Триває операція Збройних сил України на лівому березі Дніпра на Херсонщині. Наші захисники розширяють плацдарм і готуються до нового етапу операції. Успішне просування дозволить нашим захисникам перерізати дорогу з Криму на Мелітополь і фактично відрізати від постачання мелітопольське угруповання ворога. Що зараз відбувається на лівобережжі Херсонщини, які подальші перспективи у ЗСУ і чого зараз найбільше потребують наші захисники на цьому напрямку - в етері Апостроф TV розповів екс-командир роти батальйону "Айдар", науковець і публіцист Євген Дикий.
У просуванні на лівому березі Дніпра найважче попереду, тому тримаємо кулаки за наших хлопців і дівчат, які зараз там роблять дуже важку роботу. Там вже сформований наш великий плацдарм, тобто ті три, на які висадилися наші бійці, злилися в одну суцільну смугу. І фактично вже можна сказати, що заплаву Дніпра ми контролюємо. Це фактично вже й визнають ті росіяни, котрі хоч трошки прив'язані до реальності, їхні так звані воєнкори.
В цьому сенсі цікавим був виступ їхнього так званого міноборони Шойгу, який заявив, що вони зірвали всі спроби українців висадитися на лівому березі Дніпра. І тут два варіанти - або людина настільки нахабно бреше, або до них нагору настільки викривлено доходить інформація і людина живе в якомусь альтернативному всесвіті. Бо в реальному всесвіті навіть російські воєнкори змушені визнати, що заплава Дніпра остаточно за нами, скинути нас не вдалося. І тепер у них наступна задача - стримати наше просування, тобто не дати нам вийти за межі річкової заплави. Далі за заплавою починається річкова тераса, яка весь час суха. Наразі росіяни намагаються вибудувати лінію оборони і окопатися по лінії тераси.
Якщо дуже спрощувати і порівнювати з термінологією Другої світової війни, то можна сказати, що наша висадка в Нормандії вже сталася - запобігти їй росіяни не змогли. Але тепер попереду наша битва в Арденнах. І на щастя, дніпровські тераси - це зовсім не Арденни з їхніми висотами, а лінії оборони, подібної до "лінії Суровікіна", у росіян там немає.
Тому шанси там є, але не будемо бігти поперед паровоза. Шанси шансами, але росіяни дуже добре розуміють, наскільки високі ставки. Можливо навіть у нас не до кінця оцінюють, наскільки високими є ставки. У нас ці бої весь час називають "Бої на лівобережжі Дніпра чи Лівобережна Херсонщина", а от у російських зведеннях оці всі бої називаються "Бої на Херсонсько-Кримському напрямку". І от власне в цій назві ключ до всього.
Справа у тому, що якщо вдається вирватися за межі заплави і розгорнутися з цього плацдарму далі, то це фактично вихід до Перекопу. Це взагалі вихід в тил росіянам за межами "лінії Суровікіна". Російські тили там нормально не захищені, і якщо вдасться здійснити прорив у глибину, то фактично одразу відрізається мелітопольське угруповання ворога від Криму. Для цього не обов'язково доходити аж до Перекопу. Наразі перша задача, яка стоїть перед нашими захисниками і захисницями - прорватися до траси, яка з'єднує Крим з Мелітополем. До цієї траси не далеко, але треба розуміти, що на війні інколи один кілометр доводиться проходити місяцями. Саме цього росіяни найбільше бояться, а наші сили намагаються досягти.
Там діють не лише ДРГ, а також морська піхота, і вже перекинуто частину техніки. Наступна надзадача - перекидати просту піхоту з важкою технікою. Якщо нам це вдасться, то це буде успіх всього нашого літньо-осіннього наступу. За великим рахунком, підсумок нашого південного наступу зараз вирішується на лівобережжі Херсонщини.
Читайте: Росіяни атакували майже на всіх напрямках, Сили оборони просунулися на півдні: зведення Генштабу
Росіяни теж дуже добре розуміють ціну питання, тому там дуже важко. Зокрема, на цій ділянці ворог максимально використовує можливості своєї авіації, засипаючи бомбами КАБ-500 все що можна. Але з іншого боку, там є ще одне 500 - це плюс-мінус точність влучання, що значно зменшує ефективність використання цих снарядів. Тобто при точності польоту КАБ плюс мінус 500 метрів неможливо не те що техніку вполювати, а навіть в конкретний окоп чи бліндаж влучити. Тому росіяни працюють просто по площах - і по нашому плацдарму на лівому березі, і намагаються влучити у скупчення наших військ на правому березі. Але замість цього ми бачимо, шо вони весь час гатять по мирному населенню. Це саме через точність польоту плюс мінус 500 метрів.
На жаль, поки з КАБ-500 ми нічого зробити не можемо. Вони випускаються з відстані 50-70 км, до якої наша ППО просто не дістає. Але це фактично основний дієвий аргумент, який там у росіян лишився. Ці бомби дійсно псують життя і нашим бійцям, і цивільному населенню, але стримати нашу висадку вони цим бомбардуванням не змогли.
Ми ж у свою чергу обережно сподіваємося, і головне - допомагаємо нашим бійцям. Там реально зараз треба дуже засобів для обігріву у зв'язку з холодною погодою. Бо крім того, що треба дрони, яких завжди мало на фронті, на тому плацдармі треба дуже багато засобів для обігріву. Бо там немає наших бліндажів і укріплених позицій, тож бійцям доводиться розгортатися у чистому полі. Дуже багато запитів на теплу білизну, хімічні грілки (і ті що для тіла, і для рук), а особливо термічні устілки для взуття. Це просто критична потреба. Тож наразі треба зосередитися на максимальній допомозі нашим хлопцям і дівчатам на лівому березі Дніпра.
Читайте: Які гарантії безпеки може надати Україні Євросоюз: головне з документу
