У так званих ДНР і ЛНР нинішнім літом відкрилося близько п'яти-семи дитячих військових таборів, куди відправляють дітей у віці з восьми років. Також незаконні "республіки" активно обмінюються дітьми з Росією з метою “військово-патріотичного виховання", розповів в інтерв'ю "Апострофу" полковник запасу української розвідки, експерт групи "Інформаційне опір" В'ЯЧЕСЛАВ ГУСАРОВ. За його словами, у Донецьку та Луганську створюються військові інститути, де викладають фахівці з РФ, а у школах запроваджено спеціальний предмет - "патріотичне виховання". Все це робиться для того, щоб підготувати регіон до входження до складу Росії.
- У серпні В ЗМІ з'явилася інформація про те, що 60 українських хлопчиків з окупованої Горлівки були відправлені в православний військовий табір в Росії. Це правда?
- Влітку в луганському та донецькому регіонах відкрилося близько п'яти-семи дитячих військових таборів, куди відправляють дітей з восьми років. Крім того, в плані так званого "військово-патріотичного виховання" йде обмін групами дітей - тобто, до них приїжджали групи з Росії, а вони туди відправляли свої.
Також цікаво, що в донецькому регіоні, я про це знаю, і в луганському, напевно, теж - щодо луганського у мене просто немає підтвердження - в школах та інститутах введено особливий предмет, який називається "патріотичне виховання молоді". Предмет введений на тому ж рівні, що і будь-яка інша шкільна дисципліна - математика, фізика. Все це вже здійснюється на практиці: розроблені плани, програми, підручники, підготовлені вчителі. Крім того, у них зберігається практика патріотичних лінійок, ленінських уроків...
- Подобу піонерської організації, виходить, відновили?
- Так, "піонери-захарівці", чули про таких? Це молодіжний рух, який дуже сильно скопіював піонерську організацію, впровадили в школах в Донецьку в молодших класах. Як з цим в Луганську, не можу сказати, але вони з Донецьком дуже сильно копіюють один одного. Якщо якась пропагандистська річ відбувається в одному регіоні, то обов'язково повторюється в іншому. Адже це одна система.
Крім того, в Луганську і Донецьку на базі військових училищ створені військові інститути. До окупації ні в тому, ні в іншому місті військових інститутів не було. Колись дуже давно в Донецьку було військово-політичне училище, а в Луганську, якщо я не помиляюся, училище льотчиків і штурманів. Зараз це все відновлено. Всі викладачі та методика – з Росії.
- Тобто, схоже, що Донбас все-таки готують до того, щоб він став частиною РФ?
- Звичайно, в цьому немає жодного сумніву. На перспективу цього регіону потрібно просто дивитися через призму так званої "Придністровської Молдавської республіки". Там щовесни проводиться референдум з метою стати ближче до Росії. Нещодавно "голова" цього придністровського анклаву підписав указ про остаточну інтеграцію ПМР в Росію.
- Нещодавно ватажок ЛНР Ігор Плотницький заявив про “спробу державного перевороту". Також стало відомо, що нібито повісився колишній так званий "прем'єр" ЛНР. Про що це свідчить?
- Я не вивчав це питання, але, наскільки я розумію, у них стоїть питання про розділі бюджету, який приходить з Російської Федерації. Абсолютно така ж самаситуація, до речі, в Донецькому регіоні.
- Як ви вважаєте, бойові дії на Донбасі йдуть на спад? Скажімо так, буде задоволена Росія тим, що вона вже захопила чи може спробувати "відкусити" у України ще шматок?
- Професор Почепцов (Георгій Почепцов, фахівець у галузі комунікативних технологій, теоретик в питаннях стратегії інформаційних воєн, - "Апостроф") колись висловив одну цікаву ідею: Росія всі останні роки намагається відновити Радянський Союз. Про це говорить Путін, це постійно повторюють на якихось історичних форумах. Про те, що найбільшою помилкою ХХ століття був розпад Радянського Союзу.
Росія весь час вважає себе імперією, тому і сталася анексія Криму, окупація Донбасу. Тому й існують територіальні претензії Росії на Білорусь. З цього ж приводу Назарбаєв у Казахстані теж переживає, а Росія влізла в конфлікт у Нагірній Карабах. Тобто РФ намагається свої щупальця протягнути у всі колишні пострадянські і постсоціалістичні держави.
- Чому ці країни, куди, як ви кажете, намагається влізти Росія, досі не об'єдналися в якусь антиросійську коаліцію? Адже сьогодні кожна з них сама по собі...
- Тому що їх політика, інформаційна складова, їх економіка великою мірою контролюється Росією. Візьміть Казахстан, Білорусь, Таджикистан, Туркменістан, в цих країнах всі ці речі знаходяться під контролем Росії. І поки так відбувається, про якесь об'єднання можна тільки мріяти.
- Чи може Україна стати таким лідером, який об'єднає ці країни в антиросійську коаліцію?
- Цікава ідея, але я вважаю, що Україна ще дуже слабка в політичному плані, щоб очолити таке невелике об'єднання країн проти російської агресії. Ми намагаємося на прикладі нашого "Бастіону" (міжнародний інформаційний консорціум "Бастіон", в завдання якого входить протидія інформаційній складовій гібридної війни, розв'язаної Росією, - "Апостроф") об'єднати недержавні громадські організації, і я вважаю, що у нас це вийде. Але ці організації не пов'язані з державною ідеологією і взагалі з державою. Там зовсім інша площина. Для цього потрібна сильна держава зі стабільною політикою, якою, мені здається, зараз Україна, на жаль, не є.
- Продовжуючи тему інформаційних війн: яку, на вашу думку, мету ставив перед собою Володимир Путін, звинувачуючи Україну в "кримській диверсії"?
- Ця "диверсія" була сфабрикована, і фабрикація сталася напередодні візиту Путіна в Крим. Путін про це сказав буквально через три або чотири дні на прес-конференції після переговорів з президентом Вірменії Сержем Саркісяном, хоча тематика брифінгу цієї теми зовсім не стосувалася. Путіну, по-перше, потрібно було показати росіянам, що Україна - це "держава-агресор", яке межує з РФ. А по-друге, показати те ж саме Європі.
- Тобто він фактично продублював тези, з якими виступає Україна, кажучи про Росію?
- Абсолютно вірно. При цьому вся інформація, яку використовувала Росія на той момент, була взята з повідомлень, які публікували кримські блогери. А потім вона була включена у відповідну заяву ФСБ і в риторику Путіна.
Хочу зазначити, що при цьому з боку України не прозвучало жодних контраргументів. Був тільки коментар від президента України, але він не відображав повній суті того, що відбувалося. Міністерство оборони відреагувало через три дні, а Головне управління розвідки - взагалі тільки через чотири дні.
- І чому реакція української сторони була настільки запізнілою?
- Тому що ми просто були не готові. Я б сказав, що Україна зараз не дуже готова відбивати атаки в інформаційній сфері. І кримська ситуація - яскравий тому приклад.
- А навіщо Україна взагалі почала виправдовуватися, адже Крим - це ж наша територія?
- Яка риторика є в уряду, такою він і користується. Наше інформаційне середовище не готова до того, щоб протистояти подібним інформаційним закидас. У результаті про те, що Крим - це територія України, а диверсії України на своїй території - повна нісенітниця, заявив хтось із зарубіжних аналітиків. По-моєму, це був прес-секретар Білого дому...
- А якщо поглянути на цю ситуацію з іншого боку. Чи можуть українські силовики дійсно організувати в Криму диверсії, і чи буде це правильним кроком?
- У нас є сили спецоперацій, які якраз і можуть займатися подібними речами. Але чому вони не відбуваються, я сказати не можу, це не в моїй компетенції, краще запитати у них. Хоча якщо б диверсії організовувалися, і я б про це почув, то не здивувався б. У нас же цілий вид збройних сил для цього створений.
З іншого боку, я вважаю, що говорити про звільнення Криму військовим шляхом - не дуже правильна ідея. Тому що Україна до військових методів звільнення півострова не готова. Крім того, Росія там створила досить серйозний військовий сектор, який буде протистояти. Так що я не думаю, що військова операція в Криму - це правильний вихід.
