Уже майже місяць не припиняються акції протесту шахтарів під стінами парламенту. Простим "постояли з прапорами і розійшлися" справа не закінчилася: по всій країні гірники стали влаштовувати стихійні страйки і навіть відмовлялися підніматися на поверхню. Очевидно, що посилення соціальної напруженості в шахтарському середовищі на тлі реальних багаторічних проблем в галузі – благодатне поле для здобуття політичних дивідендів, адже для задоволення кожної з вимог гірників недостатньо чергового "переможного" законопроекту з приміткою "не потребує виділення додаткових коштів з державного бюджету". Тут потрібні реальні гроші. Хто і як розіграє шахтарську карту напередодні виборів, розбирався "Апостроф".
Алкогольні розборки
За всю історію шахтарських страйків в Україні такі пікети часто закінчувалися перемогою мітингувальників. Так, наприклад, сталося в 1994 році, коли страйки гірників стали каталізатором дострокових президентських виборів в Україні. Крім того, шахтарську карту розігрувала і Росія на Донбасі, коли в травні 2014 року зібрала під прапорами так званої ДНР і гаслом "Фашизм не пройде" кілька сотень гірників. Шахтарі ходили центральними вулицями міста, вимагали від Києва припинити АТО і таким чином створювали ідеальну картинку для російських ЗМІ. Правда, після фейкового "референдуму" і створення "молодих республік" більшість з цих гірників залишилися без роботи, але це, як то кажуть, вже зовсім інша історія.
Активно використовували гірників і навесні 2015 року. Тоді в Києві мітингували шахтарі компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Нардеп Мустафа Найєм навіть опублікував документ під умовною назвою план "Фортеця", згідно з яким ДТЕК, використовуючи шахтарські виступи, мав нібито захистити свої інтереси: забезпечити підвищення ціни на вугілля, збереження монополії та звільнення Володимира Демчишина з посади міністра енергетики та вугільної промисловості. Природно, у самій ДТЕК заперечували існування такого плану, а правоохоронці так нічого і не довели.
Читайте також: Міністр і нардеп влаштували бійку в центрі Києва: відео інциденту
Цього разу організаторами шахтарських протестів у столиці виступили Профспілка працівників вугільної промисловості (керівник – екс-"регіонал" Віктор Турманов) та Незалежна профспілка гірників України (НПГУ). Голова НПГУ – екс-нардеп від БЮТ Михайло Волинець, який, до речі, днями отримав черговий кредит довіри і був переобраний на цю посаду.
Шахтарі під час мітингу з вимогою підвищити заробітну плату та виплатити заборгованості за 2 останніх місяці, біля будівлі Кабінету міністрів України, 20 червня 2018 року
У лютому цього року Волинець вже піднімав шахтарів ДП "Селидіввугілля" на мітинг: у Донецькій області гірники перекривали трасу, що веде на Мар'їнку, Курахове і Красногорівку, і відмовлялися йти, поки їм не погасять борги по зарплатах.
Літні вимоги гірників під Радою були не оригінальні: виплатити борги, яких зібралося на 1,1 млрд грн, інвестувати у вугільну галузь, ухваливши відповідний законопроект №8362, і припинити імпорт чорного золота на користь вітчизняної вуглевидобутку.
З горем навпіл після двох пікетів під парламентом, Кабміном, зустрічі з прем'єром Володимиром Гройсманом, стихійних страйків, блокування міжнародної траси Львів – Рава-Руська гірники домоглися від глави уряду обіцянок напрацювати "нову політику" у вугільній галузі та виділення з бюджету 324 млн грн на виплату зарплат. Правда, ці гроші довелося вибивати у профільного міністра Ігоря Насалика не без пригод: коли ініціативна група шахтарів прийшла з претензіями до міністра, той звинуватив їх в алкогольному сп'янінні. Відповідь від шахтарів не змусила чекати: гірники назвали п'яним самого міністра, і Насалику довелося викликати копів і дихати в трубочку.
"За результатами обстеження міністра прилад показав повну відсутність алкоголю у міністра Ігоря Насалика. Одночасно учасники акції відмовилися від проходження перевірки разом з міністром", - цілком серйозно відрапортували в прес-службі Міненерго.
Але виділені 324 млн грн – крапля в морі заборгованості з зарплат гірників, а значить, розіграти шахтарську карту саме зараз неймовірно актуально, тим більше що проблеми у вугільній галузі, на відміну, наприклад, від мовного питання, найсправжнісінькі.
Шахтарі під час акції протесту біля будівлі ВРУ, 5 липня 2018 року
Хто зіграє
За словами експерта енергоринку Андрія Геруса, проблеми у гірників на державних шахтах дійсно вагомі.
"По-перше, ті тарифи, які ми платимо за формулою "Роттердам плюс", часто до державних шахт просто не доходять. Крім того, 85% нашого вугілля володіє ДТЕК і 80% теплової генерації володіє ДТЕК, відповідно, вже не раз бували випадки, коли теплова генерація відмовлялася купувати вугілля у державних шахт, і з'являлися проблеми зі збутом вугілля. Такі перебої з продажем вугілля впливають на те, що не приходять гроші на підприємства. Закупівля обладнання відбувається за завищеними на 50-80% цінами, відповідно, гроші з державних шахт знову вимиваються", - пояснив "Апострофу" Герус.
Проте навіть той факт, що база для шахтарських протестів реальна, не відміняє можливості отримати політичний профіт на народних заворушеннях.
"Волинець – дуже гнучкий лідер профспілок. Колись він виступав за формулу "Роттердам плюс", говорив, що вона принесе щастя шахтарям, але вона принесла щастя Ахметову, а шахтарям – щось не дуже, - додає Герус. – Він ніколи не помічає, коли, наприклад, компанія ДТЕК перестає купувати вугілля на державних шахтах або платить за вугілля за заниженою ціною, а от попросити щось в уряду і грошей з бюджету він ніколи не проти".
Щоправда, шахтарська карта, яку має Волинець, - вже давно не козир у політичній колоді, адже вугільні профспілки не представляють ту силу, якою вони були до війни на Донбасі, бо більшість підприємств і гірників опинилися на окупованих територіях. Тим не менш шахтарі вільного Донбасу, а також гірники підприємств Львівської та Волинської областей все ще являють собою певну силу і ласий шматок електорату. А, як відомо, електорат безхазяйним бути не може.
Так, погасити заборгованість із зарплати гірникам вже вимагали в "Батьківщині", а лідер Радикальної партії Олег Ляшко у властивій йому експресивній манері закликав "не утримувати шахтарів, як рабів на галерах за юшку". Втім, подейкують, що така стурбованість питаннями вугільної промисловості все-таки пов'язана з теплими відносинами, що склалися між головним "радикалом" країни і Рінатом Ахметовим.
Але ще далі пішов "Опозиційний блок", який висунув ультиматум колегам за парламентом: якщо не буде голосування за законопроект №8362, то і в інших голосування ВР опозиціонери не збираються брати участі.
"Стратегія "Опозиційного блоку" будується на невдоволенні соціальних груп: в першу чергу шахтарів, потім афганців, військових пенсіонерів, - пояснює "Апострофу" політолог Петро Олещук. – Згадайте, як блок активно декларував свою підтримку військових пенсіонерів. У підсумку вимоги пенсіонерів були задоволені урядом, але люди сприйняли це як результат роботи "Опозиційного блоку".
"Але цілком можливо, що Волинець вже грає у свою власну гру і планує повернутися в парламент, а для цього потрібно докласти певних зусиль, що він і робить", - додав "Апострофу" політолог Микола Спірідонов.
Головним об'єктом атаки залпом шахтарських пікетів експерти називають прем'єр-міністра.
"Шахтарську карту використовують для того, щоб тиснути на Гройсмана, розхитати ситуацію навколо уряду і показати нездатність прем'єра вибудовувати свою роботу", - запевняє "Апостроф" політичний експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Петренко.
Отримати імунітет від претензій гірників можна двома способами. Перший – дати шахтарям гроші, виплативши борги. Але грошей немає.
Другий – надрукувати гроші й дати їх шахтарям.
Однак, на думку політтехнолога Ярослава Макітри, уряд піде третім шляхом.
"Сценарій, за яким, швидше за все, піде влада – нав'язування думки про режисерування всіх цих протестів. Будуть тези про спроби розгойдати ситуацію в країні, про те, що проблема створюється штучно. Адже потрібно мінімізувати негативний вплив цієї історії на інших виборців, переконати електорат, що шахтарські протести – це театр", - резюмував Макітра.
