Міністр економічного розвитку Росії Олексій Улюкаєв був затриманий за звинуваченням у хабарництві та вимаганні. За заявою російської влади, Улюкаєв отримав $2 млн від державного нафтового гіганту "Роснєфть" в обмін на схвалення покупки нафтової компанії "Башнєфть". Як указують фахівці американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, новина стала темою для заголовків, оскільки після арешту Лаврентія Берії в 1953 році великі кремлівські функціонери, втрачаючи свій вплив, просто переміщувалися на іншу посаду. Якщо до арешту Улюкаєва причетний президент РФ Володимир Путін, то подальшій долі російської ліберальної еліти не позаздриш.
Олексій Улюкаєв був помітною фігурою в російській політиці протягом останніх 25 років. Зробивши собі кар'єру в Адміністрації Володимира Путіна, він досяг посади голови Міністерства економічного розвитку у 2013 році. Широка громадськість розглядала його як одного з найбільш ліберальних економічних умів Росії. Улюкаєв проштовхував глибокі структурні реформи, пов'язані зі скороченням державного контролю над економікою. Однією з найбільших політичних битв, в яких брав участь колишній міністр, було питання часткової приватизації "Роснєфті", якої він домагався. Суперечливий крок, покликаний послабити контроль Кремля над нафтовою компанією, робив його противником одного з найбільш могутніх політиків Росії - голови "Роснєфті" Ігоря Сєчіна. Проте в обмін на дозвіл Москви взяти контроль над "Башнєфтью", шостою за величиною нафтовою компанією в країні, нафтовий магнат нещодавно запропонував свою згоду на часткову приватизацію "Роснєфті". Улюкаєв разом з багатьма іншими ліберальними економістами виступав проти такої угоди, яку він вважав спробою Сєчіна розширити базис його влади. Втім, останніми кількома тижнями Улюкаєв змінив свою позицію. Він почав сприяти припиненню переговорів і навіть погрожував приватизувати ще більшу частину "Роснєфті" в 2017 році. Загроза, реалізація якої залишила б уряду меншу частину компанії, була досить своєрідною: вона прозвучала якраз у той момент, коли здавалося, що Кремль і "Роснєфть" досягли тимчасового перемир'я, а Улюкаєв, здається, змушений був діяти поодинці.
Цілком очевидно, що Улюкаєв перейшов дорогу Сєчіну і тепер дорого за це розплачується, вважають аналітики Stratfor. Розслідування проти міністра економічного розвитку знаходилося в розробці протягом декількох місяців і було ініційовано підрозділом з розслідування економічних злочинів ФСБ. Цей підрозділ переукомплектували в кінці липня цього року і поповнили прихильниками Сєчіна (він також відомий як "група спеціального призначення" Сєчіна). Кілька тижнів потому аналогічним чином був очищений і переукомплектований також Слідчий комітет, після чого Сєчін отримав у свої руки інструменти для цільового тиску на високопоставлених посадових осіб, яких можна звинуватити у фінансових злочинах.
Згідно зі звинуваченнями, висунутими проти Олексія Улюкаєва, він отримав $2 млн у вигляді хабарів від "Роснєфті". Звинувачення є сумнівними, адже Улюкаєв повинен був знати, що вимагання у Сєчіна має свої ризики. Якщо звинувачення будуть доведені, Улюкаєв стане найбільш високопоставленою кремлівською посадовою особою, засудженою за злочин, після Лаврентія Берії в 1953 році. Зазвичай, коли російські міністри або представники еліти втрачають своє становище, вони майже завжди переміщуються на інші посади, а не відправляються в опалу.
Якщо роль Сєчіна в долі Улюкаєва очевидна, то позиція Володимира Путіна в цьому випадку є не зрозумілою. Прес-секретар президента Дмитро Пєсков сказав, що Путін знає про розслідування, але він не дав жодних натяків щодо того, здійснюється воно за підтримки президента чи ні. У будь-якому разі очевидно, що Кремль буде подавати арешт як доказ того, що уряд бореться з корупцією, незалежно від становища осіб, причетних до неї. Але якщо все-таки Сєчин почав справу проти Улюкаєва без санкції Путіна, то це може бути помітною демонстрацією його сили, тоді, коли в президента зростає занепокоєння з приводу викликів, які пред’являє російська еліта. Якщо Сєчін справді діяв на свій розсуд, то Путін може поставити його на місце, змусивши відмовитися від звинувачень і виправдавши Улюкаєва.
Якщо ж Сєчін координував арешт з Путіним, то це є тривожним сигналом для ліберальних кіл у Росії, вважають у Stratfor. Економічні та демографічні проблеми в країні зростають, Москва стає все більш войовничою та автократичною у своїй внутрішній і зовнішній політиці. Тому Улюкаєв може бути лише першою жертвою більш широких заходів, спрямованих проти найбільш прореформістських і прогресивних фігур серед російських еліт.
