Українські військові вже декілька тижнів поспіль наносять потужні удари по позиціях окупантів на півдні України. Знищуються як російські генерали, так і склади з боєприпасами, що змушує рашистів ховати вціліле "добро" подалі від лінії фронту. Зважаючи на втрату великої частини припасів, ворог почав гатити по південних регіонах із усього, що лежить під рукою. Під прицілом постійно перебувають Миколаївщина та Одещина.
Яка ситуація на півдні України, яку загрозу несе ворог із моря та чому не можна ходити на пляж? Про це в ефірі Апостроф TV розповіла начальниця об'єднаного координаційного прес-центру сил оборони півдня України, капітан І рангу НАТАЛЯ ГУМЕНЮК.
– Деякі депутати ввечері писали про удар по Каховській ГЕС. Ви маєте якісь деталі?
– Хочеться запитати в цих депутатів дуже багато запитань. Але я ще раз наголошую, що офіційну інформацію про дії військових підрозділів і сил оборони можуть надати тільки військові, коли це доцільно і має сенс. Наразі триває робота, триває військова операція, розголошення якої недоцільне.
– Днем раніше ворог обстрілював Одесу та Миколаїв. Що відомо про наслідки ударів?
– Так, південь зазнає масованих ударів: і ракетних, і ракетно-артилерійських, і реактивними снарядами. Вчора вночі був атакований Нікополь, це теж наша зона відповідальності. Це абсолютно цивільні обʼєкти: поліклініка, станція переливання крові, приватний сектор зазнали ударів.
Також Миколаївщина зазнала масованого ракетного удару із застосуванням зенітно-ракетної системи С-300, яку вони зараз споряджають нетиповими для неї снарядами. Вони використовуються зазвичай для протиповітряної оборони, тому часто розриваються в небі і вкривають уламками дуже велику площу. Тобто це підвищена руйнівна дія. А коли влучають в землю або в наземний предмет, то вони залишають дуже велику вирву. Тобто це дуже великий психологічний тиск надає. Це руйнування, які суттєво впливають на стан людей. Ще вивчаються обставини, прибираються руйнування, хоча миколаївці дуже оперативно реагують, зокрема і комунальні служби.
Вони настільки звикли до цих ударів, що негайно зʼявляються на місці і прибирають своє місто. Роблять його знову затишним, красивим і придатним для життя. Вони свято вірять у те, що вони – фортеця, яка обороняє південь України.
Ну і також Одещина отримала ракетні удари. Чотири ракети були спрямовані на Одещину, одну збили сили протиповітряної оборони. Одна все ж таки влучила в той багатостраждальний міст через Дністровський Лиман, який вже ввосьме атакований ворогом. Незважаючи на те, що він із квітня не функціонує як обʼєкт критичної інфраструктури, тому що це нереально – використовувати пошкоджений міст із таким навантаженням - вони все одно продовжують по ньому бити. І дві ракети потрапили в обʼєкт військової інфраструктури, де спалахнула пожежа, але вона приборкана. Значних руйнувань немає і постраждалих також немає.
– Поговорімо про рух нашої армії. Українські війська наносять удари по складах та базах окупантів, і тепер вони намагаються відвозити свої припаси якомога далі. Це справді так? Як відображається ця паніка по той бік фронту?
– Так, наразі наша задача, і вона успішно реалізовується, – це позбавити вороже військо тієї логістики, про яку вони потурбувалися заздалегідь. Саме тому вони використовують і по Миколаївщині нетипові снаряди, оскільки дуже потужні склади зі спорядженням для РСЗВ нами були знищені. Крім того, ми знищили декілька складів паливно-мастильних матеріалів і скупчень військової техніки. Тому їм зараз дуже складно. На чому підвезти, що заправити, і що підвезти - а, власне, вже немає чого. Тому саме ракетно-артилерійські удари, які ми відпрацьовуємо наразі, мають дуже глибокий сенс і продовження. Ми про них поки що не говоримо відкрито. Але їхні наслідки вже можуть спостерігати ті, хто чекає добрих новин на Херсонщині.
Вони бачать, як це палає, вони бачать, що відбувається, розуміють, і свідомо це сприймають. Самі ж окупанти намагаються розташовувати свої підрозділи зараз там, де максимально щільно проживає цивільне населення. Тобто знову використовується практику, коли вони намагаються сховатися за мирними жителями.
– Якщо казати про життя мирних жителів, то наскільки за час окупації ускладнилася соціально-гуманітарна ситуація, зокрема, в Херсонській області?
– Соціально-гуманітарна ситуація дійсно складна. Зокрема, й у тих районах, які вздовж лінії зіткнення розташовані, тому що дуже багато сіл просто знищено. В багатьох громадах знищено обʼєкти соціальної інфраструктури, і неможливо отримати медичну допомогу, використати ліки. Тобто знищені або зачинені аптеки й лікарні. Товари першої необхідності потрібні, є така проблема. Але волонтери примудряються доставляти туди певні вантажі і намагаються вивозити людей, які критично потребують евакуації звідти, хоча це дуже-дуже складно. В більшості випадків всі виїзди з окупованої Херсонщини рашисти перекривають.
– Який потенціал зараз має росія на морі? Ми знаємо, що днями вони знову били по Зміїному. Що це їм дає, чому вони це роблять?
– Так вони намагаються хоч якось задекларувати свій контроль над островом. Вони намагаються продемонструвати свою силу, тому що не можуть зробити це в жоден інший спосіб. Це ще раз перекреслює той "жест доброї волі", який вони самі собі рекламували. Якщо це було з доброї волі, то чого ж наразі бомбити те, що там залишилося? Вони бʼють по залишках своєї техніки, яку вони покидали там, і намагаються тиснути на нас з питання неможливості розгортання там гарнізону. Наразі внаслідок цих ударів їхня техніка палає, наших втрат немає.
– Яка кількість ракет на цей час на нас націлена?
– Наразі вороже корабельне угрупування, яке блокує північно-західну частину Чорного моря, тримається в ракетно безпечній для себе зоні, щоб не потрапити під можливе ураження наших засобів зброї. І ближче до Криму вони тримаються, але все ж таки під контролем.
Нагадаю, що два ракетоносці несуть на борту ракети типу "Калібр", це 16 ракет. Ці ракети можуть влучати на дуже велику відстань і тримають під загрозою всю Україну, не тільки південні регіони. Такими ракетами ворог атакував, зокрема, і Вінницю. Тобто відстань суттєва.
Також вони вигнали в море чотири великих десантних кораблі, які створюють таку ілюзорну загрозу ймовірності десантної операції. Але ми всі усвідомлюємо те, що і заміноване море, і підготовлене до зустрічі з десантом узбережжя, не дозволять такого.
– Попри те, що не вперше людей просять не ходити на пляжі, є вибухи, є жертви. Нещодавно до берега прибило міну, її знищували.
– Так, в морі тривав шторм два дні. Це свідчить про те, що можливе повторення таких випадків, коли якірні міни зриває з кріплення. Крім цього, я наголошу, що мінували море не ми. Ми не знаємо, які засоби були застосовані, які саме підривні пристрої використовував окупант для того, щоб заблокувати судноплавство. Тому сюрпризи можуть бути дуже-дуже різні, так само, як і один із останніх випадків на Одещині, коли чоловік пішов плавати, незважаючи на заборону і застереження, і залишився без голови. Який саме пристрій спрацював, і як він там опинився, ми не знаємо, тому що вибух стався і був зафіксований по факту. Але випадок дуже-дуже сумний.
