У неділю, 27 травня, православні та греко-католики святкують День Святої Трійці. Протоієрей АНДРІЙ ДУДЧЕНКО розповів "Апострофу", що означає це свято, яких традицій прийнято дотримуватися на нього і що треба робити в цей день.
Вітаю всіх читачів "Апострофа" з великим святом П’ятидесятниці, Зішестя Святого Духа і днем Святої Трійці! Це свято має декілька назв у нашій традиції. Більшість людей знають день Святої Трійці – це вторинна назва. Первинна назва свята – П’ятидесятниця, Зішестя Святого Духа.
Чому П’ятидесятниця?
Це п'ятдесятий день після Пасхи. Свято П’ятидесятниці бере свій початок ще зі Старого Завіту. У людей, які жили за законами Старого Завіту, було свято П’ятидесятниці, встановлене Мойсеєм після виходу з Єгипту. На п’ятдесятий день в пустелі біля гори Синай народ отримав закон. Бог дав Мойсею заповіді. Цей день отримання закону, п’ятдесятий день після виходу з Єгипту, святкували як П’ятидесятницю.
В Новому Завіті на цей день приходиться подія, яка стала днем народження християнської Церкви. Це Зішестя Духа Святого. Після Вознесіння Ісус заповідував своїм ученикам не відлучатися із Єрусалима, але чекати, доки сповниться те, що Він обіцяв від Отця Небесного - послати їм Святого Духа Утішителя.
І ось через 10 днів після Вознесіння якраз приходить свято П’ятидесятниці, коли багато людей, сповняючи закон Старого Завіту, приходило в Єрусалим на свято. Бо кожен віруючий іудей мав обов’язок прийти в Єрусалим на такі великі свята, як Пасха, П’ятидесятниця і Свято Кущів (яке святкують восени).
І частина єврейської діаспори, яка була дуже великою у всій Римській імперії, не щороку, але хоча б раз на якийсь час здійснювала паломництво на свято до Єрусалима.
І ось в цей день в Єрусалимі на П’ятидесятницю апостоли прийняли Святого Духа. Що це значить? Як описує книга Діянь апостольських, на них зійшов Святий Дух у вигляді язиків полум'я. Тобто вони почули ніби шум з неба, а благодать Духа Святого зійшла на них у вигляді полум’я. І результатом цього було те, що вони отримали дар проповідувати іншими мовами. Це було потрібно для того, щоб люди, що прийшли звідусіль, почули, як апостоли проповідують їхньою мовою. Адже багато з них вже не розуміли тієї мови, якою читали святі книги, якою говорили в Єрусалимі.
На П’ятидесятницю апостол Петро виходить перед великим натовпом людей і проповідує. І вже сміливо, безбоязно говорить про те, що Ісус воскрес, що Ісус і є той обіцяний Месія, той Цар, якого послав Господь, що він воскрес і воцарився над світом. І закликає людей до навернення. І в той день до першої спільноти християнської Церкви, до апостолів приєдналося вже декілька тисяч людей. Тож цей день є днем народження Церкви.
Чому день Святої Трійці?
В біблійній історії ми бачимо взаємини Бога і людства. До цього моменту ми бачили дію Бога Отця, який відкривався через пророків, через Мойсея, що вивів народ ізраїльський, і так далі, заповіді давав через Мойсея, через пророків давав певні настанови. Потім він прислав свого Сина Ісуса Христа, який проповідував, який помер і воскрес за нас. І ось цей третій момент, коли третя особа Святої Трійці - Дух Святий - приходить до людей, до Церкви. І ось тут це одкровення для людини – це одкровення вже третьої особи Святої Трійці, Бога як Трійці.
Тому це свято в народі більш відоме як день Святої Трійці. Бо ось знали Отця, знали Сина, тепер дізналися й Духа Святого. Три особи: єдине божество, єдина слава, єдине царство. І ми святкуємо цей день народження Церкви, день нашої радості. Бо кожен християнин - це та особа, яка теж має спільність зі Святим Духом. І наша особиста П’ятидесятниця, особисте наше прийняття Святого Духа – це тоді, коли після хрещення людина, стаючи християнином, приймає помазання святим миром, що є таїнством передачі прийняття Святого Духа. Коли людина помазується миром після хрещення, то говориться: "Печать дару Духа Святого". Тобто людина приймає Святого Духа.
Традиції на Святу Трійцю
П’ятидесятниця закінчує собою великий святковий період. Власне головний святковий період року: 50 днів від Воскресіння Христового до П’ятидесятниці - це суцільне свято. До Пасхи був період посту, Великого посту. Це були 7 тижнів особливої підготовки. Перед П’ятидесятницею, перед Трійцею немає посту, але, по-перше, є особливий день – це субота перед Трійцею, батьківська поминальна субота Троїцька, коли люди поминають спочилих, коли правляться особливі заупокійні богослужіння, згадуючи всіх, хто від віку помер. Часом люди саме в цей день, на Троїцьку поминальну суботу, приходять пом'янути й тих, кого в церкві не поминають. Тобто буває приходять і питають, чи можна самогубців у цей день поминати, або виникають інші питання.
До речі, немає в церкві якогось такого особливого дня, коли можна поминати самогубців. І якщо людина, будучи в свідомості, дійсно відкинула дар життя через свою власну волю, власний вибір, то таким людям відмовляється в церковному погребінні, в особливому молитовному супроводі. Власне, думаю, з педагогічною метою більше. Для того, щоб це була певна перепона для інших. Не тому, що людина позбавлена ласки Божої, бо жодна людина не позбавлена ласки Божої. Питання в тому, чи готова людина сама прийняти цей Божий дар відкуплення і прощення. Чи потребує вона цього? Чи просить вона цього? І це така таємниця подальшої долі людини, куди ми не можемо проникнути своїм розумом, осягнути це. Тому віддаємо це вже ніби в руки Божі.
Але є поминальна субота - ось такий особливий день. І коли люди готуються до Пасхи, то відомо, що багато хто під час Великого посту приходить на сповідь, причастя. Дехто раз на рік приходить причаститися саме у ці дні. І було б дуже добре, щоб ми не забували, що П’ятидесятниця - це так само велике свято. Звісно, Пасха, Воскресіння – це найголовніша подія. Але й П’ятидесятниця - це теж одне з найвеличніших свят церковного календаря. Бо святкується дуже серйозна, унікальна подія – Зішестя Духа Святого. І дуже добре було б, щоб і до цього дня люди також готувалися до сповіді і до святого причастя. Бо посповідатися, до речі, можна не обов’язково в цей день. Можна посповідатися в суботу або за кілька днів до цього. А вже в цей день прийти для того, щоби причаститися Святих Тайн.
Бо центром кожного святкування церковного є божественна літургія. Служба, яка відтворює те що зробив Господь на таємній вечері, центром якої є причастя Тіла та Крові Господніх. Оце і є кульмінація будь-якого святкування церковного. Наприклад, не освячення пасок на Пасху, не освячення верб на Вербну неділю, а саме спільна трапеза Тіла та Крові Господніх - це кульмінація. А решта - це вже додаток, це певні риси, які характерні саме для того чи для іншого свята. Але головний момент, вершина чи серцевина всього - це коли виноситься чаша з Тілом та Кров’ю Господніми, і кожен вірянин покликаний прийти до цієї трапези. Господь запрошує нас всіх. Тому ось це було б найкраще святкування, коли б ми всі приходили в ці дні до причастя Святих Тайн. Так було би по-християнськи.
Що можна і не можна робити на Трійцю
Можна робити добро. Знаєте, в Євангелії ми зустрічаємо багато прикладів, коли Ісус Христос в суботу зцілює людей. А за єврейським законом, який є Божим законом, не можна працювати в суботу, бо це особливий день, коли не можна нічого робити. І Ісусу за це докоряють. Тому що він робить це ніби навмисно, демонстративно. Часом він не просто зцілює словом, а бере, наприклад, слину і змішує її з землею. І такою сумішшю помаже очі сліпому, наприклад. І це було провокацією для дотримувачів закону.
Чому саме цей вчинок був? До виходу іудеїв з Єгипту вони були в рабстві. Їхньою роботою було замішувати глину і готувати цеглу. Вони бачили в тому, що Ісус зробив цю суміш землі зі слиною, подібне до суміші глини, тому що це рабська праця. Ніби навмисно він робив те, що не можна робити в суботу. Але Господь це робить, щоб зцілити людину. Він говорить: субота для людини, а не людина для суботи. Тому в цей день можна робити добро.
Є люди, які працюють на таких роботах, де не можна їм відмовитися від роботи. Дехто працює за графіком, і робочий день припадає на суботу. Що їм, не працювати? Чи вони грішать, коли працюють? Вони не грішать. Тому що це є їхній обов’язок. В цей день, наприклад, хтось повинен водити транспорт, слідкувати за безпекою, забезпечувати світло, воду і таке інше.
Звісно, є такі речі, які не можна відкласти, а домашню працю, наприклад, можна зробити в інший день. Сенс святкування полягає не в тому, щоб щось не робити, а щоби присвятити цей день Богові. І кожна людина може присвятити цей день Богові у певний спосіб. Це ж не означає, що треба весь день проводити в молитвах, в читанні Слова Божого, зосередженні і спогляданні якихось духовних речей. Ще дуже важливим є момент допомоги ближньому. Справи милосердя до інших – це теж дуже Боже діло, навіть більше, ніж якесь жертвоприношення, пожертви на церкву чи кількість молитов, які людина читає.
Бо саме через ставлення до ближнього перевіряється любов до Бога. Тому можна робити добро до інших людей. Можна, скажімо, бути волонтером, допомагати в лікарні, щось робити для бідних.
Коли людина, наприклад, в селі, вона працює на землі шість днів на тиждень. А цей день вона має присвятити Богові, ніби відпочити від роботи. Відірватися від буденності і зробити це святом. Провести цей день з сім’єю, дітьми. Приділити увагу батькам, у кого вони живі. Оце буде гарне святкування. І не робити всього того, що можна відкласти. Якщо щось не можна відкласти – це не буде гріхом, якщо ця робота спрямована на добро!
