В Україні готується реформа соціального страхування, покликана спростити отримання допомоги людям, які стикнуться з важкою хворобою чи травмою. Так, у разі втрати працездатності не буде потреби оформляти інвалідність просто, щоб отримати засоби реабілітації чи виплати. Зміни, зокрема, передбачають продовження терміну лікарняних з чотирьох до 14 місяців, індивідуальний підбір соціальних послуг та вирішення питання з поверненням до роботи ще на етапі лікування. Так, у разі неможливості залишатися на попередній роботі після отриманих травм чи захворювання, людині допомагатимуть з пошуком іншої роботи, чи перенавчанням. “В ідеалі ми хочемо, щоб максимальна кількість людей, які мають будь-які обмеження зі здоров’ям, не бачили перепон, щоб бути незалежними від державної підтримки”, - коментуючи ініціативу, зауважила перша заступниця міністра соціальної політики Дарія Марчак. “Апостроф” під час бліц-інтерв’ю розпитав у неї про нюанси реформи, роботу над удосконаленням пенсійної системи, а також, чи може зміна в допомозі на дитину покращити демографічну ситуацію в Україні.
- Чому саме зараз відомство зайнялось реформою соціального страхування?
- Прийшовши в Міністерство соціальної політики (у липні 2022-го), наша команда почали системно переглядати всі інструменти підтримки на предмет ефективності. Бо було дуже багато нарікань. Усі вважають, що в Україні дуже низький рівень соціальної підтримки. Ми почали аналізувати і паралельно працювати над реформою соцстраху, солідарної пенсійної системи, яку вже підготували і запустили на погодження; запровадження накопичувальної пенсійної системи. Паралельно я працюю над запровадженням професійного накопичувального пенсійного забезпечення. Також ми повністю переглядаємо систему виплат - розробили законопроєкт про базову соціальну допомогу, крім того ми переглядаємо соціальні надбавки на догляд.
З приходом нашої команди, ми повністю демонополізували ринок засобів реабілітації для людей з інвалідністю. Раніше тільки державні протезні підприємства могли надавати протези за державні кошти. У нас була монополія на визнання якості. Наприклад, міжнародна компанія з виробництва біонічних протезів в Україні мала пройти ще додаткову сертифікацію маленькою українською компанією. Сьогодні система розподілу видатків державного бюджету в соціальній сфері, м’яко кажучи, далека від справедливості. Ми хочемо це виправити, хочемо, щоб ця система відповідала вимогам ЄС, щоб вона була більш дружня, проактивна, справедлива.
- Наскільки я розумію, після впровадження реформи соцстраху людині не потрібно оформлювати інвалідність тільки тому, що її лікування триває більше чотирьох місяців і роботодавець має законні підстави її звільнити, якщо вона не повернеться до роботи?
- За великим рахунком, нам узагалі не потрібен статус інвалідності, щоб допомагати людині. Ми допомагаємо, або якщо є показання медичної команди, або якщо, наприклад, за результатами оцінки медичною командою, яка перепідтверджується фахівцем зі сфери зайнятості, не можна повернутися до роботи або є втрата можливості мати свій заробіток.
- Якщо я правильно розумію, після реалізації реформи у разі часткової втрати працездатності людині щомісяця виплачуватиметься різниця між заробітком, який особа мала до травми чи хвороби і після повернення до роботи?
- Якщо людина повернулася до роботи, але має менший дохід, ніж мала до страхового випадку, то так, платиться різниця. А якщо людина взагалі не може повернутися до роботи, ми їй платимо 100% тієї зарплати, яку вона отримувала до настання страхового випадку.
- Але ж часто, на жаль, людей оформлюють на не білу зарплату. Чи не перекреслює це намір підвищити виплати в результаті реформи?
- Якщо людина отримувала не білу зарплату, вона не платила податки, не робила внески в цю страхову систему, ми їй будемо покривати різницю тільки в межах того, що вона отримувала офіційно. Очевидно, що якщо людина отримувала 100 тис. грн, а сплачувала з мінімальної зарплати чи з її половини, ми не будемо компенсовувати 100 тисяч. Це не буде справедливо.
- Така компенсація виплачується разом з пенсією по інвалідності чи замість?
- Замість.
- Історія із впровадженням обов’язкової накопичувальної пенсійної системи в Україні тягнеться довго. У 2026, як гадаєте, зможемо запустити?
- Ми розробили законопроєкт, сподіваємося, у січні внести його на розгляд уряду. Ми дуже хочемо, щоб у 2025 році його ухвалили в обох читаннях. Тоді з 2026 року ми зможемо почати підготовчу роботу. Підготовчої роботи буде дуже багато - це величезний блок законодавства, до сотні нормативних актів потрібно буде прийняти Кабміну, Нацкомісії з цінних паперів, підготувати дуже якісну інфраструктуру запуску, розробити ІТ-систему, яка буде забезпечувати якісне управління накопичувальною системою. Тобто якщо дуже-дуже швидко працювати, - мінімум рік підготовчої роботи, а скоріше за все - більше.
- Цього року для спецпенсій в Україні запровадили понижуючі коефіцієнти. Чи готові ви до позовів від їх отримувачів?
- Це якраз до питання про справедливість. Ми розуміємо, що хтось може звернутися до суду. Але ми переконані в тому, що судова гілка влади має розуміти роль держави. У нас очевидний супердисбаланс у розмірах пенсій. Більше того - відповідно до норм діючого закону, неможливо отримати такі розміри пенсій, про які ми читаємо інколи в медіа.
- Це за рішенням суду…
- Так, ці розміри виплат люди отримують за рішеннями суду, зазвичай, це не одне рішення. Ми розуміємо, що буде багато незгідних. Але ми звертаємо увагу, що в нас є рішення Конституційного Суду, яке говорить про те, що держава має забезпечувати гарантії високого рівня для людей, які зі зброєю захищають Батьківщину. І в цьому рішенні щодо обмежуючих коефіцієнтів ми забезпечили ці гарантії. Ми не застосовуємо обмежуючі коефіцієнти для людей, які захищали чи захищають сьогодні Україну. Тобто для наших військових, починаючи з 2014 року. І якщо людина не згодна з обмежувальними коефіцієнтами, застосованими щодо неї, а ми говоримо переважно про співробітників силових органів, які отримують спецпенсії, вони можуть йти захищати Батьківщину і тоді на них це обмеження не поширюватиметься.
- Розмір допомоги для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) залишається незмінним: 2-3 тис. грн на особу. Є опція - субсидія на житло, але нею можна скористатися тільки в разі наявності офіційного договору оренди. Чи не є це перешкодою, адже не всі власники житла готові легалізуватися?
- Субсидія ще не запроваджена, вона стартує з 29 січня. Ми розуміємо, що це ключовий обмежуючий фактор. Тут питання складається з багатьох компонентів: ми точно зацікавлені в тому, щоб договори були укладені. Тому що укладений договір - це захист і орендодавця, і орендаря. Плюс це цивілізовані відносини. Ми розуміємо, що в нас орендодавці не хочуть заходити в ці договори з різних причин. Наприклад, не хочуть платити податки. Добре, ми зробили норму - оплатимо за них податки (держава компенсуватиме для орендодавця податки, що мають бути сплачені з доходу, отриманого з оренди - ред.). За рахунок цієї субсидії ми покращуємо захист не тільки орендарів, а й орендодавців, адже фактично ми їм гарантуємо дохід. Наявність договору - це захист і для орендодавця, що: 1) ВПО має юридичне зобов’язання; 2) держава за цю людину платить і робить це справно, у нас ніколи немає заборгованостей із соціальних виплат.
Ми будемо аналізувати всі фактори, для цього залучили ГО допомогти робити опитування ВПО: чи змогли вони скористатися цим інструментом, чи ні, якщо ні, то з яких причин. Але головне - це умовно як субсидія на ЖКП. Сьогодні в нас кожна четверта родина в Україні є отримувачем субсидій і пільг. Десять років тому, коли субсидії запроваджували, ніхто не розумів, як це буде працювати: як це так, родина буде звітувати?! Сьогодні ви чуєте хоча б одне нарікання? Комфортний інструмент, усі до нього звикли, всі родини знають, як працюють субсидії, всі мають укладені договори з надавачами послуг. Система працює ідеально чи близько до того. Нам потрібно так само привчити суспільство до такого інструмента.
- Чи розглядає міністерство можливості реформування виплат на дитину в контексті поліпшення демографічної ситуації? Чи є якісь ідеї?
- Ідей у нас багато. Сама по собі виплата при народженні - точно не той інструмент, який допомагає родині прийняти рішення. Якщо це єдиний інструмент, який допомагає прийняти рішення про народження дитини - це дуже погано. У нас є юридична позиція правозахисних дитячих організацій. Наприклад, Українська мережа за права дитини чітко говорить про негативну кореляцію: збільшення виплат при народженні збільшує кількість родин, які народжують дітей тільки для отримання виплати, а потім віддають дитину в інституційний заклад на виховання. І це страшно. Тому зараз ми розробляємо нову систему того, яким чином будемо підтримувати родину з дітьми, щоб вона мала можливість спокійно виховувати дитину, знаючи, що держава не залишить її у бідності. Але це не стосується виплат саме при народженні. Це стосується фінансової підтримки від держави на всьому життєвому циклі дитини до дорослішання, щоб уникнути потрапляння родини у скруту.
Ми вже проаналізували, на яких етапах дорослішання дитини родина стикається з найбільшими видатками, і почали запроваджувати відповідні виплати. Наприклад, ми зрозуміли, що серед чималих статей видатків, - закупівля речей на зиму, бо те, що купується в цьому році, в наступному вже не підходитиме дитині, особливо, якщо мова про взуття. І в цьому році вже запровадили виплату “Тепла зима” у розмірі 6500 грн на придбання теплого одягу. Виплату отримало 600 тис. дітей - це чимало.
У 2025 році ми хочемо запровадити ще кілька таких цільових виплат, які допоможуть родинам з дітьми покривати надмірні видатки. Також ми працюємо над реформою системи підтримки мами під час народження дитини, щоб дати їй більшу свободу вибору моделей отримання грошової підтримки від держави. Не буду розкривати деталі, бо ми ще не фіналізували дизайн.
Ще ми хочемо попрацювати над тим, щоб забезпечити максимальні можливості для якісного дозвілля дитини. Тут плануємо попрацювати з місцевими громадами, бо в невеличких населених пунктах, без розвиненої інфраструктури, бачимо проблеми щодо того, як наші діти проводять свій вільний час. Є хороші міжнародні практики і ми плануємо деякі запровадити.
