремонту і будівництва доріг у Херсонській області.
Соціальна і гуманітарна політика. Тут Кабмін планує забезпечувати житлом переселенців з Криму за рахунок коштів міжнародних донорів, спростити процедуру надходження абітурієнтів з Криму до вузів материкової України, а також створити умови для санаторно-курортного лікування дітей з окупації. Також уряд створить онлайн-сервіс для вивчення кримськотатарської мови. Громадяни на окупованих територіях зможуть укладати декларації з сімейними лікарями Херсонської області і брати участь у державній програмі "Доступні ліки".
Екологія. Уряд має намір сконцентрувати зусилля на створенні геоінформаційної системи моніторингу і прогнозування екологічних проблем на тимчасово окупованих територіях. Що стосується подачі води до Криму, то тут позиція незмінна - ніякої води до моменту деокупації. Але! Кабмін планує розробити проектну документацію з будівництва гідротехнічних споруд на Північно-Кримському каналі. Правда, в експлуатацію ці споруди будуть введені лиш після деокупації.
Інформаційна політика. Головне завдання цього блоку - донесення достовірної інформації жителям в окупації про Україну і протидія дезінформації. Для досягнення цих цілей уряд має намір встановлювати спецобладнання на вишках телерадіомовлення в районах, прилеглих до окупованих територій. Також держава підтримуватиме ЗМІ, орієнтовані на жителів Криму. Ну і, звичайно ж, підтримуватиме державний телеканал "Дім". Буде створено "Віртуальний музей російської агресії" і наповнення його контентом.
Зміцнення національної стійкості. Тут без особливого креативу: вшанування пам'яті уродженців Криму, які боролися за територіальну цілісність України і організація національних наукових досліджень для обговорення питань постконфліктного врегулювання і реінтеграції.
Міжнародне співробітництво. У теорії, цей блок повинен бути одним з найголовніших в питаннях деокупації, адже дипломатія - єдиний реальний інструмент повернення Криму. Тут держава планує розвивати існуючу Кримську платформу і запустити новий щорічний форум з питань безпеки Азово-Чорноморського та Середземноморського регіонів. Також щороку Україна, згідно з планом, ініціюватиме резолюції Генасамблеї ООН з проблем мілітаризації півострова і "кричатиме" на всіх існуючих міжнародних майданчиках про анексію.
Оборона і безпека. У цьому блоці уряд має намір розробити стратегічні документи у сфері морської безпеки та написати законопроект "про особливості функціонування держави в разі оголошення стану війни", з огляду на досвід НАТО та ЄС. Крім того, будуть вживатися заходи щодо підвищення обороноздатності України в приморських областях: Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій.
Модернізація законодавства. Уже в наступному році уряд направить до парламенту законопроект, яким зніме відповідальність з громадян на окупованій території за проживання без українського паспорта або з простроченим документом. "Потужний" крок, враховуючи, що максимальний штраф за такий адмінпроступок - 51 гривня. Також Кабмін має намір спростити режим в'їзду-виїзду на півострів для журналістів, адвокатів і правозахисників.
Верховна Рада
Без національної автономії
Нагадаємо, що в 2018 році уряд уже схвалював схожий документ з реінтеграції Криму. Але, судячи з того, що півострів досі залишається окупованим, план не спрацював.
З іншого боку, було б наївно сподіватися, що лише документи, стратегії і плани, ухвалені в Україні, здатні реально вплинути на політику Кремля щодо Криму. Але! Постійно "підігрівати" міжнародний порядок кримського питання України, безумовно, необхідно. Хоча б для того, щоб Росія не відчувала себе комфортно і перебувала під санкціями за окупацію півострова.
"На жаль, план радше декларативний, - каже "Апострофу" член парламентського комітету з питань деокупації і реінтеграції тимчасово окупованих територій Ахтем Чийгоз. - Та й сама стратегія рамкова. Під час її обговорення Мустафа Джемілєв і Рефат Чубаров (лідери кримськотатарського національного руху, - "Апостроф") висловили свої пропозиції щодо зміни статусу автономії в контексті реалізації прав кримськотатарського народу".
Йдеться про те, щоб змінити статус Криму з "Автономної Республіки Крим", як зараз записано в Конституції, на "Кримськотатарську автономію у складі України".
Що дає така зміна назви? У Декларації ООН від 2007 року "Про права корінних народів" зазначено, що "корінні народи при здійсненні своїх прав на самовизначення, мають право на автономію".
"А це один з ключових моментів в питанні деокупації Криму та суб'єктності кримськотатарського народу. Міжнародне право спирається на основний фактор корінного, державотворчого народу. І було б логічно зробити це інструментом тиску на Росію і важливим фактором в питанні деокупації. Це відповідає міжнародному праву. При обговоренні стратегії було сказано, що Кабміном буде відпрацьовано це питання і включено в план реалізації. Але, як ми бачимо, в плані цього немає", - нарікає Чийгоз.
Ні грошей, ні відповідальності
Крім стратегічного прорахунку, за словами експертів, план уряду має і тактичні недоліки.
"Прописати правила залучення інвестицій на прифронтових територіях потрібно було більш конкретно", - додає Чийгоз.
"У деяких пунктах плану суть завдань визначена не до кінця. Наприклад, "продовжити надалі сприяти"... Ну як можна виміряти, чи "сприяє" міністерство освіти і науки вступу абітурієнтів до вищих навчальних закладів України або не сприяє? Це складно. А якщо виміряти складно, то неможливо і виконати. І сумнівним видається сенс виконання таких заходів", - пояснює "Апострофу" голова "Регіонального центру прав людини" Сергій Мокренюк.
До речі, про виконання плану. Це слабке місце всіх стратегій і документів такого роду.
"Є два великих виклику в контексті цього плану. По-перше, в 2018 році вже був затверджений план з деокупації і реінтеграції Криму, але в тому плані була та ж сама проблема, яка нікуди не зникла і в нинішньому: не було жодного бюджетного фінансування, виділеного спеціально для реалізації плану", - пояснює "Апострофу" юрист-міжнародник, колишній постійний представник президента України в Криму Борис Бабин.
Візьмемо для прикладу Стратегію інтеграції ромів, яку уряд затвердив у серпні. Цей документ можна критикувати або хвалити... Але! Грошей на його реалізацію в бюджеті не знайшли.
Ні, формально, звичайно, Кабмін передбачив гроші на деокупацію і реінтеграцію "за рахунок і в межах видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах".
"Але це класичний бюрократичний підхід, - запевняє Бабин. - І проблема тут в тому, що якщо у вас немає окремого фінансування, то ніхто все не кине і не побіжить виконувати цей план. А як тільки з'являється хоч якесь спеціальне бюджетне фінансування, відразу ж виникає контроль: а на що були витрачені ці гроші. І органи влади вже повинні будуть щось робити".
Крім того, за словами Бабина, в плані уряду фактично не передбачені механізми його виконання та відповідальності за невиконання.
"Там є загальний механізм: Мінреінтеграціі збирає інформацію про виконання плану і надсилає в Кабмін. А що буде, якщо план не буде виконуватись? Або Мінреінтеграціі приховає стан виконання плану? Або ще один варіант: Мінреінтеграціі взагалі нікому ні про що не звітуватиме. Тому тут виникає питання політичного і юридичного контролю, адже в суді довести, що хтось винен у невиконанні конкретних пунктів плану буде складно. Кожне відомство перекидатиме відповідальність одне на одного", - резюмував Борис Бабин.
