Після поразки на Херсонщині росія проводить так зване "перегрупування". Фактично окупанти виводять техніку з селища Чаплинка, готуються тікати з Кінбурнської коси на лівому березі Дніпра та використовують бійців в якості "гарматного м'яса" на Вугледарському напрямку.
Чого чекати на театрі бойових дій у найближчі тижні - в ефірі Апостроф TV розповів генерал армії України, голова Служби зовнішньої розвідки України у 2005-2010 роках МИКОЛА МАЛОМУЖ.
- Що відбувається у Чаплинці? З якої причини росіяни забрали свою техніку з місцевого аеродрому?
- Як відомо, супротивник перекинув усі свої сили на лівий берег, концентруючи там основні зусилля. Але це не зовсім так. Адже ворог передбачає, що ми будемо наносити ракетні, артилерійські та авіаційні удари по місцях скупчення їх бойової техніки: гелікоптерів, авіації, РСЗВ "Град", "Ураган", "Смерч" тощо. Тобто вони передбачають, що це буде пряма загроза.
Читайте: "Соромно бути росіянином, нас попустили українці": як у Росії відреагували на втечу з Херсона
Ми наблизилися до тих рубежів, де можемо їх знищувати на місці дислокації. Тому вони вважають, що Чаплинка – один з найуразливіших об'єктів.
Також передбачається, що росіяни можуть перекинути частину сил, що були розташовані на правому березі та у Чаплинці, на інші стратегічно важливі напрямки фронту. Це ті напрямки, де ЗСУ можуть розпочати наступальні операції - запорізький та донецький напрямки.
Тобто росіяни маневрують та переміщують техніку, з метою зберегти її від ударів та перекинути ці сили на важливі напрямки фронту. Ці факти вказують на нестачу ресурсів у росії для утримання лівобережжя Херсона і прикриття таких об'єктів, як Чаплинка.
- Пане Микола, чи маємо ми стратегічну перевагу у зв'язку з відходом росіян з Чаплинки? Як ми можемо далі розвивати свої успіхи на цьому напрямку?
- Ми можемо говорити про успіхи не лише у Чаплинці. Ми вже говоримо про інші напрямки, наприклад, Нову Каховку, де йдуть активні бойові дії. Фактично Україна розбалансувала їх систему оборони, що є передумовою для звільнення цих територій. До того ж, ми звільнили Херсон, і спостерігаємо падіння бойового духу росіян, відсутність згуртованості на лівому березі.
Читайте: Росія завдала наймасовішого ракетного удару по Україні: карта
І дійсно, ЗСУ вже можуть планувати операцію звільнення Лівобережжя, не форсуючи Дніпро, а за допомогою ударів по комунікаціях, штабах, аеродромах, РСЗВ. Недарма ми говоримо про знищення бази у Чаплинці, переміщення наших диверсійних груп на Кінбурнську косу та дії на каховському напрямку. Ми працюємо комплексно, застосовуючи нестандартні методи. І маємо перспективи успіху на тих напрямках, де ворог цього не очікує.
- Розкажіть, будь ласка, що відбувається на Кінбурнській косі?
- Кінбурнська коса є важливою в контексті фіксації нашого успіху у Миколаївській області, а також для формування ударів по лівобережжю Херсонської області. Важливо, щоб Україна показала успіхи на цьому напрямку. З іншого боку, є всі передумови, сили та засоби для проведення нестандартної операції. Зараз ми маємо ситуацію, яка передбачає не тільки фіксацію нашого успіху, а й перспективу наступальних операцій з інших регіонів. Наприклад, не лише форсування Дніпра напряму, але і з позиції заток, суші та інші варіанти непрямих атак. Можливості атак з моря, з тилу, з флангів підсилюють підтримку і серед населення, і серед військових. ЗСУ діють активно на всіх напрямках і досягають успіху.
- Яке стратегічне значення має Кінбурн?
- По-перше, це знакова перемога ЗСУ в нестандартному місці, яка демонструє рівень оперативної та бойової роботи. По-друге, Кінбурн – це великий плацдарм для проведення операцій на херсонському та миколаївському напрямках. По-третє, успіх на Кінбурні створює передумови формування безпечних гуманітарних конвоїв з зерном.
- Пане Микола, що відбувається на Вугледарському напрямку?
- Це – найскладніший напрямок на сьогодняшній день. Відомо, що путін особисто віддав наказ захопити Донецьку область. Він відправив туди додаткові сили: вагнерівців, кадировців, морську піхоту. Але зараз їх умовно елітна морська піхота розбавлена мобілізованими.
Зазначу, що у морській піхоті підготовка повинна тривати мінімум 5 років. Тому абсурдно використовувати такий підрозділ не за призначенням. Морпіхів кидають в атаку, а ми їх знищуємо. Вони мають величезні втрати, бо непідготовлені, немотивовані, до того ж серед них зростає паніка.
- Чому населені пункти Павлівка та Сватове на Вугледарському напрямку є настільки стратегічно важливими для окупантів, що вони готові використовувати своїх бійців як "гарматне м'ясо"?
- Вугледар, Павлівка та Бахмут – це населенні пункти, де супротивник облаштував укріпрайони. Для них це ключ до захоплення усієї Донецької області за наказом путіна. І тому росіяни концентрують там усі свої сили. Під загрозою звільнення та арештів окупанти намагаються захопити Донецьку область. Але ЗСУ успішно тримають ці рубежі, бо росіяни не можуть нічого вдіяти у розрізі системних наступальних операцій. Вони на мають ресурсів та мотивації, тому ми кожен день знищуємо до тисячі загарбників.
Щодо міста Сватове, звільнення якого відкриває для нас можливості наступальних операцій на Сєвєродонецьк та Луганськ. У разі успіху на цьому напрямку ми зможемо зайти з флангів на донецьке угрупування супротивника. І на сьогоднішній день ЗСУ мають успіхи на луганському напрямку. Це тяжко, але ми просуваємося.
- Пане Микола, розкажіть, будь ласка, чому окупанти створюють оборонні укріплення у Мелітополі?
- Мелітополь – важливий населенний пункт, хоча і знаходиться далеко від лінії зіткнення. У разі деокупації Мелітополя, у ЗСУ з'являться можливості повністю звільнити південь України. Тому ми говоримо про їх переміщення техніки, авіації, особового складу з лівого берега Херсонщини до Мелітополя. Росіяни чомусь вважають, что ми почнемо активну наступальну операцію саме у Мелітополі.
На мою думку, окупанти проводять імітацію активних захисних дій, які не мають жодної перспективи. Бо ЗСУ завдають ударів по концентрації вогневих сил противника, і жодні фортифікаційні споруди окупантам не допоможуть.
