На перший погляд не пов'язані між собою факти в знову доводять неспроможність Євразійського економічного союзу. Як не дивно, це не означає, що об'єднання раптом стане непотрібним. Курс на євразійську інтеграцію потрібен союзникам Росії, а самій РФ — роль лідера. Проте, нерівність в економічних об'єднаннях, які де-факто є політичними, і претензії з боку суспільства змушують Вірменію переглядати свою політику. Поки це обмежується дрібними, але показовими кроками.
Буквально кілька днів тому стало відомо, що Вірменія має намір позбавити компанії з країн-учасниць Євразійського економічного союзу (ЄАЕС або ЄврАзЕС), в тому числі російські, 15-відсоткових цінових преференцій у вірменських державних тендерах. У цьому об'єднанні, нагадаємо, беруть участь Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан і Киргизстан. Як пояснив анонсоване рішення міністр фінансів Вірменії Вардан Арамян, вірменські компанії не беруть участь в таких державних тендерах, оскільки підприємство повинно мати певний обсяг товарообігу, щоб брати участь в конкурсі. Компанії з Вірменії за цим показником поступаються російським або іншим іноземним підприємствам. За схожими причинами бізнес з інших великих країн також не рветься брати участь в тендерах — обсяги держзакупівель у Вірменії занадто скромні.
"Я не знаю, чому ми повинні віддавати перевагу казахстанським продуктам, наприклад, тоді як європейська компанія може запропонувати той же продукт, але вищої якості і за нижчу ціну", — сказав Арамян. За словами міністра, умови повинні бути рівні для всіх претендентів, і привілеї можуть скасувати на наступному засіданні уряду країни.
У вірменських ЗМІ іноді з'являються публікації, які відзначають негативний вплив членства Вірменії в ЄврАзЕС. До вступу в цей союз міноборони Вірменії не сплачувало мито при купівлі зброї. Тепер же, коли країна входить в ЄврАзЕС, при покупці озброєнь з третіх країн, доводиться платити мита в бюджет об'єднання, причому лише 1% цих виплат повертається в бюджет Вірменії.
Блогер і прогнилі організації
Ще однією причиною говорити про неспроможність ЄврАзЕС стала, як не дивно, екстрадиція блогера Олександра Лапшина, якого Білорусь видала Азербайджану. 7 лютого Верховний суд Білорусі залишив це рішення генеральної прокуратури в силі, і ввечері того ж дня блогера доставили в Азербайджан. Лапшина, який має громадянства Ізраїлю і Росії, в грудні заарештували за незаконне відвідування Нагірного Карабаху. У Вірменії і Азербайджані вкрай болісно ставляться до питання приналежності Нагірного Карабаху, і видача блогера Баку викликала подив: як так, адже Вірменія "стратегічно дружить" з Білоруссю в ЄврАзЕС.
У Вірменії рішення влади Білорусі вважають упередженим. МЗС назвало екстрадицію грубим порушенням прав людини, а віце-спікер парламенту і представник правлячої Республіканської партії Вірменії (РПА) Едуард Шармазанов — "брудною операцією між двома недемократичними режимами". За словами керівника парламентської фракції РПА Ваграма Багдасаряна Білорусь слід виключити з ОДКБ (Організація Договору про колективну безпеку, ще один "перспективний" союз з незрозумілими принципами функціонування).
Опозиційний депутат Нікол Пашинян 8 лютого в парламенті країни закликав всіх стурбованих зібратися перед посольством Білорусі, висловивши також думку, що Єреван повинен відкликати свого посла з Мінська і "вжити найжорсткіших дипломатичні і політичні заходи протидії". За відкликання посла виступив і Степан Сафарян, керівник Вірменського Інституту міжнародних відносин і безпеки, член ради старійшин Єревану. Наведемо і слова прес-секретаря опозиційної парламентської партії "Спадщина" Давида Санасаряна: "Така поведінка Білорусі — не новина, ця країна була і залишається союзником Азербайджану Але чомусь Вірменія зберігає своє членство в двох організаціях, що прогнили — ОДКБ і ЄврАзЕС, в яких не має жодного союзника. Навпаки, держави, що перебувають у цих організаціях є союзниками Азербайджану". Зокрема, в парламенті згадали, що в листопаді минулого року президент Азербайджану Ільхам Алієв нагородив Олександра Лукашенка орденом Гейдара Алієва, вищою нагородою республіки.
На наступний день відреагувало вже МЗС Білорусі, заявивши, що участь в ОДКБ є добровільним, і Білорусь "свій вибір зробила", а ідеї про виключення "не мають підстав".
Проти видачі Лапшина Азербайджану виступала і Москва в особі міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, який заявив про неприпустимість екстрадиції у треті країни. Вже потім російське посольство в Азербайджані запросило у Баку зустріч з Лапшиним. Андрій Кортунов, гендиректор Російського ради з міжнародних справ, назвав екстрадицію Лапшина "безпрецедентним випадком" і "дипломатичним демаршем", на який Росія повинна відреагувати жорстко.
"Білоруський партизан" пише, що справа Лапшина — справжній політичний скандал і свідоцтво того, що ЄврАзЕС і ОДКБ "тріщать по швах". Оскільки Білорусь, Вірменія і Росія — формально військово-політичні союзники. Крім цього, у виданні вважають, що це справа створює небезпечний прецедент для інших спірних територій: Криму, Придністров'я, Абхазії і Південної Осетії.
Ці історії — продовження низки критичних зауважень про ЄврАзЕС з боку його членів. Свої претензії обережно озвучували і Киргизстан, і Казахстан. А зовсім недавно президенту Білорусі довелося спростовувати чутки — якщо точніше, вкидання, — які розповсюдило російське прокремлівське інформагентство ІА REGNUM, про вихід його країни з цього об'єднання. На прес-конференції Олександр Лукашенко висловився за те, щоб члени спілок на кшталт Митного союзу мали рівні права в них. Інакше вони не мають сенсу. В кінці минулого року президент Білорусі про ЄврАзЕС сказав наступне: "Якщо ми щось виграємо — добре, але якщо програємо, тоді навіщо нам такий союз?" Білорусь досі не підписала Митний кодекс ЄврАзЕС і таким чином залишається єдиною країною Союзу, яка його не ратифікувала.
Мінськ вкрай зацікавлений в тому, щоб зберегти поставки нафтопродуктів з РФ на колишньому рівні, відповідно до раніше підписаних договорів. Немає ніяких сумнівів, що в найближчому майбутньому Росію і Білорусь чекає важкий діалог, і наслідки серйозної кризи у відносинах є вже зараз. Чи варто готуватися Вірменії до аналогічного протистояння?
Доля ЄврАзЕС
Влітку 2013 року зірвалися переговори про підписання Угоди про асоціацію Вірменії з ЄС, і незабаром Вірменія стала членом Митного союзу. На початку 2015 року країна приєдналася і до ЄврАзЕС, хоча вже тоді наслідки такого кроку незаангажованим вірменським експертам були відомі, і всі розуміли, що рішення приймається під тиском Москви. Товарообіг всередині ЄврАзЕС за два роки впав більш ніж наполовину. Очевидно, що справа не тільки в ЄврАзЕС: позначилося і падіння рубля, ефект від санкцій проти Росії. Та й ЄврАзЕС ніколи не був виключно економічним об'єднанням.
Експерти сходяться на думці, що ЄврАзЕС не виправдав покладених на нього сподівань і несе загрозу безпеці Вірменії.
"Євразійський союз залишається утворенням, яке так і не реалізувало себе з самого початку, — упевнений експерт Центру політичних і міжнародних досліджень, редактор російської версії видання "Аравот" Рубен Меграбян. — Він не забезпечує інтереси Вірменії. Більш того, членство загрожує безпеці Вірменії. Вірменію фактично насильно туди затягли".
"Євразійський союз, природно, не працює, — підтверджує Степан Григорян, політолог, директор аналітичного центру з глобалізації та регіонального співробітництва. — І не працює настільки серйозно, що наша торгівля з Росією зменшилася в два рази".
Одна з причин — важке економічне становище лідера ЄврАзЕС — Росії. Слід також зазначити, що Вірменія не може отримати вигоду від ЄврАзЕС, оскільки не має спільного кордону з РФ, тому при транзиті через Грузію все одно доводиться сплачувати мито. Цей торговий шлях також періодично перекривається через погодні умови на російсько-грузинському кордоні.
На думку Григоряна, рішення Єревану все-таки можуть стати маленьким кроком до змін і нових правил гри. Тобто економічна ситуація змушує владу переглядати підходи. Ще однією ознакою може бути новий договір між Вірменією та ЄС, який готується. Як відомо, договір про ЄврАзЕС забороняє країнам-учасникам підписувати угоди про вільну торгівлю з третіми країнами. Тому новий договір Єревана з ЄС буде менш амбітним, ніж угода, яка зірвалася в 2013-му, але все-таки досить серйозним, стверджують у Вірменії.
Меграбян погоджується, що Єреван "буде диверсифікувати зв'язки із зовнішнім світом". "Звичайно, урахуванням того, щоб Росія не вдавалася до ворожих дій. Росія не може вирішувати наші проблеми, але вона може створювати нам проблеми. І з урахуванням регіональних особливостей ці проблеми можуть носити екзистенціальний характер для Вірменії", — вважає політолог. Взагалі ж динаміка відносин з Росією залежить від зміни стратегії Заходу щодо Москви. За словами Меграбяна, Єреван здатний "впіймати хвилю", якщо західні країни стануть більш рішучими.
Втім, рано говорити, що вищезгадані факти безсумнівно позначаться на майбутньому ЄврАзЕС або відносинах Єревану з фактичним лідером цього об'єднання — Росією. Як сказав "Апострофу" оглядач "Ехо Кавказу", служби "Радіо Свобода", і фахівець з Кавказу Вадим Дубнов, Вірменія може використовувати ці обставини, щоб перенаправити питання, що непокоять суспільство з приводу Росії, на ЄврАзЕС. Це, каже Дубнов, Єреван робить "все частіше і частіше".
"Реакція на справу Лапшина у Вірменії виглядає так: навіщо нам, власне кажучи, якщо ми так любимо Росію, Казахстан чи Білорусь, які тільки заважають і відволікають увагу Росії від нас? Це трошки дитяче сприйняття, але воно дозволяє вірменської влади уникати небажаних для неї суспільних загострень з приводу безпосередньо Росії, до якої все більше і більше претензій. Цей пропагандистський хід знаходить відгук і розуміння у вірменського суспільства", — пояснив Дубнов.
Тобто рішення вірменської влади дійсно можуть бути проявом невдоволення по відношенню до інтеграційних проектів. В першу чергу до ОДКБ, яке, на думку більшості вірмен, не впливає на вирішення карабаського конфлікту, а потім і до ЄврАзЕС. Реакції Москви на вірменські випади в бік ЄврАзЕС очікувати не варто, попереджає журналіст, адже Вірменія потрібна в союзі лише "заради факту своєї присутності". Цей союз — один з євразійських символів, і може існувати ще дуже довго, оскільки є взаємна зацікавленість. Росії — в позиціонуванні себе як лідера, а інших країн — як учасників інтеграційного процесу.
Вірменія і Росія
Зростання критичних настроїв по відношенню до Росії став помітний під час так званого Електромайдану ( "Electric Єреван") у Вірменії, влітку 2015 року. Тоді дії Росії, а саме робота російських пропагандистських ЗМІ, які заговорили про чергову "інспіровану Заходом кольорову революцію", викликали агресію з боку частини суспільства. Але все одно сказати, що в Вірменії популярні антиросійські настрої, не можна.
Активна і політизована частина вірменського суспільства, розповідає Вадим Дубнов, все частіше задається питанням про сенс і користь традиційного союзництва з Росією, чим ставить владу Вірменії в дуже незручне становище. Але критична до РФ позиція не тільки "традиційно є політично маргінальною" — більшість вірмен теж вважають за краще не ставити Москві прямі запитання. І на те є кілька причин. По-перше, в Росії живе дуже багато вірмен, які перераховують гроші. По-друге, існує звичка.
Фахівці, з якими поспілкувався "Апостроф" єдині в думці, що керівництво Вірменії не можна назвати самостійним. Григорян переконаний, що керівництво країни не готове йти на конфронтацію з Кремлем. Оскільки в руках РФ 80% енергетики країни і значна частина банківської системи. Він наводить цікавий приклад. Перед голосуванням в Генасамблеї ООН за резолюцію з прав людини в Криму, Петро Порошенко дзвонив президенту Вірменії, а Павло Клімкін — главі МЗС. Ймовірно, вони просили не голосувати "проти". Це ж наскільки потрібно було не знати, що тут діється, щоб так принизитися і подзвонити цим людям. Цей дзвінок був безглуздий", — дивується Григорян.
Співпрацю з Кремлем Дубнов називає формою існування вірменської влади, яка останню "цілком влаштовує".
Вірменські політологи кажуть, що у вірменському суспільстві зростає обурення і скептицизм до нинішньої політики РФ. Адже навесні минулого року, коли почалося чергове загострення між Вірменією і Азербайджаном, Москва не забезпечила Єревану захист. Це, словами Меграбяна, "розвіяло всі ілюзії". Більш того, Росія продає величезну кількість зброї Азербайджану, зазначає Степан Григорян. Якщо Єреван вирішиться проводити більш самостійну політику, Росія може почати допомагати Азербайджану в односторонньому порядку в питанні Карабаху. І поки це є дуже серйозним стримуючим фактором. Але, знаєте, з якогось моменту це теж може не спрацювати", — поділився думкою політолог.
Він боїться, що збереження статус-кво призведе до дуже серйозного вибуху всередині Вірменії. "Коли влада не зможе продовжувати таку політику, робить під тиском Росії все, що та хоче, може бути щось дуже схоже на [український] Майдан. Тим більше, що в громадянському суспільстві дуже серйозні процеси йдуть, активність громадянського суспільства дуже висока: безперервні мітинги, акції протесту", — пояснив Григорян.
