В умовах дефіциту вугілля та газу під час нинішнього опалювального сезону українська влада робить ставку на атомну енергетику, яка й раніше забезпечувала виробництво більш ніж половини всієї електроенергії в країні. Проте поспішність, з якою уряд намагається ввести в експлуатацію ядерні об'єкти, викликає стурбованість фахівців, оскільки йдеться про питання безпеки. "Апостроф" розбирався, що зараз відбувається в атомній сфері України, і що треба робити, щоби не повторився Чорнобиль.
Сховище є, ліцензії нема
Український уряд останнім часом декларує масштабні плани з розвитку в країні атомної енергетики. Державна компанія "Енергоатом" фонтанує проєктами будівництва протягом найближчих років понад десяти нових енергоблоків, завдяки чому загальна потужність атомної генерації зросте вдвічі.
Звичайно, в середовищі спеціалістів виникає багато питань щодо того, наскільки доцільним є таке нарощування ядерних потужностей, і де взяти фінансовий ресурс для будівництва, яке коштує десятки мільярдів доларів. Проте найголовніші питання стосуються безпеки ймовірного будівництва. Адже українці краще за будь яку націю в світі знають про те, до яких трагічних наслідків призводитить порушення правил ядерної безпеки.
За тим, щоб всі процеси в сфері будівництва і експлуатації ядерних установок відбувалися згідно з належними правилами, наглядає спеціальний орган - Державна інспекція ядерного регулювання України (Держатомрегулювання). Саме вона перевіряє відповідність всіх технологічних процесів національному законодавству і міжнародним конвенціям в сфері ядерної безпеки і видає ліцензії на будівництво та експлуатацію.
Для того, щоб інспекція могла повноцінно виконувати власні функції, законодавство передбачає повну її незалежність від уряду і будь яких інших організацій, зацікавлених у розвитку атомної енергетики. Таким чином унеможливлюється адміністративний вплив на орган, який встановлює критерії ядерної та радіаційної безпеки, видає документи дозвільного характеру на здійснення діяльності у сфері використання ядерної енергії та здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства, умов документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки в країні.
"Саме відсутність в Радянському Союзі незалежного органу, що відповідав за ядерну безпеку стала головною причиною наймасштабнішої в історії ядерної катастрофи на Чорнобильській АЕС, - говорить енергетичний експерт, колишній член колегії Держатомрегулювання Ольга Кошарна. - Всі дії уряду і керівництва станції були підпорядковані досягненню встановлених виробничих показників, заради чого нехтувалися правила безпеки".
Навчена гірким досвідом, Україна за роки незалежності створила достатньо досконале законодавство в сфері ядерного регулювання і незалежну інспекцію, яка переймалася виключно питаннями безпеки на АЕС та інших ядерних об’єктах. Ця система регулярно отримувала позитивні оцінки з боку Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ).
Проте останнім часом ситуація в цій сфері змінилася - уряд і НАЕК "Енергоатом" вирішили, що прискіпливий контроль з боку Держатомрегулювання заважає бурхливому розвитку української енергетики.
"Головні протиріччя виникли восени 2020 року, коли Держатомрегулювання протягом тривалого часу не давало дозволу на запуск енергоблоків після ремонтів через те, що не були виконані всі передбачені законами нормативи з безпеки, - розповідає Ольга Кошарна. - Таким чином виникла знайома з радянських часів ситуація, коли виробничі показники виявилися для уряду і "Енергоатому" більш важливими, ніж питання безпеки".
Ще одним спірним об’єктом стало Центральне сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), спорудження якого завершується в зоні відчудження Чорнобильської АЕС. Попри неодноразові заяви Міністерства енергетики про те, що об’єкт готовий до експлуатації, Держатомрегулювання не видавало ліцензії на його використання, вказуючи на ряд недоліків і вимагаючи їх усунення перш ніж на сховище надійдуть перші тепловидільні збірки (ТВЗ) з АЕС.
"Для видачі дозволу на екплуатацію не було достатніх підстав, - каже Кошарна. - На кінець 2020 року, коли міністерство влаштувало урочисту церемонію відкриття сховища, не працювали належним чином критичні для такого об’єкту системи - фізичного захисту, радіаційного контролю, керування. Навіть електрика була підведена за тимчасовою схемою. Залізнична гілка, підведена до об’єкту, також не мала сертифікату про те, що вона може приймати вантажі підвищеної небезпеки".
Проте, за словами експерта, міністерство здійснювало тиск на Держатомрегулювання та інші державні органи з метою якнайшвидшого ліцензування діяльності ЦСВЯП, незважаючи на існуючі недоліки: "Акт про готовність будівельних конструкцій "Енергоатом" отримав лише в серпні нинішнього року. І вже наступного дня Державна архітектурно-будівельна інспекція видала відповідний сертифікат про придатність будівельних конструкцій. Як правило, подібні документи на видаються так скоро, оскільки це вимагає досить грунтовної роботи з документами. Тому така швидкість наводить на думку про корупційну складову або застосований адміністративний тиск".
"Незручних" треба міняти
Отримати так само швидко окремий дозвіл на введення в дослідно-промислову експлуатацію ЦСВЯП від Держатомрегулювання не вдалося, і тому в Міністерстві енергетики вирішили, що прискорити процес ліцензування можна, пом’якшивши позицію регулятора шодо дотримання норм і процедур ядерної безпеки. Добитися цього було вирішено шляхом заміни керівництва організації.
Відтак 9 грудня 2021 року на засіданні Кабінету міністрів міністр енергетики Герман Галущенко звернувся до уряду з вимогою поставити негативну оцінку діяльності голові Держатомрегулювання Григорію Плачкову.
"За місяць до цієї події Національне агентство з питань державної служби, яке здійснює атестацію чиновників, оцінило роботу Григорія Плачкова на "відмінно", що підтверджується відповідним документом, - говорить Ольга Кошарна. - Проте, не зважаючи на це, за пропозицією міністра оцінка була змінена на незадовільну, що означає автоматичне звільнення чиновника. Слід відзначити, що в даній ситуації міністр діяв в ситуації явного конфлікту інтересів, оскільки очолює орган влади, прямо зацікавлений в збільшенні виробництва енергії і, згідно з законом і міжнародними зобов’язаннями, не може жодним чином впливати на роботу Держатомрегулювання".
Стрімке звільнення керівника Держатомрегулювання на вимогу міністра стурбувало багатьох експертів. Зокрема громадська рада при Держатомрегулювання виступила із заявою, що вважає негативну оцінку роботи Григорія Плачкова необ’єктивною та вбачає у ній тиск на незалежного регулятора і "намагання замінити "незручного" керівника Держатомрегулювання, що може в перспективі погіршити стан ядерної та радіаційної безпеки в атомній галузі України з урахуванням наявних проблем у роботі ДП "НАЕК "Енергоатом".
"Інтереси організації, яка експлуатує ядерні об’єкти, і державної інспекції є цілком протилежними, - розповів "Апострофу" голова громадської ради при Державній інспекції ядерного регулювання України Сергій Денісенко. - Адже заходи безпеки не є прибутковою діяльністю для "Енергоатому". Вони вимагають значних коштів і зусиль і натомість не приносять жодних прибутків. Тому експлуатуюча організація не зацікавлена у впровадженні надійних заходів безпеки і намагається максимально скоротити відповідні видатки. І для того, щоб все ж таки примусити її вживати цих заходів, і існує незалежний регулятор".
Втім, на думку експерта, уроки Чорнобиля і Фукусіми (атомна електростанція в Японії, де у 2011 році відбулася радіаційна аварія в наслідок землетрусу – "Апостроф") показують, що масштабні аварії на АЕС не лише несуть радіаційне забруднення і людські жертви, але й повністю нівелюють ті вигоди, які дає атомна енергетика.
"Збитки від Чорнобильської катастрофи виявилися більшими, ніж прибутки від усієї атомної енергетики України за весь час її існування," - говорить Сергій Денісенко.
На його думку, ситуація зі зміною керівника Держатомрегулювання наводить на думку, що започатковано процес зниження незалежності регулятора, і в майбутньому контроль за безпекою ядерних об’єктів в Україні може бути відчутно послаблено. В перспективі це може призвести до значних людських і економічних втрат.
Потрібен новий закон
Після звільнення Григорія Плачкова, виконуючим обов’язки голови Держатомрегулювання було призначено його першого заступника Олега Корікова, який одразу зайняв позицію суттєво більш лояльну до планів міністерства та "Енергоатому". Зокрема він анонсував значне прискорення процесу ліцензування ЦСВЯП.
"Ми припускаємо, що в січні 2022 року відбудеться інспекційне обстеження об’єкта, за результатами якого наша ліцензійна комісія розгляне відповідні матеріали, і відповідним чином в установленому порядку буде ухвалено рішення", - сказав він в інтерв’ю агентству "Інтерфакс-Україна".
На думку Ольги Кошарної, такі стислі терміни прийняття рішень є абсолютно нереалістичними при умові виконання всіх необхідних процедур: "Перш ніж об’єкт отримає окремий дозвіл на дослідну промислову експлуатацію, повинні пройти так звані комплексні "холодні" випробування. В ході цих випробувань відпрацьовується виробничий цикл сховища з контролем роботи всіх наявних систем, тільки без використання справжніх ТВЗ. Після цього проводиться повний аналіз безпеки об’єкта з врахуванням результатів випробувань. При цьому, як правило виникають зауваження до оператора об’єкту про недоліки, на усунення яких також потрібен час".
За словами експерта, на сьогоднішній день "холодні" випробування на ЦСВЯП навіть не починалися. Тож розмова про можливість ухвалення рішення про видачу окремого дозволу на введення в дослідно-промислову експлуатацію об’єкту може свідчити про намір нового керівництва Держатомрегулювання послабити вимоги до заходів безпеки.
Ще однією проблемою, якою переймаються сьогодні енергетики, є будівництво в Україні нових атомних енергоблоків. Зокрема, в найближчих планах "Енергоатому" спорудження третього і четвертого блоків на Хмельницькій АЕС. Третій планується добудувати за радянським проєктом ВВЕР-1000, а четвертий спорудити з нуля за проєктом американської компанії Westinghouse.
Згідно з законами України, для спорудження таких об’єктів має бути ухвалено окремий закон. І ця робота вимагає досить значного часу.
"Окрім підготовки самого законопроєкту "Енергоатом" має створити також техніко-економічне обгрунтування будівництва, - говорить Кошарна. - Причому, якщо для блоку ВВЕР можна частково використати досвід створення аналогічних документів для вже існуючих об’єктів, то блок АР-1000 (за технологією Westinghouse) буде будуватися в Україні вперше. І жодних готових напрацювань для таких об’єктів в Україні немає. Тож всю документацію доведеться створювати з нуля".
Проте "Енергоатом", за словами експертки, хоче прискорити процес підготовки до будівництва, обійшовши процес прийняття закону. На думку компанії, підставою для початку будівництва може стати закон, ухвалений ще у 1991 році Верховною Радою Української РСР.
"Звичайно, закон тридцятирічної давності не може бути підставою для будівництва енергоблоків на Хмельницький АЕС, оскільки система регулювання галузі і вимоги до об’єктів за цей час радикально змінилися, - вважає Ольга Кошарна. - З огляду на це фахівці Держатомрегулювання підготували відповідний лист до "Енеогоатому", в якому наполягається на необхідності підготовки спеціального законопроєкту. Проте, наскільки мені відомо, Олег Коріков цього листа не підписав".
В той же час, громадська рада при Держатомрегулювання дотримується тієї думки, що при будівництві нових ядерних об’єктів "Енергоатом" мусить дотримуватися сучасного законодавства і норм безпеки.
"Найближчим часом ми плануємо сформулювати позицію громадської ради, яка полягає в тому, що будівництво за старим законом є неможливим, - говорить Сергій Денісенко. - Це неможливо реалізувати навіть юридично, не кажучи вже про те, що з того часу значно змінилися технічні та безпекові вимоги. Тому, хоча "Енергоатом" намагається прискорити реалізацію своїх проєктів, оминувши необхідні процедури, гадаю, йому це не вдасться. І доведеться все ж таки виконати норми законодавства, розробити всі необхідні документи і подати до парламенту відповідний законопроєкт про розміщення та будівництво нових енергоблоків на майданчику ХАЕС".
Таким чином, питання безпеки ядерних об’єктів залишається відкритим. Намагання влади найскоріше ввести їх в експлуатацію, зрозуміло, зважаючи на енергетичні проблеми країни, але чи не прийдеться українцям знов заплатити за це дуже велику ціну? Хотілося б цього уникнути.
