У вівторок, 24 грудня, суд відмовився змінити запобіжний захід для Юлії Кузьменко - однієї з підозрюваних у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета. Юлію Кузьменко залишили під вартою в СІЗО, незважаючи на протести громадськості, яка вважає, що правоохоронцям не вдалося зібрати достатньо доказів для такого запобіжного заходу. "Апостроф" вирішив з'ясувати чи багато треба для того, щоб фігурант кримінального провадження потрапив в СІЗО та скільки можна просидіти в ізоляторі без визнання провини судом.
Нагадаємо, що правоохоронці підозрюють в причетності до вбивства Павла Шеремета екс-бійця АТО Андрія Антоненка, відомого волонтера Юлію Кузьменко і медика Яну Дугарь. Антоненка та Кузьменка рішенням Печерського райсуду столиці було відправлено під варту до 8 лютого, а Яні Дугарь обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Однак частина суспільства обурилась тим, що докази провини підозрюваних, озвучені в МВС, є надто хиткими. Ну, наприклад, на відео камер спостереження з місця злочину, Андрія Антоненка дійсно складно ідентифікувати. Складно настільки, що правоохоронцям довелося залучати навіть експерта з Великобританії. І, тим не менше, суд вважає, що таких доказів було цілком достатньо для того, аби помістити Антоненка в СІЗО. Але справа Шеремета перебуває під пильною увагою всієї країни. Що ж тоді казати про простих українців, які можуть опинитися за гратами без вагомих доказів своєї провини?
Що говорить закон
Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) розрізняє п'ять видів запобіжного заходу: особисте зобов'язання, взяття на поруки, застава, домашній арешт і найсуворішу санкцію - взяття під варту.
Який з п'яти запобіжних заходів обрати підозрюваному вирішує звичайно ж суддя, однак КПК вказує, на що треба звернути увагу. Передусім, на наявність ризиків: чи може підозрюваний ховатися від суду, знищити докази, тиснути на потерпілого або свідків, скоїти інше правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню.
"Згідно з позицією Європейського суду, утримання під вартою - виняткова міра, коли є достатньо підстав вважати, що обвинувачений втече або буде істотно впливати на слідство, - пояснює "Апострофу" правозахисник Євген Захаров. - Звинувачення має надати достатньо вагомих доказів, щоб суд взяв людину під варту. Але на практиці суд часто йде назустріч саме обвинуваченню, а прокуратура любить направляти людей в СІЗО, не особливо звертаючи увагу, наскільки це обґрунтовано відповідно до КПК ".
Яким чином суддя визначає, чи існують ці ризики? Для цього КПК вимагає враховувати обставини кожної конкретної справи: вік, стан здоров'я, репутацію, майновий стан, наявність судимостей у підозрюваного. Але найголовніше - "вагомість існуючих доказів про скоєння кримінального правопорушення".
Адже саме "наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину" разом з наявністю ризиків, є підставою для застосування запобіжного заходу.
Але які докази суд повинен вважати "вагомими", а які ні? У кримінальному провадженні існує чотири типи доказів: покази (свідків, потерпілих, експертів, підозрюваного), речові докази, документи (в тому числі, аудіо та відеозаписи), висновки експертів (як у випадку зі справою Шеремета). Але "жоден доказ не має наперед встановленої сили", - говорить КПК. Відповідно, "вагу" тому чи іншому доказу надає своїм рішенням суддя. Яким чином? "За своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження".
Але, звичайно ж, не за кожне кримінальне правопорушення можна опинитися в СІЗО, адже взяття під варту - це виняткова міра, яка застосовується якщо прокурор доведе, що більш м'які види запобіжних заходів (особисте зобов'язання, взяття на поруки, застава, домашній арешт) не попередять всіх ризиків. І не кожного підозрюваного прокурор може просити взяти під варту.
Так, взяття під варту, як запобіжний захід, застосовується до раніше судимої особи, яка підозрюються у скоєнні злочину, за який законом передбачено покарання до 3 і до 5 років позбавлення волі.
Раніше не судимих підозрюваних суд також може взяти під варту, якщо громадянин підозрюється у злочині, за який передбачено покарання до 5 років в'язниці. Однак у всіх цих випадках прокурору слід довести, що на волі підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню. Але якщо раніше не судимий підозрюється у злочині, за який передбачено покарання понад три роки та більше п'яти років, то КПК не зобов'язує прокурора щось доводити.
"У більшості справ суди все ж встановлюють суму застави і якщо людина може її заплатити, то проблем немає. Застава відсутня тільки в рідкісних випадках і в особливо тяжких злочинах", - говорить "Апострофу" адвокат Харківської правозахисної групи Анна Овдієнко.
Що відбувається на практиці
За даними Мін'юсту станом на 2018 рік, в українських СІЗО утримувалося понад 19 тисяч осіб. Ще в 2012 році, до прийняття нової редакції КПК, ситуація була набагато гіршою.
"Коли приймали цю редакцію, в СІЗО сиділо більше 40 тисяч людей. Була страшна переповненість, люди спали по черзі або по двоє в одному ліжку. Але потім дуже швидко кількість людей в СІЗО різко зменшилася", - пояснює Євген Захаров.
Тим не менш, тисячі українців перебувають в ув'язненні без визнання провини судом.
"У моїй практиці я спілкувався з людьми, які просиділи в СІЗО і 3 роки, і 5 років, у мене навіть був випадок, коли людина сиділа 8,5 років. Але юридично, людина, яка знаходиться в СІЗО, не вважається злочинцем. І підслідний в статусі "не винен" може провести в СІЗО кілька років", - додає "Апострофу" правозахисник Едуард Багіров.
Як таке можливо, адже згідно з КПК, термін утримання під вартою протягом досудового розслідування не може перевищувати 6 місяців в кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості і не більше року у випадку із особливо тяжкими злочинами.
"Це стосується досудового розслідування. За 6 та 12 місяців досудове розслідування має бути завершено. А коли справа передається до суду, то на весь час судового розгляду справи людина може перебувати в СІЗО і кожні 60 днів йому будуть продовжувати запобіжний захід. Тобто можна просидіти в СІЗО і 3 роки, і 5 років", - говорить "Апострофу" адвокат Харківської правозахисної групи Анна Овдієнко.
Чому українські суди так довго тягнуть з вироками? За словами експертів, причина банальна - суддів катастрофічно не вистачає.
"Наприклад, в Бахмуті має бути 17 суддів, а там тільки троє працюють. Та й то у третього в цьому році закінчуються повноваження, тобто залишається тільки двоє. Як взагалі в таких умовах може працювати суд, та ще й в Бахмуті (прифронтове місто - "Апостроф")? Крім того, 600 тисяч людей живуть в Україні на території, де взагалі суди не працюють. Немає суддів. Просто немає. Нових не призначили. І все буде тільки посилюватися", - нарікає Захаров.
Чи можна вийти з СІЗО
Який же тоді вихід? Сидіти роками без вироку? Не завжди. Для того, аби вийти з СІЗО є кілька варіантів, наприклад, подати позов до ЄСПЛ. Річ у тім, що тривале ув'язнення без визнання провини порушує відразу дві статті Європейської конвенції з прав людини: статтю №5 "Право на свободу та особисту недоторканність" та статтю №6 "Право на справедливий судовий розгляд".
"Коли людина перебуває під вартою довгий час без вироку суду - це є порушенням його прав. Існує дуже багато рішень Європейського суду проти України з приводу неадекватної тривалості судових розглядів, - зазначає Євген Захаров. - А ЄСПЛ штампує рішення щодо порушення 5 і 6 статей, не розбираючись в суті справи і не вислуховуючи правові аргументи сторін. Йому вже все ясно, адже у нас це стандартне, систематичне порушення, а в ЄСПЛ об'єднуються в одній справі кілька абсолютно різних кейсів. І такі справи в ЄСПЛ розглядаються десь протягом року і навіть менше. Це говорить про те, що там досить адекватно оцінюють стан нашого правосуддя і системи розслідування злочинів, які геть погані".
Внаслідок такої практики ЄСПЛ, українські суди, за словами експертів, схильні брати курс на зміну запобіжного заходу.
"Якщо перший раз обрали утримання під вартою, то другий раз цей запобіжний захід подовжується набагато важче, а в третій і четвертий раз ще важче. І чим довше людина перебуває в СІЗО, тим більша ймовірність того, що утримання під вартою стане порушенням п'ятої статті Європейської конвенції з прав людини, яка захищає право на свободу, а це спричинить фінансові санкції. В судах це добре розуміють і все більш прискіпливо ставляться до утримання під вартою", - запевняє Євген Захаров.
Другий варіант, який також зустрічається в українській практиці - домовитися з правоохоронцями.
"Через деякий час знаходиться якийсь компроміс, адвокати домовляються, і люди виходять на свободу за умови, якщо не будуть оскаржувати той факт, що вони сиділи в СІЗО, - пояснює Едуард Багіров. - Тому 99% тих, хто відсидів у СІЗО, а потім вийшов на свободу, просто мовчать. Вони не обурюються і не подають позови в суди, розуміючи, що відновити справедливість буде собі дорожче. Завтра у цієї людини можуть знайти в кишені наркотики або якісь патрони, а грошей на адвоката у нього немає. То що йому знову сидіти в тюрмі? Адже якщо подавати в суд, тоді виникає питання: а де ті оперативники, які затримували людину, де слідчий суддя, слідчий, прокурор? Виходить, що їх потрібно знімати з посади та саджати у в`в'язницю А це мінімум 50-60 осіб. Якщо піти таким шляхом, то у нас не залишиться жодного прокурора, жодного судді, жодного оперативника".
Як змінити систему
Звичайно, універсального рецепта, як змінити ситуацію не існує, та й не всі підозрювані, які сидять в СІЗО, цього не заслуговують.
"Не можна говорити, що всі, хто перебуває в СІЗО, даремно сидить там роками, - запевняє Овдієнко. - Навіть Європейський суд іноді виносить рішення на користь держави та вказує, що людина правильно знаходилася в СІЗО певний час і справді існували ризики, які описував суд".
Слід прискорити роботу слідства і розгляд справ в судах. До речі, з такою аргументацією приймався, так званий, "закон Савченко", проте нардепи його скасували.
"Це був хороший закон, тому що умови утримання в СІЗО, в більшості випадків, є гіршими, ніж в колонії. Але, на жаль, його скасували, - каже Овдієнко. - Зараз тільки мова про те, що суди, де це тільки можливо, повинні застосовувати альтернативні запобіжні заходи, наприклад, цілодобовий домашній арешт. Але знову ж це не стосуватиметься особливо тяжких злочинів ".
Втім, на думку Багірова, граничний термін перебування людини в СІЗО, в тому числі, і на час розгляду справи в суді, варто встановити.
"Потрібно чітко обмежити термін перебування підозрюваних в СІЗО. Наприклад, щодо тяжких злочинів максимум - 6-9 місяців. Якщо немає аргументів, то людину потрібно випускати на свободу, одягати браслет або призначати заставу", - резюмував правозахисник.
