В черговому випуску щотижневої рубрики на "Апострофі" письменник Любко Дереш розмірковує про значення усвідомленості в політиці Сталого розвитку ООН
21 червня у світі відзначався Міжнародний день йоґи, встановлений кілька років тому Генеральною Асамблеєю ООН. Перша заступниця генерального секретаря ООН Аміна Могаммед на своєму виступі в Асамблеї відмітила, що йоґа сприяє встановленню братерства, суспільної єдності, справедливості, толерантності та миру.
Стоп-стоп. Толерантності? Справедливості? Миру?
Уважний читач мав би в цьому місці зупинитися, аби перепитати себе, яким чином фізичні та дихальні вправи можуть сприяти зменшенню насильства, зростанню порозуміння, зміцненню поваги.
Тим не менше, дане твердження має цілком поважне наукове обґрунтування. На сьогоднішній день існують сотні й тисячі різноманітних досліджень, які показують, що йоґа (мається на увазі, насамперед, хатга-йоґа) через посередництво складної нейрогормональної стимуляції допомагає людині коригувати її поведінку, приводити в більш збалансований стан її емоційну, інтелектуальну та ціннісну сфери.
Наприклад, тема шкільного цькування (буллінґу) — вельми болюча і сформована багатьма факторами, однак використання в її рамках йоґічної методології дозволило віднайти нові, ефективні методи вирішення цього питання. Так, MindUp —одна з американських освітніх програм, яка проводила у 80 школах на території Сполучених Штатів заняття, пов’язані з культивуванням усвідомленості (такі як, скажімо, вправи на стеження за процесом дихання, що є одним із перших кроків до медитації в багатьох школах йоґи). Їх дослідження показали, що за п’ять місяців програми 78% школярів відмітили зниження рівня неспокою та стурбованості, відчули більшу впевненість у власних силах. Дослідники зауважили, що жертвами булліґу часто стають діти з заниженою самооцінкою; коли ж агресивно налаштовані підлітки бачать, що їх цькування не здатні порушити самовладання "жертви", вони швидко втрачають до неї інтерес. Таким чином, медитація, допомагаючи дитині віднайти втрачену самооцінку, робить її недосяжною для буллінґу. Ба більше, саме бажання цькувати та принижувати є так само результатом невпевненості та низької самооцінки, тож техніки усвідомленості, які дають цьому раду, мають позитивний вплив і на зачинщиків буллінґу.
Інше дослідження, проведене Західним університетом у Швеції, показало сприятливий вплив йоґи та медитації на ув’язнених. За даними газети "The Guardian", це призвело до суттєвого зменшення показників агресивності та антисоціальної поведінки серед в’язнів у порівнянні з групою, яка паралельно займалася звичайною фізичною активністю.
Західна культура щойно починає відкривати для себе силу, закладену в інтроспекції (самоспостереженні).
Інтроспекція — одна з ключових компетенцій в побудові культури поваги. Ми можемо як завгодно розширювати списки заборон і табу, впроваджуючи політику толерантності через законодавчі механізми, але це ніяк не вплине на людину, якщо вона сама не стане свідомою того, що і з яким мотивом, з якою емоцією вона діє щодо інших.
Людина з "затемненою" "внутрішньою лінзою", людина, яка не здатна до інтроспекції і не навчена їй — як правило, безсовісна, адже вона просто не здатна почути в собі голос сумління. Наш порятунок від безсовісності — це культивування навику інтроспекції: вміння заглядати всередину себе, усвідомлювати себе, свої почуття та наміри. Саме це перериває замкнене коло взаємних звинувачень, котрими пістрявіють сьогоднішні репортажі про казуси (не)толерантності. Так, приміром, в одній із Пуран, священних книг Древньої Індії, наводиться приклад людини, котра спершу кружляє навколо осі, а потім, зупинившись, бачить, як навколо неї продовжує кружляти світ. Людина без навички інтроспекції завжди буде критикувати за поганий характер усіх навколо, не усвідомлюючи, що вказує лише на власні проекції. Спостерігаючи за собою, ми вчимося відділяти нашу емоційну оцінку ситуації, від власне, самої ситуації. Складні національні та міждержавні конфлікти можуть отримати іншу перспективу розвитку, якщо ми як цивілізоване людство (те саме, котре поставило перед собою 17 цілей сталого розвитку ООН) зможемо скерувати свою увагу не в зовнішній світ, а, хоча б якоюсь мірою, всередину себе. Урок йоґи для західного світу – саме про це.
Сьогодні ООН докладає максимум зусиль, аби популяризувати ідею сталого розвитку. Применшення насильства в суспільстві, етичне ставлення до тварин, "циркулярна економіка" — це коло понять однієї площини, які стосуються 17-ти цілей сталого розвитку ООН . Воно відображає більш глибоку, зрілу людську природу, котра може протидіяти силам хаосу не лише ззовні — але й зісередини. Міжнародний день йоги, заснований ООН, чудово доповнює цю парадигму, оскільки популяризує сталість, зваженість, мудрість та глибину.
Йоґа — спадщина давньоіндійської культури, але сама практика інтроспекції виходить далеко за її межі. Вона має місце і в ісламі, і в юдаїзмі, і, звісно ж, у християнстві.
Інтроспекція починається з азів — зі здатності розрізняти нюанси власних почуттів та бажань, але може привести до повноти переживання тієї голістичної (holistic), інклюзивної єдності світобудови, котра пронизує і єднає в собі все і вся. Саме з цього почуття єдності (а yoga на санскриті означає саме "єднання") й народжується велика сила йоґи.
Голізм, або ж цілісний підхід — нова світова політика і нова світова етика. Він включає в себе макро- і мікро- рівень, глобальне і локальне, зовнішнє – і внутрішнє. Етика голізму вимагає не лише інституційної реалізації, не тільки юридичної чи економічної практики. Аби бути сприйнятою правильно, вона вимагає бодай мінімальної внутрішньої трансформації — в бік відчуття, що всі елементи світобудови єднає прихований глибинний зв’язок життя.
Йоґа, медитація, самоспостереження — це ті інструменти, які час виводити з ігрової, рекреаційної сфери на рівень соціальної політики.
Якщо практика усвідомленості применшує буллінґ у школах — чому б не імплементувати її?
Якщо медитація допомагає зменшити рівень рецидивізму в тюрмах — чому б не впровадити її?
Якщо йоґа сприяє солідарності, соціальній адаптації, миру та толерантності — чому б не задіяти її на державному рівні?
Сучасна європейська свідомість — інтеґральна, голістична, скерована на сталий розвиток. Українці безповоротно обрали для себе ЄС і європейські цінності. Як не дивно, та відтепер йоґа, самоспостереження, медитація — серед них. Це та частина сучасного, цивілізованого світу, яку ми можемо будувати, не чекаючи інституційних зрушень, самі.
