Днями до України з неоголошеним візитом прибув генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Це був перший візит генсека Північноатлантичного альянсу до України з початку російського повномасштабного вторгнення. Президент Володимир Зеленський зазначив, що цей візит сприймається як готовність Альянсу розпочати нову главу у відносинах з Україною – главу амбітних рішень. Чи вплине цей візит на темпи постачання озброєнь Україні, як змінюється кількість країн, що готові надавати Україні допомогу, та до чого має готуватися росія – в ефірі Апостроф ТВ розповів військовий експерт ПАВЛО НАРОЖНИЙ.
– Чи почнуть Україні швидше постачати зброю після цього візиту?
– Я в цьому не впевнений, тому що на війні логістика – це найбільш навантажене і найбільш важлива ланка цього величезного ланцюга. Днями США оголосили про черговий пакет допомоги на 325 млн доларів, він доволі типовий: снаряди для HIMARS, снаряди 155-го 105-калібра та інша техніка, зброя і так далі. Я більше ніж впевнений що зараз наша логістика і логістика союзників працює на 100%, щоб забезпечити Україну.
До того була дуже цікава і дуже важлива для нас новина, що США купили 500 000 снарядів калібру 155 мм у Південної Кореї. Південна Корея досі була відносно пасивною в питаннях допомоги Україні Вони казали, що готові допомагати, але через інші країни. Вони продали ці снаряди, чого раніше не було, а США своєю чергою можуть передавати снаряди зі своїх складів нам. Тобто таким чином США убезпечили себе від ситуації, що вони самі залишаться без снарядів, без можливості воювати. Президент Кореї заявив, що вони розглядають можливість військової допомоги Україні. Все це каже про те, що нас підтримують всіма можливими методами. Я більш ніж впевнений, що головна проблема зараз – це не готовність союзників щось давати чи не давати, а з тим, як це все вчасно доставити в Україну, передати не просто мотлох, а передати техніку в робочому стані. Треба підготувати людей, які будуть на цій техніці працювати, а це все – величезний, складний процес. Я вважаю, що союзники роблять надзусилля, для того, щоб озброїти та допомогти Україні.
Читайте також: Навчання на танках Abrams та нова допомога союзників: підсумки зустрічі Рамштайн-11
– Тобто кількість партнерів, які хочуть нам допомагати починає збільшуватися? Саме для цього приїжджають такі високопоставлені посадовці до нашої країни?
- Саме так. На найвищому рівні, на рівні президентів країн всі працюють над тим, щоб озброїти Україну. Був дуже яскравий приклад в цьому пентагонівському зливі, що росія звернулася до Єгипту з проханням продати 40 000 снарядів до "Граду". Після того, як наші союзники пояснили, що так робити не треба, Єгипет чомусь продав снаряди саме Україні. Я більш ніж впевнений, що так зараз працюють з усіма виробниками зброї, які можуть бодай щось поставити українцям.
– Тим часом Франція і Польща влаштували таку суперечку після того, як посли країн у ЄС не змогли врегулювати спір про спільні контракти Євросоюзу на закупівлю снарядів для України. Чи отримаємо зрештою ці боєприпаси, і коли це вже може статися?
– Я більш ніж впевнений, що ми їх отримаємо. Зрозуміло, що 2 млрд євро – це серйозна сума для будь-якої економіки, і тут більше суперечка йде щодо того, хто отримає ці контракти, і хто заробить на цьому всьому. Тут питання не в тому, що не передавати їх Україні, а в тому, хто буде це робити. На жаль, ці контракти точно не швидкі. Йдеться про розширення наявних заводів, які виробляють зброю, а це питання місяців. Яскравий приклад з Норвегією. Там виробник снарядів не зміг розширити своє виробництво, тому що в них немає можливості під'єднатися до більш потужного джерела електроенергії, бо цю електроенергію викупають айтішні центри обробки даних. Такі проблеми вирішуються, але цього потрібен час, і тому й відповідь така, що ми ці снаряди отримаємо приблизно через пів року.
– Чи розуміють партнери, що поки вони вирішують, хто та скільки заробить, Україна щодня сплачує просто величезну ціну?
– Тут не йдеться про те, що вони відмовляються щось робити. Вони роблять багато, вони в Болгарії купили всі склади радянських боєприпасів, які були, в Єгипті купують, в інших країнах пострадянського табору все, що тільки можна купити. Це скуповується і передається Україні. Крім того, приєднали Південну Корею. Крім того, вони ухвалили дуже важливе рішення – якщо раніше вони залишали у себе якісь залишки на складах 155 мм, то після того схвалення фінансування на 2 млрд євро, вони ці склади нам передали просто в нуль. Вони готові залишитись під ризиком того, що в них буде небоєздатна артилерія, але все одно допомагають Україні.
Всі прекрасно розуміють, яку ціну зараз платить Україна. Всі роблять абсолютно все, що тільки можна. Артилерійські снаряди – це верхівка айсберга, бо також нам потрібні ракети для ППО, а вони набагато більше коштують. Якщо вартість одного снаряда – 2-3 тисячі доларів, то ракета для ППО коштує від 0,5 млн до мільйона доларів. Німеччина нам передала "Патріоти" разом з ракетами.
– Днями представник ГУР МО Андрій Юсов завив, що Росія переходить до стратегічної оборони після провалу так званого зимового наступу. За його словами, немає в росіян сьогодні сил повторювати ті спроби, які ми бачили після 24 лютого минулого року, але це не означає, що ворог розбитий або не становить небезпеки для України. Вони можуть проводити окремі операції на півдні України. Водночас маніякальною ціллю окупантів, на думку Юсова, залишається Донеччина. Про стратегічну оборону хочу запитати: що це таке, як Росія буде її впроваджувати та чи вистачить у неї ресурсів на це?
– Вочевидь, за всю зиму, в першу чергу завдяки Бахмутській операції, ми перемолотили величезну кількість живої сили та техніки противника завдяки зброї, яку нам надали наші союзники. Йдеться про протитанкові засоби, про артилерійські засоби тощо. У нас, за словами Сергія Баранова (тимчасово виконуючий обов’язки начальника Головного управління бойових ударних систем Генерального штабу ЗСУ – "Апостроф"), артилерія робить 90% всього вогневого ураження. Саме артилерія знищувала ворога, і знищила його в такій кількості, що росіяни не можуть сформувати того ударного угрупування, яким би вони могли прорвати наш фронт і зайти там вглиб нашої оборони.
А ми в цей час робили цю Бахмутську операцію відносно невеликою кількістю військ. В самому Бахмуті знаходилися одна-дві бригади одночасно і приблизно до десятка бригад, які тримали околиці Бахмута. І в цей час ми змогли сформувати ту саму "Гвардію наступу", ми змогли сформувати загальновійськові бригади в ЗСУ. Багато наших військових пройшли навчання у Великій Британії та в інших країнах, і ми змогли сформувати наше ударне угруповання. Воно ще на фронті не з’явилося, воно ще в резерві знаходиться. Тобто наступу того самого ще немає. Є підготовчий етап до наступу.
А у росіян такого резерву немає.У них є приблизно 200 000 бійців, але вони знаходяться на території росії, тому що росіяни бояться, що ми не просто дійдемо до українського держкордону, а підемо далі. Саме тому вони тримають цей величезний резерв у себе на базах в Росії, в Білорусі. Тому вони готують рубежі, копають величезну кількість окопів. Але це їм не допоможе, тому що є багато прикладів, коли були побудовані потужні укріплення, але їх проривали в якомусь одному напрямку, заходили в тили, після того їх утримувати уже було нереально. Я більш ніж впевнений, що в нас буде такий формат наступу.
Крім того, не забуваємо, що в нас є доволі серйозна перевага в далекобійній артилерії. Аналогів HIMARS чи "Екскалібурів" у росіян немає. Ми можемо абсолютно точно нищити їхні тили, а вони цього робити у нас не можуть. У них нема нічого подібного по далекобійності та по точності, в порівнянні з тим самим HIMARS. Їхня оборона не допоможе їм стримати український наступ.
– Чи означає цей перехід до стратегічної оборонної операції, що росія не зможе вести наступальні операції навіть на окремих відтинках фронту?
– Зможе, оскільки фронт у нас величезний – 1500 км. У нас немає ресурсів, щоб вести наступ на всіх абсолютно ділянках фронту. Це буде одна-дві, максимум три ділянки, на яких ми можемо робити наступ. На всіх інших ми будемо тримати оборону і, вочевидь, коли росіяни зрозуміють, де буде наш наступ, вони можуть десь контратакувати. Не можна сказати, що ворог втратив боєздатність, що він розбитий повністю. Так, він знесилений, ми його дуже сильно підточили, але він зберігає боєздатність.
– У росії все частіше і частіше падають і вибухають невідомі безпілотники. Як ви вважаєте, чи буде росія якось цьому протидіяти?
– Нам не цікаві невійськові об’єкти. Нам цікаві такі, як, наприклад, Джанкой, де вибухнув залізничний вузол, на якому знаходилися ракети "Калібр-НК". Це був доволі серйозний удар по російській спроможності.
У росіян немає жодного виходу, їм доведеться будувати свою систему оборони, як будували її ми. Всі пам’ятають початок російських терористичних атак, коли вони вистрілювали за день сотні ракет і запускали десятки "шахедів". Для цього, щоб це побороти, ми зробили мобільні групи, які зі стрілецької зброї збивають ці "шахеди". Ми отримали від союзників величезну кількість систем ППО, і це найсучасніші системи. Ми підіймаємо наші винищувачі для того, щоб збивати дешеві "шахеди" і навіть точно відомо, що один винищувач ми втратили саме під час збиття "шахедів". Якщо росіяни купують іранські "шахеди", то ми можемо самі виробляти дрони. Нічого складного немає, "шахед" технологічно дуже простий, там двигун внутрішнього згоряння, система навігації та вибуховий пристрій. Все це ми можемо виробляти в Україні. Електроніку треба буде закуповувати, але більшість комплектуючих ми можемо самі виробляти.
Росіянам треба захищати величезну територію – від окупованого Криму до Уралу, куди суто теоретично можуть долетіти наші безпілотники. Навіть якщо їх будуть збивати, це все одно зв'яже сили противника, змусить використовувати системи ППО в глибині території росії, а не на фронті.
Читайте також: Вночі в Севастополі пролунали вибухи: відео та подробиці атаки
