Однією з ключових задач Збройних сил України є нанесення поразки російському угрупованню на Запорізькому напрямку. Ворог вибудував там потужні оборонні редути, і наші захисники з величезними складнощами долають метр за метром, звільняючи українську землю від окупанта. Протягом літньо-осінньої кампанії ЗСУ вибили ворога з першої стратегічної ділянки і зараз ведуться бої за дуже укріплену другу смугу так званої "лінії Суровікіна". Що потрібно нашим воїнам, щоби впевнено здолати ворога на Запорізькому напрямку і яку роль у цій кампанії відіграють бойові дії на правому березі Дніпра на Херсонщині - в етері Апостроф TV розповів військовий аналітик Петро Черник.
Стратегічна мета на півдні у нас не змінилася - дотягнутися до північного Приазов'я залишається нашим головним завданням. Тобто умовно вийти в район Молочного Лиману, перерубати сухопутній коридор до Криму і там закріпитися. Але і противник усвідомив, яке наше головне завдання і сконцентрував на Запорізькому плацдармі колосальну велетенську силу посередині "лінії Суровікіна". Насамперед мова про живу силу, плюс ворог побудував дуже серйозну лінію укріплень за підручниками і методичками першої і другої світової воєн.
Читайте: Війна переходить у нову фазу: на яких напрямках Україна вдарить узимку
Друга лінія боєзіткнення - це велетенська мережа дотів, дзотів, бліндажів, тунелів і тому подібне. І пройти це дуже нелегко, бо ще все навколо всіяно мінами. Важка техніка відповідно пройти не може і це нескінченні піхотні бої.
Зараз ми посередині "лінії Суровікіна". А це класична ешелонована лінія оборони, яка передбачає три стратегічні лінії. Перша - це лінія забезпечення 3-4 км шириною, засіяна мінами. Тут ми якраз пройшли. Друга лінія також у межах 3-4 км шириною - це головна лінія, яка є велетенською мережею окопів, бліндажів, довготривалих вогневих точок, обладнаних позицій для артилерії і техніки, і навіть тунелів, зверху закритих бетоном. От що вони змогли зробити за час окупації. І остання лінія - це тилові склади ПММ, снарядів та всього іншого, що необхідно для ведення бойових дій.
Наголошую, що противник зрозумів наш задум і велетенську силу кинув саме сюди в окопи.
Чи потрібна нам своя "лінія Суровікіна"? Так, звичайно. Але робилася ставка на те, що вдасться за теплу частину року прорвати цю лінію ворога. На жаль, цей розрахунок не вдався, оскільки у нас не було переваги в повітрі. Так само, ми ще не отримали далекобійних ракет, бо якби умовно на відстані 300 км ми винищували всю логістику ворога, то в окопах ворога не було б ні води, ні їжі, ні патронів. Але на сьогодні ми маємо те, що маємо.
Читайте: ЗСУ атакували на лівому березі Херсонщини: звіт ISW і свіжі карти боїв
І от ми дійшли до точки переосмислення нашої стратегії. Але вкрай важливо зберегти холодний розум і виходити з цієї ситуації. На мій погляд, зворотну лінію, яка буде нашою запасною опорою, будувати треба.
Не варто забувати про Херсонщину. І завдання стратегічного порядку - обвалити південний плацдарм. Якщо вдасться вийти до Перекопського перешийку, то південний плацдарм валиться. В такому разі питання лише в тому, чи ворог відводить війська у Крим, чи прирікає їх на смерть. А взагалі ідеально взяти в полон кілька тисяч окупантів.
Це стратегічний задум, який потенційно є можливим. Ще раз наголошую, нищимо логістику - кілька тижнів ворог не має що їсти - і перемога на цьому плацдармі за нами. Але без авіації і далекобійних ракет ми будемо рухатися так, як рухаємось зараз, тобто досить повільно.
"Хаймерси" поки перекинути на лівий берег ми не можемо, бо ці установки мусять мати буферну зону. Допоки плацдарм на правому березі не матиме мінімум 25-30 км в глибину, переправляти "Хаймерси" не є доречним. Це надто цінні машини, щоби ризикувати ними у такий спосіб.
Читайте: Чи вийде війна за межі півдня і сходу України: Наєв озвучив прогноз
