Україна чекає черговий транш кредиту від МВФ. Передбачалося, що ще 1 млрд доларів уряд отримає в лютому, але графік фінансування можуть переглянути, адже основні вимоги Фонду – пенсійна та земельна реформи – не виконані. Втілювати в життя такі непопулярні вимоги українська влада не поспішає. Чи є у керівництва країни шанс знайти компроміс із МВФ і коли можливе надходження траншу, розповідає економіст Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Ангела Бочі.
У питанні надання наступного траншу МВФ можуть бути два можливі сценарії розвитку подій – оптимістичний і песимістичний. У відносинах України з Фондом зараз триває минулорічна ситуація. Тоді Україна змогла отримати транш тільки до кінця року, і він був для нашої країни надано з дуже великою авансом в обмін на проведення реформ, на які вона погоджувалася, підписуючи угоду про фінансування.
Після попереднього траншу ситуація дещо змінилася, але не набагато покращилася. Тоді умовами отримання кредиту була націоналізація ПриватБанку, а також ухвалення бюджету на 2017 рік. Україна виконала ці зобов'язання. Але зараз ми повинні не забувати про нові умові: пенсійну та земельну реформи – важливі "маяки" програми. Ці дві реформи дуже непопулярні в Україні, тому їх проведення відкладається з року в рік. Але вони дуже необхідні і вже перезріли. Не треба забувати, що дефіцит пенсійного фонду зріс уже до 150 млрд гривень, і це лягло важким тягарем на державний бюджет. Це коло потрібно нарешті розірвати. Що стосується земельної реформи, то українці мають право розпоряджатися своїми земельними ресурсами, а чинне законодавство це обмежує. Це впливає на інвестиційний клімат. Але навряд чи політики хочуть підтримати ці зміни, незважаючи на те, що вони вкрай важливі.
Все-таки я дотримуюся думки, що події розгортатимуться за песимістичним сценарієм. Навряд чи Україна отримає транш в лютому, як варіант, це може відбутися в березні – на початку квітня і в тому випадку, якщо МВФ закриє очі на не проведену пенсійну реформу, відсутність проектів законів про скасування мораторію на землю. Не треба забувати і про необхідність створення антикорупційних судів, ця умова є ще однією важливою умовою МВФ. І ця система теж навряд чи запрацює в Україні найближчим часом.
Ситуація складається не так, як хочеться українським політикам. Але потрібно розуміти, що МВФ – це один з основних індикаторів довіри іноземних партнерів до України. Від долі траншу МВФ буде залежати і фінансування інших програм міжнародних організацій, інвестиційний клімат. Якщо МВФ не надасть нам транш, то це буде "червоним світлом" для інших партнерів.
Транш і співпраця з Фондом – не таблетка від всіх наших внутрішніх політичних чи економічних проблем. Адже ми самі повинні проводити реформи, незалежно від вимог МВФ. Ми повинні пам'ятати про те, що довіра до реформ, які проводяться в Україні, з кожним місяцем все більше гасне. І проблема з траншем стане ще одним таким індикатором.
Світова ситуація дуже динамічна, це треба враховувати. Як складатимуться відносини з США, якою буде ситуація на Донбасі – це все може мати вплив. Але зараз в парламенті будь-який законопроект затверджується з натяжкою, а що говорити про непопулярні проекти?
Пошук компромісів завжди можливий, зокрема з МВФ. Основне питання: наскільки влада готова продемонструвати майбутній хід реформ, наскільки бачення і рішення збігаються з позицією Фонду. Можливо, буде знайдено якесь компромісне рішення і з приводу пенсійної, земельної реформ. Варто відзначити, що за всю історію співробітництва України з МВФ у повній мірі була виконана лише одна програма, усі інші – частково. І політичний фактор відіграє одну з ключових ролей у цій ситуації.
