Пройшов уже місяць з початку широкомасштабної російської агресії проти України. Чернігів став одним із перших міст, що прийняли на себе удар російської армії. З того часу Чернігів продовжує чинити опір. Про ситуацію в місті та навколо нього розповідає військовий історик МИХАЙЛО ЖИРОХОВ, який мешкає в обложеному Чернігові.
Читайте також: Наше село називали раєм, бо до нього не зайшли російські танки – як журналістка "Апострофа" виходила з оточення
Чернігівський напрямок спочатку був основним для російського угруповання на шляху до Києва. В цілому, якщо судити з початкових намірів російського командування, активних бойових дій тут не планувалося, а тому постачання військ було сплановано з розрахунку на три дні, включаючи сухпайки та ПММ.
Здавалося б, для російського бліцкригу тут були всі підстави. За деякими даними, Генштаб ЗСУ не планував оборонних боїв у районі Чернігова, оскільки місто, незважаючи на те, що є обласним центром із населенням у 300 тисяч людей, зі стратегічного погляду не має особливого інтересу. І підтвердженням цього є події Другої світової війни – як оборона в 1941 році радянськими військами, так і німцями в 1943 році. Швидше за все, один із планів, розроблений Генштабом, передбачав відтягування основної ударної сили – окремої 1-ї танкової бригади до Броварів та організацію оборони Києва вже в тому районі.
Російська техніка, знищена під час боїв у Чернігівській області
Проте, ймовірно, Генштаб вирішив використати тактику німецького Вермахту часів Другої світової війни, яка отримала назву "кутових стовпів". Суть цієї концепції полягала в наступному: в умовах можливого прориву супротивника вибирався опорний пункт на вузлі комунікацій, куди кидалися резерви. Цей пункт утримувався за будь-яку ціну. Такі опорні пункти висіли "гирями на ногах" ворожого угруповання. Утримання такого "стовпа" знижувало можливості постачання військ супротивника, які увійшли в прорив.
Саме тому в Чернігів було стягнуто всі доступні військові частини, включаючи прикордонників. Крім того, вельми швидко за рахунок прискореної мобілізації солдатів і офіцерів, які мали бойовий досвід, була сформована бригада територіальної оборони.
У результаті, коли у перші дні окупанти спробували відразу взяти місто, то натрапили на запеклий опір. Кілька спроб штурму з різних боків призвели до величезних втрат у бронетехніці – у тому числі серед нових танків Т-72Б3.
Підбиті російські танки у боях за місто
Другою проблемою, з якою зіткнулися російські частини на Чернігівщині, стала значна кількість великих та малих річок, а також вдале рішення командування ЗСУ щодо підриву основних мостів, здатних витримати 40-тонні танки. У результаті темп наступу значно загальмувався і росіяни змушені були підтягувати інженерні війська та організовувати понтонні переправи. Через особливості гідрографії зведення таких переправ було можливим далеко не скрізь. А дуже вороже настроєне місцеве населення не поспішало показувати місця, зручні для наведення мостів. Усі спроби навести переправи закінчувалися вогневими нальотами чи атаками мобільних груп спецназу, створених у Чернігові з перших днів війни із досвідчених бійців.
Потрапивши в такий капкан, приблизно на початку березня, росіяни були змушені перейти до послідовної блокади міста з нанесенням авіаційних та артилерійських ударів, які чергувалися зі спробами взяти місто піхотними частинами за підтримки танків.
Ракетний удар по центру Чернігова.
Під час бомбардувань, російська авіація зазнала серйозних втрат. Так, 1 березня було збито Су-25 полковника Руслана Руднєва, який служив на авіабазі в Домні. Росіяни урочисто поховали його на батьківщині, проте льотний шолом із прізвищем та нашивка з льотного комбінезону стали трофеєм чернігівських бійців. Цілком можливо, що й тіло залишилося лежати десь у чернігівській землі.
5 березня засобами ППО (за деякими даними ПЗРК "Ігла-1") було збито винищувач-бомбардувальник Су-34 зі складу 2-го змішаного авіаполку 21-ї авіадивізії (авіабаза Шагол під Челябінськом).
Два пілоти катапультувалися на околицях міста. Один із них – майор Костянтин Криволапов загинув, зламавши шию, а другий – майор Олександр Красноярцев залишився живим.
Під час падіння літака з нього впали три авіаційні бомби ФАБ-500, які були знешкоджені бійцями ДСНС
Потім було збито ще як мінімум два літаки, однак повної інформації щодо пілотів та типу збитих апаратів поки що немає.
Внаслідок терористичних ударів принаймні 70 мирних жителів загинули. А під час атаки 4 березня загинуло одразу 47 людей, частина з яких просто стояли у черзі за продуктами.
Руйнування у Чернігові
Жодне місто України станом на 24 лютого 2022 року не було готове до тривалої облоги противником. Не став винятком і Чернігів. У перші кілька днів війни у Чернігові була електрика, вода, газ, працювали комунальники, які регулярно вивозили сміття.
Проте приблизно з початку березня почалися проблеми, пов'язані із регулярними ударами по об'єктах критичної інфраструктури міста. Так, спочатку зникла вода, а потім внаслідок чергового авіанальоту все електропостачання міста почало залежати від єдиної ТЕЦ, яка працює і на вугіллі, і газі. Запаси вугілля були катастрофічно малими. В результаті спочатку пропало опалення, а потім і світло почало подаватися з серйозними перебоями. У деяких районах електрики немає вже три тижні, а в інших вона подається по парі-трійці раз на три дні.
Супутникові знімки Чернігова 21 березня
До черг за продуктами додалися черги за водою (водоканал намагається привозити бочки по 2000 літрів на квартал) та за "гуманітарними" генераторами, щоб зарядити хоча б один мобільний телефон. Цілі вулиці та мікрорайони почали практикувати відбір технічної води у річці Стрижень, а у дворах з'явилися імпровізовані пічки для приготування їжі, а також туалети сільського типу.
Виїхати з міста було надзвичайно складно, а в ніч проти 23 березня авіаударом було знищено й останній повноцінний автомобільний міст, який пов'язував місто з Києвом. Все це, включаючи можливий вступ у війну армії Білорусі, може означати ускладнення гуманітарної ситуації у місті, а також відновлення активних бойових дій як за Чернігів, так і навколо нього.
