Днями Кабмін синхронно з президентом затвердив основні показники державного оборонного замовлення на 2017-2019 роки. Вперше оборонне замовлення було сплановано на три роки вперед, а його фінансовий фундамент в порівнянні з 2016 роком збільшився. Принаймні так кажуть у владі. Скільки грошей буде витрачено на озброєння силовиків у цьому році, і куди вони підуть розбирався "Апостроф".
Скільки та куди
Відразу варто відзначити, що держоборонзамовлення 2017 року — це закритий документ, а його зміст є державною таємницею. Однак завісу секретності відкрив сам президент, повідомивши, що в 2017 на розробку і закупівлю нового озброєння для ЗСУ з бюджету буде виділено 9 мільярдів гривень. "Оборонне замовлення більше, ніж скромне, у вимірі світових цін і в порівнянні з витратами агресора. Але досить відчутне для українського бюджету і для українських платників податків", — підкреслив Петро Порошенко. Дійсно, оборонзамовлення РФ набагато масштабніше і, за словами заступника голови Міноборони Росії, у 2017 році воно становить 1,4 трильйона рублів, що дорівнює 580 млрд гривень.
Щоб зрозуміти 9 мільярдів гривень на озброєння це багато чи мало, слід звернутися до показників бюджету України на 2017 рік. На весь силовий блок в цьому році Рада виділила 133 мільярдів гривень. За словами спікера ВР Андрія Парубія, це на 5,9 мільярда більше, ніж в 2016 році. З них 64 мільярди отримала армія і тільки сьома частина цих грошей піде на озброєння. У минулому році на ЗСУ було виділено 55,5 мільярдів з них на переозброєння було закладено 7,1 мільярда гривень. Виходить, що сума дійсно збільшилась, але з урахуванням інфляції і зростання курсу долара, залишилася на тому ж рівні. Як будуть виконуватися ці показники оборонного бюджету питання інше. Наприклад, в "Укроборонпромі" за підсумками 2016 року повідомили, що підприємства концерну недоотримали фінансування на суму понад 1 мільярд гривень.
На що саме підуть ці гроші розповіли в РНБО. Це сучасні ракетні та артилерійські системи, броньовані ракетні катери, безпілотники, бронетанкова техніка, засоби радіоелектронної боротьби і радіолокації, сучасні засоби зв'язку та управління, комплекси розвідки для артилерійських підрозділів, засоби спостереження, прицілювання і нічного бачення. Крім того, планується модернізація літаків, вертольотів та іншої військової техніки. В "Укроборонпромі" вже відрапортували, що почали виробництво, ремонт і модернізацію 600 одиниць військової техніки для ЗСУ під держгарантії. Крім того, на Львівському бронетанковому заводі вже почали виробництво нової партії бронемашин "Дозор-Б" для української армії.
Експерти, опитані "Апострофом", визнають, що 9 мільярдів гривень на нову техніку це мізерна сума для країни, що воює. "Ну що таке 9 мільярдів? Це "Укроборонпрому" тільки на зарплату вистачить. Крім того, у нас немає державної програми переозброєння армії, відповідно немає перспектив розвитку озброєння. Оборонзамовлення — перманентний документ, в якому зразки озброєння обчислюються одиницями, максимум десятками. Наприклад, якщо ми приймаємо на озброєння БТР-3 або БТР-4, то мінімум рік потрібно переозброювати хоча б одну бригаду, а це 100-150 машин, а ми замовляємо 10 машин на рік. Це навіть не заповнює втрати від зносу техніки, не кажучи вже про бойові дії. Ми зібрали 250 тисяч особового складу, але до сих пір не можемо його укомплектувати", — розповів "Апострофу" військовий експерт Олег Жданов.
Крім того, далеко не факт, що всі 9 мільярдів підуть саме на нову техніку, як заявляють в РНБО. "Головне питання полягає в тому, яку частину з цих грошей спрямують на нові розробки і впровадження найсучасніших технологічних рішень в ЗСУ. А у нас на відміну від армій інших країн навіть немає посад на рівні заступників міністра, які б відповідали за інновації і технології", — пояснює "Апострофу" екс-заступник міністра оборони адмірал Ігор Кабаненко.
Те, що ЗСУ вигідніше модернізувати стару техніку, ніж купувати нову, визнає навіть президент. "У нас стає вибір: або один "Оплот", або десять глибоко модернізованих і капітально відремонтованих Т-64 або Т-80. Причому "Оплот" будується мінімум за 18 місяців, а цикл глибокої модернізації Т-80 становить 2,5 місяця. Таким чином, у нас виникає питання чи танкова рота в повному складі, або один танк", — заявляв ще в січні Петро Порошенко.
Але було б ще що модернізувати і ремонтувати. "2017 рік складний тим, що у нас практично вичерпані можливості використання старої техніки з арсеналів і баз, а нові зразки не стали на серійне виробництво. Наприклад, БТР-4 і БТР-3 найбільш серійні зразки, але і то їх виробництво з точки зору потужності не дозволяє задовольняти потреби Генштабу", — додає "Апостроф" військовий експерт, директор інформаційно-консалтингової компанії Defence Express Сергій Згурець.
В експертному середовищі відзначають, що пріоритети держоборонзамовлення необхідно було б змістити з важкої техніки в сторону розробки сучасних засобів зв'язку в ЗСУ. "Першочергове на сьогоднішній день — це система управління. Потрібно забезпечити ЗСУ тими засобами зв'язку, які забезпечать постійний зв'язок в умовах бойової обстановки. Чим стабільніше управління армією, тим більше шансів успішно виконати бойове завдання, а танки і гармати я б поставив на друге місце", — говорить Олег Жданов.
Але все знову впирається у фінансування. "У нас 28 бригад різного типу. Для того, щоб здійснити переоснащення однієї бригади сучасними системами зв'язку, потрібно 1 мільярд гривень. Відповідно якщо ми хочемо всі бригади одночасно привести до нормальної керованості, нам потрібно мінімум 28 мільярдів гривень, а це половина всього бюджету Міноборони", — підкреслив Сергій Згурець.
Без таємниць
В умовах суворо обмежене фінансування, коли номінальні бюджети армії ростуть, а реальне фінансування залишається на колишньому рівні, Україні необхідно шукати інші способи підвищення обороноздатності. "Ми досі не відповіли на головне питання — в якому вигляді ми хочемо мати ЗСУ? Яку чисельності повинна армія і яке її оснащення? Коли ми відповімо собі на це питання, тоді буде написана програма. Тоді ми оцінюємо, що ми хочемо і що ми можемо собі дозволити. Для різниці між "хочемо" і "можемо" держава повинна прийняти рішення: або ми беремо кредити, або пишемо довгострокову програму від того що є до того що необхідно, — додає Жданов. — Залишається ще один варіант: ми повинні нарешті знайти систему колективної безпеки, наприклад, НАТО. А можна розглянути і ідею балтійсько-чорноморського союзу і створення в межах цього союзу єдиної системи колективної безпеки. Тим більше, що спільну польсько-українсько-литовську бригаду ми вже створили як основу для цього військового союзу".
Середньострокове планування держоборонзамовлення, яке вперше вирішили впровадити президент і РНБО, в цілому експерти оцінюють, як крок вперед. "Це пов'язано з тим, що в минулому і позаминулому році фінансові ресурси виділялися під ті чи інші проекти тільки під кінець року і підприємства в кінці року починали метушитися, щоб виконати те або інше замовлення, а це було не завжди можливо. Наприклад, цикл виробництва танків становить півтора року. В результаті річне оборонзамовлення виконується протягом 5-6 місяців. У нас є підприємства, які не виконали замовлення минулого року. Їх перенесли на цей рік і фактично підприємства в цьому році будуть виконувати вже два оборонзамовлення одночасно", — запевняє Сергій Згурець.
Однак важливий момент, на якому наполягають в експертному середовищі це зняття грифу секретності з документу про держоборонзамовлення. З одного боку, в умовах війни приховувати потреби армії більш ніж логічно, але з іншого — завіса таємниці створює істотне поле для корупції.
"Розсекречення документа створить базис для більшої відповідальності всіх учасників, щоб відразу було зрозуміло яка техніка потрібна, поставляється вона і якщо немає, то з якої причини, хто купує ті чи інші зразки і, хто їх виробляє. Це дозволить експертному середовищі та приватним компаніям забезпечити рівні умови для контролю і конкуренції, — каже Сергій Згурець. — Засекречування оборонзамовлення обороноздатності країни не допомагає. Можна залишити закритими тільки замовлення на високоточні засоби ураження, РЕБ та інші речі. Десь 10% держоборонзамовлення особливо чутливі напрямки потрібно засекретити, а все інше має бути відкрито. Є ризики, коли приховування держоборонзамовлення сприяє просуванню лобістських проектів і техніки, яка не зовсім відповідає потребам ЗСУ та з точки зору конкуренції може бути заміщена іншими зразками українського виробництва".
