У Білорусі вирішили оновити антитерористичне законодавство. На минулому тижні депутати Палати представників Національних зборів ухвалили поправки в деякі закони по боротьбі з тероризмом. У країні, що не воює, до якої жодна держава в світі не має територіальних претензій і, навпаки, де немає регіонального поділу і сепаратистських намірів, релігійної ворожнечі, екстрено ухвалюються закони, під виглядом боротьби з тероризмом, здатні серйозно ускладнити життя опозиції. Якщо взагалі не повністю заборонити діяльність незгодних з режимом Олександра Лукашенка.
На тлі протестів і "справи патріотів"
Представляючи відповідний законопроект, перший заступник голови Комітету державної безпеки Ігор Сергієнко зазначив, що поправки вносяться в Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення та закону Білорусі "Про боротьбу з тероризмом". Зокрема, за його словами, будуть внесені зміни у статтю КК Білорусі 290. За цими поправками, фінансування проїзду громадян до місця навчання для участі в терористичній діяльності також буде вважатися фінансуванням тероризму. За вчинення такого діяння буде передбачена адміністративна відповідальність. Сергієнко додав, що в країні буде введено поняття "критично важливі об'єкти", і найважливішим завданням держорганів буде перешкоджання здійсненню терактів на них. "Розглянуті доповнення необхідні для приведення закону "Про запобігання тероризму" від 1992 року у відповідність з міжнародною практикою. У Білорусі вже створено шість комісій, які розглядають і вносять об'єкти до переліку критично важливих. Поки таких об'єктів визначено 856 різного ступеня важливості", − сказав Сергієнко.
За його словами, також можуть бути внесені поправки, які передбачають можливість залучення збройних сил для оточення місця проведення контртерористичних операцій. Держорганам буде дозволено створювати антитерористичний штаб для ліквідації терористичної діяльності. Також буде визначено порядок, за яким Верховний суд буде визнавати організацію терористичною з усіма витікаючими наслідками. "Хто направляє матеріали до прокуратури – це теж буде визначено. Так, з цього механізму КДБ узагальнює всі матеріали і направляє матеріали в Генпрокуратуру, та вносить подання у Верховний суд, який ухвалює рішення про визнання організації терористичною і виносить постанову про її заборону", − пояснив Сергієнко.
Начебто нічого революційного і особливо обурливого. Якби не фон, на якому силовики заговорили про загрозу тероризму. А цей фон – зростання протестної активності у білорусів з несподівано поширеною географією акцій проти так і не скасованого декрету президента про податок на "дармоїдів". І, що ще більш показово, - "справа патріотів" − вперше в Білорусі порушено кримінальну справу за статтею "Створення незаконного збройного формування або участь у ньому", за ним вже заарештовано два десятки національно орієнтованих чоловіків. Власне, про те, що доказова база проти членів давно неіснуючої організації "Білий легіон" (якому місцева пропаганда присвятила не одну годину ефірного часу) шита білими нитками, не писали тільки ліниві або журналісти, які перебувають на службі в режиму. Ставити супротивникам інтеграції РБ з РФ підготовку до збройного захоплення влади, демонструючи пейнтбольні рушниці, кухонні ножі та білоруську з українською легальну літературу, можуть тільки ті, кому поставлено відповідне завдання, а причепитися взагалі ні до чого.
При цьому варто нагадати, що в країні, де відсутні передумови для тероризму, терористичні акти все-таки траплялися. Дивні, м'яко кажучи, такі теракти і завжди з політичним душком.
Відлуння давніх вибухів
11 квітня 2011 року в мінській підземці пролунав потужний вибух, що забрав життя 15 людей. Ще більше трьохсот пасажирів отримали травми різного ступеня тяжкості. Серйозно постраждало держмайно, і був фактично зруйнований міф про Білорусь як спокійну і безпечну країну. Ймовірні терористи були затримані білоруськими спецслужбами вже через добу після вибуху, але питань щодо їх участі в цьому лиходійстві з кожним днем ставало все більше.
Незручні для влади питання стали з'являтися вже в перші години після вибуху. Перші репортажі з місця подій стали виходити з інформацією про те, що місце трагедії вже встиг відвідати глава Білорусі Олександр Лукашенко. Та ще й не один, а з малолітнім сином Колею! (Пізніше в інтернеті з'являться знімки, на яких хлопчик з батьком зображені на тлі трупів і калюж крові). Така оперативність глави держави нагадала багатьом про події липня 2008-го, коли в Мінську вже гриміло. Тоді під час масового святкування Дня Республіки (Дня Незалежності) в натовпі вибухнув пакет з-під соку, травмувавши кілька десятків людей. Олександр Григорович, присутній на заході, відразу помчав в епіцентр, чому чомусь не стала заважати його численна і досить професійна охорона. Питання: звідки впевненість, що за одним вибухом не буде наступний? І це при тому, що буквально за кілька днів до теракту Лукашенко заявив в інтерв'ю "Комсомольській правді в Білорусі", що скоро звучатимуть вибухи. Мовляв, опозиції необхідно відпрацьовувати гроші західних спонсорів, розхитуючи віру в державу.
Незважаючи на те, що вся державна пропаганда з першого ж дня стала тоді твердити про "опозиційний слід" злочину, нікого так і не знайшли. А про пакет з-під соку, що вибухнув, незабаром стали нагадувати лише дільничні, які запрошували все нових чоловіків для проходження дактилоскопії. Так би, напевно, усі й забули про ті голослівні звинувачення, якби не трагедія в метро в квітні 2011-го. І знову "Батька" та його ЗМІ на всі лади "обсмоктували" міфічні опозиційні підступи. Більш того, Олександр Григорович, виступаючи на публіці, кілька разів ставив останній теракт в один ряд з грудневими виборами, девальвацією національної і зникненням іноземної валюти. Допитували опозиціонерів, редакторів і журналістів недержавних видань. І приводом для цих "довірчих бесід" найчастіше ставали лише нагадування деяких фактів – як вже згадане інтерв'ю "Комсомолці" або концентрація уваги читачів на тому факті, що вибух стався в той день, коли в Євросоюзі розглядали можливість введення економічних санкцій проти Білорусі.
Але при всій привабливості для влади "опозиційного сліду" всерйоз його ніхто не шукав. Ті, хто знає реальну ситуацію в білоруській політиці, чудово розуміють, що з тамтешніх опозиціонерів складно правдоподібно "зліпити" навіть погромників, а вже терористів... та й часу на це не було. Потрібно було негайно продемонструвати здатність влади швидко знайти і покарати винних. Так, через добу після теракту з'явилися "токар і електрик". "Усі ці негідники працюють хто токарем, хто електриком! Вони дали свої свідчення. Вони зізналися у скоєному терористичному акті", – "просвітив" Лукашенко. Хто ці малоосвічені вундеркінди, які виготовили бомбу жахливої сили, що не має, за словами голови КДБ, аналогів у світі? Звідки у них необхідні компоненти? І навіщо їм все це, нарешті, знадобилося?
Імовірних терористів Владислава Ковальова та Дмитра Коновалова швидко судили і розстріляли. Маса питань, що виникли у товариства, так і залишилися без відповіді. Зокрема, на відео камер відеоспостереження видно, що одного з названих персонажів (якщо це і було, в чому теж є сумніви) ведуть кілька осіб, які так і не потрапили на лаву підсудних, що дозволяє припустити, що цей теракт був керований. До речі, на запитання про мотиви своїх (?) дій Коновалов тоді відповів: "Дестабілізувати ситуацію в Республіці Білорусь". Відповів ніби по написаному, на уточнюючі запитання суду сказати йому було нічого.
З нинішньою ситуацією той теракт "ріднить" та обставина, що стався він теж в період соціальної активності білорусів. Тоді в Білорусі проходили акції протесту в новому форматі − через інтернет учасники домовлялися зібратися в центрі Мінська або інших міст без прапорів, транспарантів. Вони не викрикували жодних гасел, а лише аплодували. Довгий час силовики не знали, як на це реагувати. Після вибуху в метро масові акції вже жорстко розганялися, зокрема під приводом забезпечення безпеки громадян.
Лукашенко вимагає готовності силовиків вбивати протестувальників
Ніякого тероризму в Білорусі немає, не було і не передбачається, говорить "Апострофу" експерт Інституту білоруської демократії (Belarusian Democracy Institute, Бостон) Дмитро Щигельський.
"Після Майдану режим Лукашенка уважно вивчив усе, що відбувалося, і послідовно і цілеспрямовано змінює законодавство в напрямку посилення покарання за будь-який опір режиму. Це не одномоментна акція, а постійний процес. Лукашенко зробив ставку на силове утримання влади. Для нього важливо створити ілюзію законності будь-яких заходів щодо боротьби з протестуючими в середовищі силовиків. Усі ці закони пишуться і ухвалюються не для народу, країни або людей. Єдиний їхній адресат – це силові структури і армія. Їм хочуть навіяти і показати, що стріляти і вбивати тих, хто може виступити проти існуючого режиму, законно, правильно і морально. Якщо до 2015 року в Лукашенка був контракт із суспільством, який, дещо спрощуючи, зводився до "чарка, шкварка, іномарка" в обмін на відмову від прав і свобод, то після падіння цін на нафту, скорочення фінансових дотацій від Росії, він намагається переукласти його на умовах "лояльність режиму в обмін на право жити". Критично важливим для нього є домогтися не просто лояльності силовиків, але їх готовності вбивати, якщо знадобиться, протестувальників", - вважає Щигельський.
З ним згоден і лідер руху солідарності "Разам" В'ячеслав Сівчик: "Поправки, ухвалені "палаткою", не мають відношення до боротьби з тероризмом, а спрямовані на забезпечення репресій на "законних підставах" і будуть використані проти опозиції та громадянського суспільства Білорусі. Інформаційна війна останнього місяця проти білоруської опозиції, при звинуваченнях пропагандистами від влади не лише лідерів і активістів білоруських партій і рухів, але і України, Литви, Польщі. Що ж стосується поправок до КК і АК, то потенційно загрожують волонтерам, які збирають допомогу Україні в Білорусі. З поправками до КК у світлі арештів десятків білоруських патріотів все складніше. Якраз ця кримінальна справа, розпочата напередодні Дня Волі і схожа на інспіровану чекістами у 20-30 роках ХХ століття справу проти "Спілки визволення Білорусі" та інших терористичних організацій, що не існували, і боротьбу з "нацдемами", можливо, і надихнула владу на зміну законодавства. Інших "терористів", крім білоруської демократичної опозиції та громадян, яким важко вижити при сьогоднішній владі, у Білорусі не видно".
