Кількість військовослужбовців в Україні зростає з кожним днем. Але на службі вчорашні цивільні стикаються з різноманітними проблемами, вирішити які їм не під силу з різних причин. Єдиний вихід - звернутися до адвокатів по допомогу. З якими питаннями найчастіше звертаються військовослужбовці? Чому вони не можуть вирішити їх самостійно у своєму підрозділі? Чи є вихід із цієї ситуації? Відповіді на ці та інші запитання читайте в інтерв'ю «Апострофа» з військовим адвокатом Олегом Леонтьєвим.
Пане Олеже, чи часто військовослужбовці звертаються за юридичною допомогою і які найпоширеніші питання?
Останнім часом дуже часто. Основні питання – як звільнитися зі служби та питання матеріального (грошового) і соціального забезпечення. Це найбільші проблеми, які військовослужбовці самостійно вирішити не можуть, тому змушені звертатися до суду, щоб вирішити питання, які мали б бути вирішені на рівні Міноборони. Наприклад, не виплачують бойові. Або не виплачують компенсації за поранення, переводять за штат і виплачують лише 500 грн на місяць. Відправили на лікування за кордон з такими ж виплатами – 500 грн. Це незаконно й необґрунтовано. Жахливі порушення через те, що не працює аудит. Абсолютно неконтрольований департамент фінансів МО. А сьогодні ще почали скаржитися на якість харчування. Навіть у Національній академії Сухопутних військ у Львові різні порції харчування в самій академії та на полігоні. Просять допомогти навести порядок. Куди не глянь – купа проблем, які вони самостійно вирішити не можуть. Наразі військовослужбовці безпорадні і беззахисні.
Тобто без юридичної допомоги, без адвокатів, військовослужбовці не можуть вирішити нічого, що стосується їхньої служби?
Так, на жаль. Раніше все це вирішувалося, умовно, одним єдиним телефонним дзвінком, коли в країні функціонувала військова прокуратура. Але її ліквідували. Наприклад, питання грошового забезпечення прокурор міг вирішити одним дзвінком, тепер вони затягуються на пів року і більше, оскільки їх доводиться вирішувати через суд. Ніхто не контролює документообіг у військових частинах. Є постанова Кабміну №168, яка стосується виплат за поранення, загибель тощо. Там чітко сказано, що командування в/ч повинно виплачувати гроші військовослужбовцю без очікування рапорту від нього. Адже часто військовослужбовці перебувають без зв’язку, на передовій, на відміну від командування, яке вимагає від бійця рапорт, щоб той отримав те, що йому належить за законом. Це дикість. І лідирують у таких питаннях часто густо відомі бойові бригади. Наприклад, снайпер отримав поранення, втратив око. Вже рік він живе на 500 грн на місяць і не може отримати виплати за поранення, встановити інвалідність (а це ІІІ група) і звільнитися зі служби. У частині він не може домогтися ані виплат, ані направлення на МСЕК.
Відправили на службу хвору людину, у якої час від часу епілептичні напади. Його повинні були виключити з військового обліку. Але його забрали з вулиці в ТЦК, і комісія визнала його «придатним». У частині в нього постійні напади. Але його не можуть звільнити, оскільки він повинен написати рапорт на повторне ВЛК. А ще, згідно з медичною документацією, наказом №402, напади повинні бути зафіксовані, заактовані очевидцями, їх повинні бачити командири, солдати або навіть зняти їх на камеру.
Виходить, що вулична мобілізація не на користь армії?
Тих, кого забирають насильно ТЦК з вулиць, частіше за все виявляються непридатними, з психічними відхиленнями або серйозними захворюваннями. Вони апріорі не можуть нормально служити, вони взагалі не можуть служити. Вони небезпечні як для себе, так і для побратимів. Ось уявіть, боєць на позиції в бою розраховує на те, що напарник допоможе, прикриє, а в нього в цей час напад, він непритомний. Це шкідництво з боку ТЦК і ВЛК – відправляти таких людей на службу.
Ви описали нерадісну картину. Невже все так погано?
А ви знаєте, скільки військовозобов’язаних не можуть встановити додаток «Армія+», щоб швидше й простіше подати рапорт? Тисячі, тому що в цьому додатку вони числяться не військовослужбовцями, а військовозобов'язаними. Тому що співробітники ТЦК забрали людину, відправили в частину, вона вже пів року служить, але за їх реєстрами він все ще військовозобов’язаний, бо не внесли зміни. У разі поранення йому доведеться доводити, що він служив. А в разі загибелі бійця родичам можна тільки поспівчувати.
Чи часто військовослужбовці стають фігурантами кримінальних справ?
Таке теж є. Ось були зміни в законі про дрібні крадіжки. За змінами, які набрали чинності 9 серпня 2024 року крадіжка стає кримінальним злочином, якщо сума викраденого більше 3028 грн. Наступного дня поліція затримує солдата за підозрою в тому, що він нібито злив солярку з фури. У нього в машині знайшли три порожні каністри ємністю по 10 л кожна. Тобто – на 30 л. Вартість пального, яку він міг викласти – в два рази менша, аніж за яку можна притягнути до кримінальної відповідальності. На відеозаписі камер спостереження, яким оперує слідство видно, як солдат зупинив військову машину біля фури, з якої колись щось зливали, як пояснює – заглохла. Натомість вилучають військовий автомобіль, ставлячи його на штрафмайданчик. Тепер справою військового займається поліція під процесуальним керівництвом спеціалізованої прокуратури у військовій сфері. Військовий у «підвішеному», стані, автомобіль – замість виконувати завдання на передовій – іржавіє в тилу…
Ви говорили, що військовослужбовці не можуть звільнитися зі служби за станом здоров’я. А чи є інші причини, через які вони хочуть демобілізуватися?
Дуже багато військових не можуть звільнитися з військової служби через недосконалість законодавства. Норми прописані криво. Наприклад, не звільняють військовослужбовця, у якого мати є інвалідом другої групи і більше немає близьких родичів. У частині вимагають акт догляду, але його бути не може і не повинно бути – він законом не вимагається, а по-друге, його навіть при бажанні не можуть видати, бо він не доглядає за матір'ю, а служить в армії. А якщо є онуки, то заявляють, що онуки повинні доглядати за бабусею, навіть якщо вони не хочуть, і це причина не звільняти військового. І такого дуже багато. Так, було багато зловживань, фальшивих інвалідностей і тому подібного, але всіх під одну гребінку гребти неправильно.
Що стосується дезертирства з армії, чи звертаються до вас ті, хто залишив частину?
Звертаються. І скажу вам, сьогодні процвітає дезертирство. Верховна Рада ухвалила закон, який фактично амністує дезертира, якщо його командир приймає назад у частину. Ось тепер така ситуація: солдат сидить в окопі на «нулі» під постійними обстрілами і в один момент зривається й іде додому. Ось він сидить удома, ховається рік, два, а там, дивись, і війна закінчиться. А може й ні, може повернеться в частину.
Які найбільші проблеми у військовозобов'язаних, які мають право на відстрочку?
Є право на відстрочку, але багато хто не може ним скористатися через відсутність військово-облікового документа. А якщо він піде його оформляти, його обов’язково мають направити на медичний огляд ВЛК, після чого - повістка. І людина, яка має право на відстрочку, не зможе цим правом скористатися. Замкнене коло.
Хто повинен наводити порядок у Міноборони?
Військові правоохоронні структури, органи військової юстиції, військові суди. Була військова прокуратура. Проте її ліквідували у 2012 році за часів правління Януковича. З початком агресії та окупації України роль і місце військової прокуратури в питанні обороноздатності переосмислена. Було запроваджено навіть нову структуру органів прокуратури, яка передбачала вже віднесення до їхньої юрисдикції і розслідування злочинів, пов’язаних з порушення законів та звичаїв війни. Остаточно «добили» військову прокуратуру в 2019 році. В країні, яка на той час вже 5 років перебувала у збройному конфлікті і навіть втратила частину власної території в результаті окупації зовнішнім ворогом, військова прокуратура їм здалася ані до чого. А тому військові прокуратури знову, і тепер здогадуємося - чому, були ліквідовані. Після повномасштабного вторгнення питання знову актуалізоване. Навіть переважаючою кількістю народних депутатів був проголосований відповідний закон, але, Глава держави наклав на нього вето, обґрунтування якого взагалі не витримує будь-якої критики.
Завершити хочу словами одного колишнього заступника генерального прокурора України – Олексія Баганця: «Фактично, ліквідація військової юстиції, яка діяла від початку створення нашої держави, обґрунтовувалася офіційно відсутністю достатньої кількості військових злочинів на той час, а відповідно і невеликим навантаженням на цю систему. Проте, чи було це достатньою причиною для ліквідації військових прокуратур і військових суддів, чи можливо, навпаки, підтверджувало факт ефективності таких органів і здійснення завдяки ним контролю за ситуацією у військових формуваннях, тодішні законодавці цього суспільству не пояснили».
