Генштаб ЗСУ наклав дисциплінарне стягнення на полковника Олексія Ноздрачова. Це було зроблено за наслідками службової перевірки дій полковника, який в минулому році зробив скандальну заяву, щодо можливості реінтеграції між українськими та російськими військовими, а також бойовиками, котрі воюють на Донбасі. Втім, на думку експертів, у лавах ЗСУ є люди, які були б не проти "інтеграції" з ворогом.
Скандальну заяву, щодо можливості "інтеграції" українських військовослужбовців з російськими солдатами та бойовиками начальник Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ, полковник Олексій Ноздрачов, зробив у грудні, під час круглого столу в "Укрінформі". "Я вас хочу запевнити, що російські військові, які проти нас воювали та продовжують воювати, і навіть ті військові, які є у формуваннях Донецької і Луганської областей, якщо буде прийнято політичне рішення, реінтегруються дуже швидко", - запевнив пан Ноздрачов.
Він також додав, що з бійцями добровольчих батальонів домовитись з цього питання буде значно складніше, оскільки багато хто з них має відношення до "праворадикальних течій". Ці заяви викликали хвилю обурення в соцмережах. Згодом пан Ноздрачов був змушений вибачитись. Розпочалося службове розслідування, за наслідками якого Олексія Ноздрачова понизили в посаді за грубе порушення "вимог нормативно-правових актів, що регламентують діяльність військових службових осіб".
Втім, опитані "Апострофом" експерти сходяться на тому, що висловлювання полковника не були аж надто далекими від істини. Зокрема, вищому офіцерському складу української армії буде доволі просто порозумітися із росіянами. Адже вищі українські та російські військові чини навчалися в одних і тих же вишах, разом служили в радянській армії, а тому у них однаковий спосіб мислення.
"Ноздрачов – сам по собі дуже патріотична людина. Він вклав достатньо сил у розвиток Управління цивільно-військового співробітництва. Але такі речі не приходять нізвідки. Фактично, він озвучив точку зору керівництва. Швидше за все, говорив не від себе особисто, а просто передавав розмови, які є у Генштабі", - пояснює військовий оглядач Михайло Жирохов.
Думку про те, що вище командування української армії не проти "порозумітися" із росіянами підтримує і ветеран 46-го окремого штурмового батальйону "Донбас" Артем Новіков.
"Ці люди ментально близькі до своїх російських колег-опонентів. На 70% українська та російська армії – близнюки... Молоді військові всі категорично проти "примирення", але в Україні немає патріотичного офіцерського корпусу, хоча саме він міг би сформувати реальну опозицію нинішнім вищим чинам", - додає Артем. На його думку, радянське мислення та далека від натівських стандартів якість підготовки керівництва призвели до того, що українська армія не змогла перемогти розрізнені сепаратистські угрупування і російський спецназ у 2014 році.
"Якщо спуститись в бригади, ротні та взводні опорні пункти - більшістю людей, які воюють з 2014-2015 років рухає помста. За загиблих друзів, побратимів. Вони там заради перемоги", - додає відеограф, дописувач фонду "Повернись живим" Анатолій Гаєвський. Він працював у Авдіївці, Широкиному, на Світлодарській дузі, у Мар'їнці, Щасті, Попасній та Станиці-Луганській.
Однак, проблема ще й у тому, що українське військо неоднорідне. Колишній доброволець і контрактник батальйону Національної гвардії "Донбас", а нині громадський діяч Костянтин Плюснін додає, що в українській армії є ще й так звані "заробітчани", які вступили до армії чи Нацгвардії лише заради високих зарплат. Вони, як і люди радянського зразка, взагалі не розуміють, що відбувається, а іноді навіть підтримують загарбницькі дії Росії. "Деякі з добровольців можуть погодитися на "інтеграцію" із бойовиками Донбасу. Але загалом спільнота добровольців ідей "інтеграції" не сприйме", - вважає Костянтин.
Михайло Жирохов відзначає, що у питанні співпраці з бойовиками справа може дійти до збройних сутичок між армією і добробатівцями, оскільки на його думку, у разі настання політичної волі, армія буде вимушена виконувати такі недолугі накази. Але сутички носитимуть локальний характер, а тих, хто через "інтеграцію" добровільно залишить лави військовиків, буде небагато. Про це знову можна судити за прикладом російських військових, які погодилися на співпрацю із місцевими після закінчення Чеченської війни, вважає Михайло Жирохов. Хтось чекатиме на пенсію, а хтось апелюватиме до того, що більше в цьому житті нічого не вміє.
Локальне невдоволення можливе й у разі суцільної реінтеграції ОРДЛО, наприклад, внаслідок виконання Мінських домовленостей. Зокрема, на думку Артема Новікова, дуже багато ветеранів "поїдуть у Донецьк та будуть шукати людей, які голосували, ходили з прапорцями, працювали в "міністерстві держбезпеки Донецька" чи "МДБ" Луганська". Але більшість сутичок носитимуть локальний характер, адже влітку 2014 року після визволення від бойовиків Слов'янська, Сєвєродонецька, Краматорська та інших міст не було жодної різанини. "Я "обертаюсь" серед переселенців. Вони говорять "коли я повернуся, то Васі та Петі в город кину гранату". Але це не на рівні серйозних сутичок. Концтаборів і розстрілів не буде, бо з нашого боку немає такої жорстокості", - каже Михайло Жирохов.
