Уряд України розробив проєкт Трудового кодексу, який найближчим часом може потрапити на розгляд до Верховної Ради. Нардепи поки не поспішають оцінювати документ, що й зрозуміло, оскільки в ньому є досить одіозні норми, що вже викликали громадську критику. "Апостроф" з'ясовував, що не так із законопроєктом, і чи має він шанси отримати схвалення парламенту.
Кабінет міністрів України підготував проєкт нового Трудового кодексу. У пояснювальній записці до документу повідомляється, що його метою є зокрема дерадянізація вітчизняного законодавства про працю, а також впровадження міжнародних стандартів регулювання трудових відносин.
Необхідність прийняття нового трудового законодавства також пояснюється тим, що чинний Трудовий кодекс був прийнятий ще у 1971 році, коли Україна входила у склад СРСР, і в країні панувала планова економіка із домінуванням промисловості.
"В нинішніх умовах, коли чисельність працівників у виробничій сфері скоротилась з 2000 року більш ніж утричі, є нагальна необхідність адаптувати законодавство про працю до потреб нових відносин та нових сфер економіки, які абсорбують в собі вивільнений трудовий ресурс і сповідують іншу філософію трудових відносин", - зазначається у пояснювальній записці.
У ній також неодноразово згадується євроінтеграція України та стверджується, що новий Трудовий кодекс розроблявся із урахуванням норм трудового законодавства Європейського Союзу.
Втім, на думку громадського діяча, колишнього народного депутата Ігоря Попова, законопроєкт скоріше використовує американський підхід до трудових відносин, адже в Європі права робітників захищені не менше, а, можливо, навіть більше, ніж в Україні, тоді як у США законодавство надає більше прав роботодавцям.
"Українські підприємці, які пробували займатися бізнесом в Європі, відчули на собі сильні механізми захисту і соціальних гарантій найманих працівників. Дещо інший підхід застосовують у США. Любителі голлівудських фільмів часто бачать процедуру звільнення, коли після фрази "ти звільнений" працівник збирає речі в коробку і в той же день залишає робоче місце. Ще більш вільні правила в багатьох країнах Південної Америки", - написав Ігор Попов у Facebook.
"Великий брат" стежить за тобою
Мабуть найбільш суперечливою нормою проєкту Трудового кодексу є надання роботодавцям права відслідковувати спілкування своїх працівників електронною поштою, у месенджерах тощо.
"Роботодавець може здійснювати моніторинг робочої кореспонденції працівника та/або документів (файлів), створених на технічних (електронних) пристроях, що використовуються працівником для виконання трудових обов’язків", - йдеться у статті 31 проєкту.
В документі є уточнення, що такий моніторинг "є крайньою формою контролю роботодавця", коли інші способи контролю за виконанням працівником трудових обов’язків неможливі. Також наголошується, що роботодавець повинен поінформувати працівника про запровадження такого моніторингу.
Одразу зазначимо, що неможливість здійснення альтернативного контролю за роботою працівника -це дуже розмите формулювання, і можна із впевненістю говорити про те, що більшість роботодавців не проґавить можливість легально стежити за своїми працівниками.
Щодо інформування працівника про слідкування за його кореспонденцією, то тут можна очікувати зловживання з боку роботодавців, зокрема у вигляді несвоєчасного повідомлення про проведення моніторингу.
Ну і, нарешті, у законопроєкті підкреслюється, що відповідний моніторинг "не може порушувати право працівника на особисте і сімейне життя".
З цим теж можуть виникнути проблеми, при цьому навіть без зловживань. Адже багато людей використовують одні й ті самі акаунти для ведення як ділового, так і приватного спілкування, і в такому разі роботодавець зможе отримати доступ до інформації про особистое життя своїх робітників – з усіма потенційними наслідками.
Заради справедливості треба сказати, що на Заході, зокрема в США, відслідковування листування працівників є доволі поширеною практикою для корпорацій, проте її жорстко критикують правозахисники.
Звільнити неможна залишити
Неможна сказати, що проєкт нового Трудового кодексу наділяє роботодавців безмежними правами щодо звільнення працівників, проте, у разі його прийняття в існуючій редакції, це стане робити простіше.
Але не зовсім зрозуміло, навіщо наголос робиться саме на цьому.
"Давайте зрозуміємо, навіщо це. З одного боку, у нас дійсно є система пільг, і якщо ви намагаєтесь звільнити, умовно кажучи, маму-одиначку, маму з двома діточками до 16 років, і ще багато якихось пільговиків, то це будо проблематично. Але у більшості випадків, якщо ти хочеш звільнити, особливо, коли ми говоримо про офісні професії, де майже відсутні профспілки, то хто знає…", - сказала у коментарі "Апострофу" експерт з питань ринку праці Тетяна Пашкіна.
Тобто і сьогодні звільнити працівника, якщо у роботодавця є таке бажання, не дуже складно. Окрім того, далеко не завжди звільнення відбуваються у суворій відповідності до закону. У деяких випадках роботодавець використовує певний тиск, в інших – працівник просто не бажає займатися довгими сперечаннями, натомість концентруючись на пошуку нового місця роботи. Та, навіть, якщо робітник через суд поновиться на посаді, у роботодавця є купа законних способів зробити життя такого робітника нестерпним, через що він звільниться за власним бажанням.
За словами Ігоря Попова, прихильники проєкту нового Трудового кодексу пояснюють необхідність розширення прав роботодавців створенням умов для залучення інвестицій в українську економіку та приходу у країну транснаціональних корпорацій.
Але чи є в такорму підході раціональне зерно?
"Це абсолютно неправильна і навіть абсурдна логіка, тому що в жодній країні світу працівника не звільняють просто так. У всьому світі відбувається боротьба за працівника, в том числі, захищаються належними чином його права, а не перетворюють його на раба", -заявив у розмові з виданням колишній міністр соціальної політики та віце-прем'єр України у 2014-2019 роках Павло Розенко.
Як уже зазначалося вище, захист прав працівників, у тому числі із залученням профспілок, дуже сильний у країнах Євросоюзу, однак у цих країнах немає дефіциту інвестицій, а транснаціональні компанії охоче працюють на їхніх ринках.
Тому справа в іншому, а саме – у гарантіях захисту від свавілля податкових та силових органів, чого Україна все ніяк не може домогтися.
Окрім того, такий підхід взагалі не враховує сьогоднішні українські реалії.
"Зараз буде боротьба не за інвестора і не за закордонного роботодавця. Сьогодні буде боротьба за працівника, адже у нас катастрофічна ситуація саме на ринку праці, - каже Павло Розенко. - І сьогодні говорити, "а давайте будемо працювати на інвестора і думати, як йому буде легко звільняти працівника", - мені здається, що це абсолютно тупиковий шлях. Мені здається, що ініціатори реформи думають не про Україну, не про її майбутнє, а про вузькі інтереси лобістів, окремих груп, корпорацій".
Хотіли як краще...
Все сказане вище не означає, що трудове законодавство взагалі не треба міняти. Насправді, його змінювати конче потрібно, і вже давно.
"Дійсно, має бути певне трудове законодавство, яке б описувало реалії сьогодення, а не те, що писали півстоліття тому, - каже Тетяна Пашкіна. - Тому я вважаю, що у нас має бути якийсь "скелетний" Трудовий кодекс, до якого ми б змогли по-тихесеньку додавати сучасне законодавче обґрунтування трудових відносин. Але я не певна, що остання версія є надто прогресивною".
За її словами, цей проєкт Трудового кодексу є так само складним і громіздким як і нинішній.
"Я категорично проти складного законодавства, тому що у нас роботодавці його не знають, його бояться і намагаються його оминути, - пояснює експертка. - І чим складніше буде законодавство, (тим вірогідніше, що) на кожному підприємстві потрібен буде не тільки "кадровик", а й фахівець з трудового законодавства, який би пояснював всім іншим, що там написано".
Пашкіна нагадала, що даний проєкт Трудового кодексу – далеко не перший, який за роки Незалежності намагалися ухвалити в Україні, але поки цього не вдавлося зробити. У зв’язку з цим вона не виключила, що й останній законопроєкт спіткає та ж сама доля, що і його попередників: "Він (Трудовий кодекс) якось у нас не може ніяк дійти до фінішу, і нікого це хвилює".
Павло Розенко, у свою чергу, підкреслив, що наразі дуже важко сказати, чи зможе Верховна Рада ухвалити цей законопроєкт найближчим часом. "Але все може бути", - додав він.
Зі свого боку нагадаємо, що політичні партії вже застигли на низькому старі в очікування оголошення передвиборчої кампанії, що може відбутися незабаром після скасування воєнного стану, і було б дивним, якби сьогоднішня опозиція не скористалася нагодою рознести вщент "антинародний" Трудовий кодекс від влади. Провладні ж політичні сили, які тепер не зможуть претендувати на абсолютну більшість, теж навряд чи захочуть підписуватися під непопулярними ініціативами уряду (декілька провладних нардепів відмовилися коментувати "Апострофу" законопроєкт).
Тому можемо припустити, що у нинішнього проєкту Трудового кодексу, принаймні у його найодіозніших положень, не так багато шансів на ухвалення. Шкода лише, що при цьому з водою можуть виплеснути й дитя, залишивши без змін трудове законодавство, яке було розроблено понад 50 років тому у країні, якої вже не існує.
