Під час війни в Україні трудові відносини регулюються особливим законодавством, яке, зокрема, дозволяє роботодавцю призупиняти дію трудових договорів із працівниками без зайвих формальностей. Проте народні депутати хочуть внести зміни до Кодексу про працю й для мирного часу, зокрема, передбачивши можливість звільняти працівників без попередження та вагомих на те підстав. "Апостроф" проаналізував положення нового законопроєкту, що вже пройшов перше читання.
Без втручання держави
Незабаром на ринку праці України можуть відбутися докорінні зміни. Верховна Рада вже ухвалила в першому читанні законопроєкт № 5371 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність". Цей проєкт було подано до парламенту понад рік тому - в квітні 2021-го. Протягом всього цього часу він лежав, так би мовити, "під сукном", і тепер, коли в Україні йде війна, народні обранці вирішили, що настав сприятливий момент для перегляду правил працевлаштування у країні.
Головна новація документу - запровадження договірного режиму регулювання трудових відносин. Цей режим пропонується поширити на всі підприємства малого та середнього бізнесу (які мають до 250 працівників), а також на працівників більших підприємств, чия зарплатня перевищує 8 мінімальних зарплат (на даний момент це 52 тисячі гривень).
Суть договірних стосунків полягає в тому, що з роботодавця знімаються майже всі обов’язки і обмеження, які накладає на нього нинішній Кодекс законів про працю (КЗпП). В разі, якщо закон буде остаточно прийнятий і набере чинності, практично всі аспекти відносин між працівниками і працедавцями визначатимуться договором, укладеним між ними. Збережуться лише мінімальні вимоги, визначені законодавством, які зводяться по суті до того, що зарплата працівника не має бути нижче мінімальної, і роботодавець матиме надавати працівнику щорічну відпустку.
Всі решта умови праці визначаються "на власний розсуд за взаємною згодою" працівником і роботодавцем і фіксуються трудовим договором. Це стосується таких умов, як звільнення з роботи, система оплати праці, норми праці, розміру платні, надбавок і премій, норм робочого часу, тривалості щотижневого відпочинку.
Передбачається, що система трудових договорів позбавить трудові відношення від зайвих формальностей, які сьогодні вимагають від роботодавця значних зусиль і витрат. Цього вдасться досягти завдяки наступним положенням, які пропонується внести в КЗпП та інші законодавчі акти України:
- Трудові договори укладаються на певний термін або на строк виконання певної роботи. У випадку, якщо термін трудового договору збіг, і роботодавець його не продовжив, працівник вважається автоматично звільненим без тих формальностей, яких необхідно дотримуватися сьогодні.
- Трудовий договір може визначати час і тривалість обідньої перерви, а також залучення робітника до понадурочних і нічних робіт. При цьому роботодавцю більше не знадобиться узгоджувати умови роботи працівників з профспілками.
- Так само трудовим договором визначатиметься тривалість робочого дня.
- Роботодавець може без погодження з профспілкою переносити час відпустки працівника за згодою з ним. А якщо працівник такої згоди не дає, то роботодавець може обійтися і без неї (якщо він потурбувався вставити відповідний пункт в трудовий договір). Тривалість відпустки визначається трудовим договором.
- Працівник вважається поінформованим про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних факторів з моменту підписання ним трудового договору. Ніяких додаткових інструктажів, навчань чи інших заходів з охорони праці роботодавець проводити не повинен.
- Строки виплати заробітної плати визначаються трудовим договором. Але виплати повинні відбуватися не рідше одного разу на місяць.
- Роботодавець отримує право звільняти працівника в будь який зручний для нього час. Для цього не потрібно жодних підстав або згоди працівника. Достатньо надіслати працівникові рекомендованого листа. Працівник вважається звільненим з наступного дня після вручення листа. Згода профспілки при цьому також не потрібна. При звільненні роботодавець має виплатити працівнику три мінімальні зарплати (зараз це 19,5 тисячі гривень).
Кінець радянського кодексу
Навколо документу, який передбачає докорінну зміну стосунків на ринку праці, давно тривають бурхливі дискусії.
Автори законопроєкту зазначають в пояснювальній записці, що ухвалений в 1971 році в Радянському Союзі КЗпП вже давно не відповідає реаліям ринкової економіки.
Агітаційний плакат часів СРСР
Нинішній ринок праці характеризується надмірною зарегульованістю і забюрократизованістю трудових стосунків, занадто складною системою обліку кадрів, а також нормування та оплати праці. Це породжує додаткові витрати з боку бізнесу, а також тиск з боку контролюючих органів, які гальмують розвиток підприємництва.
Щоб виправити цю ситуацію, при підготовці законопроєкту його автори спиралися на передові практики США та ряду європейських країн. Відтак, на їхню думку, прийняття закону сприятиме встановленню в Україні принципу свободи праці і наблизить наш ринок до передових ринкових практик.
Натомість комітет Верховної Ради з питань інтеграції до Європейського Союзу вважає, що прийняття даного законопроєкту стане порушенням зобов’язань України за Угодою про асоціацію з ЄС та цілою низкою міжнародних угод, підписаних і ратифікованих нашою державою.
Комітет нагадує, що за Угодою про асоціацію Україна взяла на себе зобов’язання не знижувати рівень охорони праці, передбачений законодавством, а також поступово наблизити власне законодавство до права, стандартів та практики Європейського Союзу у сфері зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей. Проте даний законопроєкт, на думку комітету, є кроком у прямо протилежному напрямку.
Зокрема, вважають в комітеті, при прийнятті цього закону виникне значна різниця в регулюванні трудових відносин між малим (до 250 працівників) та великим бізнесом. Як результат, люди, які виконують одну й ту ж саму роботу на різних підприємствах, опиняться в дуже різних умовах з точки зору захисту своїх прав. Робітники невеликих підприємств будуть дискриміновані порівняно з тими, кому пощастило влаштуватися до великих корпорацій.
Виникне нерівноправність і серед самих роботодавців. Ті з них, хто буде вимушений дотримуватися нинішніх стандартів трудових стосунків, стикнуться з недобросовісною конкуренцією з боку тих, хто більше не буде обтяжений зайвими зобов’язаннями щодо своїх співробітників.
Особливо комітет звертає увагу на деклароване в законопроєкті право роботодавця на безпідставне звільнення працівників. Депутати зазначають, що Європейська соціальна хартія визнає "право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов’язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби".
До того ж, за чинним КЗпП при звільненні працівника, роботодавець зобов’язаний попередити його за два місяці і виплатити компенсацію в розмірі середньої місячної зарплати. Таким чином, працівник отримує певний час для пошуку нової роботи, а також виплати в розмірі трьох своїх звичайних зарплат.
В той же час новий закон встановлює звільнення без попередження з виплатою трьох мінімальних зарплат, що є значним зниженням рівня захищеності.
"Окрім різкого зниження соціальних стандартів в трудових відносинах, законопроєкт також практично позбавляє профспілки всіх повноважень в питаннях захисту прав працівників, - говорить колишній депутат і член комітету з питань соціальної політики і праці Верховної Ради Андрій Павловський. - Таким чином фактично знищується профспілковий рух. За нинішнім законодавством при зміні суттєвих обставин праці, наприклад, призначенні понадурочних робіт, керівництво має узгодити свої дії з профспілкою. В багатьох випадках це досить формальна процедура, проте вона все ж таки дозволяє уникнути найбільш кричущих порушень прав працівників. В разі прийняття цього закону, на такий захист розраховувати вже не доведеться".
Окрім того, на думку експерта, законопроєкт також завуальовано скасовує 40-годинний робочий тиждень, встановлений законодавством, оскільки в трудовому договорі роботодавець отримує можливість прописувати будь які умови праці, в тому числі, і встановлювати тривалість робочого дня на свій розсуд. Також норми законопроєкту призведуть до фактичного скасування лікарняних, оскільки працедавець може передбачити в договорі обов’язок робітника відпрацьовувати дні, пропущені через хворобу.
Натомість відповідальність роботодавця за безпеку праці фактично знімається, оскільки в договорах дозволяється прописувати винятки з встановлених законодавством стандартів.
"Така безправність працівників не принесе розквіту малому і середньому бізнесу, - вважає Андрій Павловський. - Якщо б держава хотіла покращити становище бізнесу, то радше б послабила податковий тиск, перенісши його частину на великі олігархічні корпорації".
Натомість пропонований закон лише полегшить життя олігархам. На думку експерта, для більшості з них не виникне проблем розбити свої бізнеси на невеликі підприємства, позбавивши таким чином своїх працівників тих соціальних гарантій, якими вони користуються на сьогоднішній день.
"Саме тому, окрім "Слуг народу", цей законопроєкт підтримали депутати з груп, близьких до олігархів, зокрема колишнього ОПЗЖ, - каже Павловський. - Без їхнього 21 голосу в Раді не вистачило б голосів для прийняття даного документу в першому читанні".
Сила на боці працівника
Втім далеко не всі експерти поділяють похмурі очікування від впровадження в дію нової версії КЗпП. На думку координатора експертних груп Економічної експертної платформи Олега Гетмана, цей закон, в разі його ухвалення, сприятиме економічному розвитку і дозволить підвищити стандарти трудових відносин.
"Дійсно, якби подібні норми були ухвалені 30 років тому, в умовах, коли роботодавець мав значну перевагу в ринковій силі, це могло б привести до зниження рівня гарантій і оплати праці, - говорить експерт. - Проте протягом декількох останніх років на українському ринку праці склалася інша ситуація: зараз значну перевагу має працівник. Відтак роботодавцям доводиться шукати способи залучити кваліфікований персонал, пропонуючи йому більш привабливі умови праці".
І якщо новий закон буде ухвалено, можливості підприємств в цьому напрямку збільшаться, оскільки вони зекономлять значні кошти завдяки радикальному спрощенню адміністрування кадрового обліку і зниженню тиску з боку держави. У зв'язку з цим підприємці зможуть запропонувати своїм співробітникам і вищі зарплати, і більш сприятливі соціальні пакети.
Правда, саме в даний час ринок праці в Україні переживає складний період. З початку війни величезна кількість підприємств припинила свою діяльність, мільйони людей втратили роботу. Тож говорити сьогодні про великий попит на кадри з боку підприємців не доводиться.
"Звичайно, даний законопроєкт розроблявся не для воєнного стану, а для мирного життя і розвитку, - говорить Олег Гетман. - Проте навіть у нинішній ситуації він мав би позитивний вплив. Сьогодні, опинившись у скрутній ситуації, багато підприємств, щоб знизити власні витрати, наймають працівників "в чорну", взагалі без жодного оформлення і гарантій. А якщо б вимоги до трудових відносин були нижчими, вони скоріше за все, оформлювали б своїх працівників за договорами. Це дало б останнім більше гарантій, ніж нелегальна робота".
Втім, на думку експерта, нинішній стан на ринку праці не триватиме довго.
"Гадаю, вже на початку літа бізнес трохи оговтається від шоку і почне активно відновлювати роботу, - говорить Гетман. - І при цьому він зіштовхнеться зі значною нестачею кадрів. Адже після початку війни з України виїхало близько п’яти мільйонів людей. І, скоріше за все, протягом найближчих місяців більша частина з них не повернеться. Тож бізнесу доведеться зіштовхнутися з дефіцитом робочої сили, і підприємства будуть вимушені конкурувати за працівників, пропонуючи їм прийнятні умови праці і оплати".
Бурхливі дискусії, що тривають протягом всього часу, що пройшов з дня подачі даного законопроєкту, свідчать про те, що єдиної думки про його корисність чи шкоду для української економіки і соціальної політики поки що немає. Тож можливо депутатам, перш ніж виносити законопроєкт на остаточне голосування варто ще раз його уважно передивитися і зважити всі можливі наслідки - як позитивні, так і негативні.
